Вітамін C через крапельницю — ліки, яких не хочуть лікарні?

Мета дослідження: Внутрішньовенний вітамін C (IVC) є суперечливим допоміжним методом лікування раку, який широко застосовують у натуропатичній та інтегративній онкології. Ми провели систематичний огляд інтервенційних і спостережних досліджень за участю людей, у яких оцінювали застосування IVC у пацієнтів із раком.

Результати: Із 897 записів до огляду включили загалом 39 звітів про 37 досліджень: 2 рандомізовані контрольовані дослідження (RCT), 15 неконтрольованих досліджень, 6 спостережних досліджень і 14 описів випадків. Доза IVC становила від 1 г до понад 200 г аскорбінової кислоти на інфузію; зазвичай її вводили 2–3 рази на тиждень. Схоже, IVC не підвищує токсичність і не перешкоджає протипухлинній дії терапії гемцитабіном/ерлотинібом або паклітакселом і карбоплатином. На підставі одного RCT і даних неконтрольованих досліджень за участю людей IVC може збільшувати час до рецидиву, а також, можливо, сприяти зменшенню пухлинної маси та подовжувати виживаність у поєднанні з хіміотерапією. IVC може покращувати якість життя й фізичну активність, а також зменшувати побічні ефекти хіміотерапії, зокрема втому, нудоту, безсоння, закреп і депресію. В описах випадків зафіксовано кілька випадків зменшення пухлин і тривалого періоду без хвороби, пов’язаних із застосуванням IVC. Якісних клінічних доказів безпеки й ефективності IVC мало.

Мета дослідження: Відомо, що вітамін C підтримує імунну функцію, а нейтрофіли накопичують його до мілімолярних внутрішньоклітинних концентрацій, що свідчить про важливу роль цього вітаміну в цих клітинах. У цьому огляді оцінювали вплив вітаміну C як окремої добавки або в складі комплексної добавки на функцію нейтрофілів за допомогою систематичного огляду рандомізованих контрольованих досліджень (RCT).

Результати: Загалом 44% RCT, розглянутих у цьому огляді, показали вплив добавок вітаміну C на функції нейтрофілів. Однак дослідження були дуже неоднорідними: у них брали участь різні групи людей і використовували різні схеми дозування. Багато з цих RCT також мали обмеження, властиві їхньому дизайну. У майбутніх RCT слід попередньо перевіряти потенційних учасників на низький рівень вітаміну C або залучати групи, для яких характерний низький рівень вітамінів, наприклад госпіталізованих пацієнтів. Також слід добирати відповідну дозу вітаміну C для досліджуваної групи.

Мета дослідження: П’ятирічна виживаність пацієнтів із метастатичною протоковою аденокарциномою підшлункової залози (PDAC) низька. Фармакологічне застосування аскорбату (P-AscH-, висока доза внутрішньовенного вітаміну C) показало перспективність як допоміжний метод хіміотерапії. Ми припустили, що додавання P-AscH- до гемцитабіну й наб-паклітакселу збільшить виживаність пацієнтів із метастатичною PDAC.

Результати: Внутрішньовенне введення P-AscH- підвищило рівень аскорбату в сироватці з мікромолярного до мілімолярного. Додавання P-AscH- до гемцитабіну + наб-паклітакселу (ASC) збільшило загальну виживаність до 16 місяців порівняно з 8,3 місяця при застосуванні гемцитабіну + наб-паклітакселу (SOC) (HR = 0,46; 90 % ДІ 0,23, 0,92; p = 0,030). Медіана виживаності без прогресування становила 6,2 місяця (ASC) проти 3,9 місяця (SOC) (HR = 0,43; 90 % ДІ 0,20, 0,92; p = 0,029). Додавання P-AscH- не погіршило якість життя й не збільшило частоту або тяжкість побічних явищ. Інфузії P-AscH- по 75 г тричі на тиждень у пацієнтів із метастатичним раком підшлункової залози подовжують загальну виживаність і виживаність без прогресування, не погіршуючи якість життя й не додаючи токсичності (номер у ClinicalTrials.gov: NCT02905578).

Мета дослідження: Світовий тягар сепсису оцінюють у 15–19 мільйонів випадків на рік, а рівень смертності в країнах із низьким рівнем доходу наближається до 60%.

Результати: До обох груп — лікування та контролю — увійшли по 47 пацієнтів; суттєвих відмінностей у вихідних характеристиках між групами не було. Лікарняна смертність становила 8,5% (4 із 47) у групі лікування порівняно з 40,4% (19 із 47) у контрольній групі (P < .001). Скориговане за схильністю відношення шансів смерті серед пацієнтів, які отримували протокол із вітаміном C, становило 0,13 (95% ДІ, 0,04–0,48; P = .002). Показник оцінки органної недостатності, пов’язаної із сепсисом, знизився в усіх пацієнтів групи лікування, і в жодного з них органна недостатність не прогресувала. Усі пацієнти групи лікування припинили отримувати вазопресори в середньому через 18,3 ± 9,8 год після початку лікування за протоколом із вітаміном C. У контрольній групі середня тривалість застосування вазопресорів становила 54,9 ± 28,4 год (P < .001).

Мета дослідження: У попередніх дослідженнях згадували про сприятливий вплив вітаміну C на кровотечу та загоєння ран. Ми оцінювали вплив вітаміну C на кровотечу, концентрацію гемоглобіну й ускладнення загоєння ран під час тотальної абдомінальної гістеректомії.

Результати: Середній вік учасниць становив 37,8 ± 4,8 року, а середня передопераційна концентрація вітаміну C у плазмі — 5,07 ± 2,1 мг/дл, що близько до субклінічного дефіциту. Початкові характеристики обох груп були однаковими. Обсяг крововтрати був трохи більшим у контрольній групі (345,2 ± 31,8 мл проти 388,1 ± 28,3 мл, P < 0,001). Внутрішньовенне введення вітаміну C позитивно впливало на зменшення кровотечі під час тотальної абдомінальної гістеректомії.

Мета дослідження: Чикунгунья — вірусне захворювання, для якого характерний сильний біль у суглобах, що може тривати від кількох місяців до кількох років. Ефективного лікування цієї хвороби немає.

Результати: Із липня до жовтня 2014 року ми провели одноразову інфузію аскорбінової кислоти в дозі 25–50 г і перекису водню (3 мл 3% розчину) 56 пацієнтам із помірним або сильним тривалим болем. Пацієнтів просили оцінити свій біль за 11-бальною вербальною числовою шкалою безпосередньо до та після лікування. Середній показник болю до і після лікування становив відповідно 8 і 2 (зменшення на 60%) (p < 0,001); у 5 пацієнтів (9%) показник болю дорівнював 0. Застосування внутрішньовенної аскорбінової кислоти й перекису водню одразу після лікування дало статистично значуще зменшення болю, спричиненого вірусом чикунгунья, у пацієнтів із помірним або сильним болем.

Мета дослідження: Функцію ендотелію судин головного мозку можна оцінити, вимірявши дилатацію, зумовлену зсувним напруженням, або цереброваскулярну реактивність (CVR) внутрішньої сонної артерії (ICA) у відповідь на короткочасну гіперкапнію (30 с). З віком CVR ICA знижується, однак невідомо, чи пов’язані вікові зміни CVR ICA з механізмами, на які впливають антиоксиданти.

Результати: Основна аналітична вибірка включала дев’ять молодих дорослих (Y; 25 ± 2 роки) і дев’ятнадцять дорослих середнього/старшого віку (MA/O; 65 ± 6 років); кількість учасників із придатними для аналізу даними відрізнялася залежно від показника. CVR ICA вимірювали за допомогою ультразвукового дуплексного сканування високої роздільної здатності, а CVR середньої мозкової артерії (MCA) — за допомогою транскраніальної доплерографії. Інфузія аскорбінової кислоти (AA) поліпшила CVR ICA і CVR MCA у дорослих середнього/старшого віку, але не вплинула на показники молодих дорослих. Ці результати свідчать, що вікове погіршення функції судин головного мозку може частково бути пов’язане з механізмами, на які впливає гостре введення AA у надфізіологічній дозі.