Колективний імунітет — аргумент, щоб змусити нас вакцинуватися?

Мета дослідження: Колективний імунітет (КІ) є важливою перевагою програм вакцинації, але його ефекти зазвичай не включають до аналізів економічної ефективності (АЕЕ). У цьому дослідженні вивчали, як урахування КІ в АЕЕ може впливати на оцінку цінності вакцинації в країнах із низьким і середнім рівнем доходу (КНСД), а також показали наслідки для вакцинації проти COVID-19.

Результати: Серед 243 аналізів економічної ефективності вакцинації, що відповідали критеріям включення, 44 дослідження (18%) ураховували КІ. З цих досліджень 11 (25%) використовували динамічні моделі поширення інфекції, а решта — статичні моделі. Шістнадцять досліджень давали змогу розрахувати ICER з урахуванням КІ та без нього (n = 48 співвідношень). Урахування КІ завжди давало сприятливіші співвідношення. У 20 випадках (42%) додавання КІ знижувало ICER настільки, що показник перетинав один або кілька поширених порогів економічної ефективності для КНСД. У дослідженнях вакцинації проти пневмококової інфекції включення КІ до аналізу знизило сім із 24 значень ICER настільки, що вони перетнули принаймні один поріг економічної ефективності. Без урахування сценарію, за якого формується КІ, повну цінність вакцинації можна недооцінити. З огляду на дані аналізів економічної ефективності пневмококових вакцин, оцінки цінності вакцин проти COVID-19 мають показувати ICER з урахуванням КІ та без нього, щоб допомогти ухвалювати рішення в КНСД.

Мета дослідження: Вакцини не лише безпосередньо захищають вакцинованих людей, а й сприяють захисту всього населення завдяки опосередкованій користі колективного імунітету. Однак дослідникам давно важко кількісно оцінити ці опосередковані ефекти на рівні населення, що ускладнює оцінювання ефективності програм вакцинації.

Результати: За допомогою моделювання сценарію, у якому вакцинацію не проводили, ми консервативно оцінюємо, що вдалося запобігти 315 000 зараженням (95% байєсівський інтервал достовірності (BCI): 231 тис.–406 тис.), а також 33 400 госпіталізаціям (95% BCI: 22 тис.–46 тис.) і 4900 смертям (95% BCI: 2,8 тис.–7,2 тис.). Ці показники відповідно у 4,0, 7,5 і 8,0 раза перевищують спостережувані. Половина випадків зараження, яким вдалося запобігти, і приблизно чверть госпіталізацій та смертей припадали на опосередкований захист. Рівномірна вакцинація в різних районах місцевого самоврядування могла б зменшити ці показники приблизно на 25%.

Мета дослідження: Емпіричних даних про опосередковану користь колективного імунітету, що формується завдяки вакцинації проти COVID-19 та/або перенесеній інфекції, небагато. Ми дослідили, як імунітет на рівні місцевості взаємодіє з імунітетом окремої людини та впливає на діагностування COVID-19 і смерті.

Результати: найнижчі квінтилі) було пов’язано з нижчими шансами діагностування COVID-19. Вищий рівень імунітету на рівні місцевості (найвищі порівняно з найнижчими квінтилями) також був пов’язаний із нижчим ризиком смерті від COVID-19 серед людей без імунітету (відношення ризиків — 0,77 [0,60, 1,00]). Отримані результати підтверджують користь колективного імунітету, сформованого завдяки вакцинації або перенесеній інфекції, для запобігання діагностуванню COVID-19 і смерті, а також допомагають тлумачити оцінки ефективності вакцин у контексті колективного імунітету.

Мета дослідження: Ефективна вакцина проти COVID-19 є бажаним способом стримати поширення хвороби. Однак вагання щодо вакцинації може завадити досягненню високого рівня охоплення і тим самим підірвати зусилля з подолання COVID-19 після появи ефективної вакцини. У цій роботі розглянуто два способи підвищити готовність вакцинуватися проти COVID-19.

Результати: У дослідженні 1 (N = 310) готовність вакцинуватися проти COVID-19 корелювала зі знаннями про колективний імунітет завдяки вакцинації та вірою в нього (r = .58, p < .001), а також зі співчуттям до людей, найбільш уразливих до вірусу (r = .26, p < .001). У дослідженні 2 (N = 2,005) інформація про колективний імунітет завдяки вакцинації (Cohen's d = .13, p = .003) і співчуття (Cohen's d = .22, p < .001) незалежно підвищували готовність вакцинуватися. Мотивація вакцинуватися проти COVID-19 була пов’язана як із простою інформацією про колективний імунітет завдяки вакцинації, так і зі співчуттям; обидва чинники могли причинно посилити цю мотивацію. Таким чином, це дослідження допомагає краще зрозуміти готовність вакцинуватися проти COVID-19. (Запис бази даних PsycInfo (c) 2022 APA, усі права захищено).

Мета дослідження: Сприяти вакцинації непросто. Метою цього дослідження було експериментально перевірити, як стратегії комунікації впливають на готовність вакцинуватися проти грипу. Ми припустили, що вплив описової норми (10%–50%–90% інших вакциновані) на готовність вакцинуватися залежатиме від того, чи зосереджено увагу на користі для самої людини (мотиви особистої вигоди) чи для інших (мотиви колективного імунітету).

Результати: Як і очікувалося, в умовах мотиву колективного імунітету виявлено значущий простий квадратичний ефект норми. В умовах особистої вигоди лінійного ефекту не виявлено. Виявлено основний ефект мотивів: готовність була вищою за умови мотиву колективного імунітету, ніж за умови особистої вигоди. Аналіз чутливості показав, що наші результати стійкі, за винятком простого квадратичного ефекту в умовах мотиву колективного імунітету. Мотив колективного імунітету краще спонукає до готовності вакцинуватися проти грипу. Вплив норм, схоже, залежить від мотиву, а середні рівні норм, імовірно, спонукають сильніше, ніж дуже низькі або дуже високі. Те, як подають інформацію про вакцинацію, може впливати на рівень охоплення, і це варто враховувати, повідомляючи про рівень вакцинації в медіа. (Запис бази даних PsycInfo (c) 2024 APA, усі права захищено).