Низький рівень тестостерону в чоловіків — що кажуть лікарі та як підвищити його природним шляхом?

Мета дослідження: Дефіцит тестостерону визначають як загальний рівень тестостерону <300 нг/дл, підтверджений двома лабораторними аналізами, проведеними рано-вранці. Історично чоловікам із симптоматичним дефіцитом тестостерону призначали терапію тестостероном у формі ін’єкцій, гелів або пелет.

Результати: Однак ці ліки дорогі, а ін’єкції пацієнт має робити самостійно. Безрецептурні рослинні добавки та синтетичні стероїди й надалі доступні, хоча їх недостатньо досліджено, і вони пов’язані з ризиком зловживання, а також підвищеними ризиками для печінки й серцево-судинної системи. Мета цього огляду — розглянути наявні альтернативи традиційній терапії тестостероном, зокрема їхню ефективність, безпеку й побічні ефекти. Автори вважають, що селективний модулятор естрогенових рецепторів кломіфену цитрат (CC) є найперспективнішим варіантом лікування дефіциту тестостерону без застосування тестостерону.

Мета дослідження: Патологічний гіпогонадизм виникає, коли рівень тестостерону в сироватці крові значно й постійно знижений через незворотні органічні порушення (структурні, генетичні) гіпоталамо-гіпофізарно-тестикулярної осі. Чоловікам із патологічним гіпогонадизмом потрібна довічна замісна терапія тестостероном.

Результати: У цій статті показано, як клінічно значуще схуднення істотно усуває пов’язане з ожирінням зниження рівня тестостерону в сироватці крові та полегшує неспецифічні симптоми, схожі на симптоми андрогенного дефіциту, але не спричинені ним. Важливі кроки для усунення цих порушень включають зниження маси тіла й оптимізацію лікування цукрового діабету 2-го типу, обструктивного апное сну, депресії та інших супутніх захворювань, пов’язаних з ожирінням, а також перегляд схем одночасного приймання ліків. Якщо патологічного гіпогонадизму немає, лікування тестостероном менш ефективне, ніж зміна харчування та способу життя, спрямована на усунення зворотних порушень, які спричиняють неспецифічні симптоми й пов’язане з ними зниження рівня тестостерону в сироватці крові в чоловіків з ожирінням. Тому лікування тестостероном не показане, а його необґрунтоване застосування поза затвердженими показаннями може призвести до побічних ефектів, як-от безпліддя, підвищення гематокриту, що потребує кровопускання, протромботичний стан і залежність від тестостерону.

Мета дослідження: Найважливішим чинником ризику дефіциту тестостерону в чоловіків є ожиріння. Патофізіологічні механізми, що лежать в основі вторинного гіпогонадизму в чоловіків, пов’язаного з ожирінням, дуже складні.

Результати: Зміни способу життя є основою лікування, оскільки вони можуть полегшити симптоми андрогенного дефіциту незалежно від того, чи впливають вони на рівень тестостерону. У деяких пацієнтів баріатрична операція може усунути спричинений ожирінням гіпогонадизм. Якщо ці заходи не полегшують симптоми й не нормалізують рівень тестостерону, відповідно відібраним чоловікам можна розпочати замісну терапію тестостероном. Інгібітори ароматази та селективні модулятори естрогенових рецепторів не рекомендовані через відсутність послідовних доказів клінічних досліджень.

Мета дослідження: Ожиріння й порушення регуляції рівня глюкози (зокрема інсулінорезистентність, метаболічний синдром і діабет 2-го типу), тобто діабет, пов’язаний з ожирінням, асоціюються зі зниженням рівня тестостерону в крові та, у деяких чоловіків, з клінічними ознаками андрогенного дефіциту. Мета — розглянути метаболічний вплив пізнього гіпогонадизму.

Результати: Ожиріння є одним із найважливіших змінюваних чинників ризику пізнього гіпогонадизму, а супутній діабет додатково пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-тестикулярну вісь. Це пригнічення має функціональний характер і тому потенційно є зворотним; воно відбувається переважно на рівні гіпоталамуса. Хоча остаточних даних про механізми бракує, наявні докази свідчать, що пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-тестикулярної осі спричинене порушенням регуляції прозапальних цитокінів, яке призводить до запалення гіпоталамуса. Також може відігравати роль порушення центральної передачі сигналів лептину й інсуліну. Натомість нові дані ставлять під сумнів твердження, що надлишок естрадіолу є головною причиною пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-тестикулярної осі. Навпаки, відносний дефіцит естрадіолового сигналу може сприяти порушенню обміну речовин у чоловіків із діабетом, пов’язаним з ожирінням.

Мета дослідження: Ожиріння, поширеність якого зростає в усьому світі, є клінічним станом, найтісніше пов’язаним зі зниженням концентрації тестостерону в чоловіків, і одним із найвагоміших чинників, що прогнозують призначення терапії тестостероном.

Результати: Короткострокові дослідження показали, що лікування тестостероном у ретельно відібраних чоловіків з ожирінням може помірно полегшити симптоми андрогенного дефіциту й поліпшити склад тіла, навіть на додачу до самої дієти. Однак потрібні масштабніші й довготриваліші рандомізовані контрольовані дослідження (РКД), які оцінюють важливі для пацієнтів результати та потенційні ризики. Поки таких досліджень немає, лікування тестостероном не можна рутинно рекомендувати чоловікам із некласичним гіпогонадизмом, пов’язаним з ожирінням. Зміни способу життя, а за показаннями — баріатрична операція для зниження маси тіла, і оптимізація лікування супутніх захворювань залишаються першочерговими заходами.

Мета дослідження: Протягом останнього десятиліття висловлювали занепокоєння щодо безпеки терапії тестостероном (TTh) у чоловіків із гіпогонадизмом. Кілька таких побоювань стосувалися застосування TTh та її можливого зв’язку з серцево-судинними (СС) подіями, раком простати й доброякісною гіперплазією передміхурової залози (ДГПЗ).

Результати: Сьогодні більшість пацієнтів отримують TTh поза затвердженими показаннями. Низький рівень тестостерону в сироватці крові пов’язують із підвищенням частоти серцево-судинних подій. Наразі доказів того, що TTh підвищує ризик серцево-судинних подій, недостатньо. Немає доказів зв’язку між TTh і розвитком раку простати або погіршенням симптомів ДГПЗ. Зрештою, зміни способу життя, як-от зниження маси тіла й поліпшення сну, можуть підвищити рівень тестостерону в сироватці крові чоловіків із гіпогонадизмом. Лікарі, які призначають тестостерон, мають знати про актуальні суперечності навколо TTh. Наявні наукові публікації не свідчать про значний ризик раку простати, погіршення симптомів ДГПЗ або серцево-судинних подій у зв’язку з TTh. Однак потрібні додаткові дослідження, зокрема рандомізовані плацебо-контрольовані випробування. Нарешті, перед початком TTh пацієнтам слід належно пояснити показання до її застосування та переваги змін способу життя.

Мета дослідження: Агоністи рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) та подвійний агоніст рецепторів глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (GIP)/GLP-1 тирзепатид дедалі частіше застосовують для лікування ожиріння та діабету 2-го типу в чоловіків репродуктивного віку, але практичних рекомендацій для консультування чоловіків, які планують стати батьками, поки що недостатньо. У цьому структурованому наративному огляді окремо розглянуто ендокринні показники, сперму, статеву функцію та клінічні результати щодо фертильності.

Результати: Доказів щодо застосування цих препаратів чоловіками до зачаття недостатньо, а застереження в інструкціях, пов’язані з вагітністю, самі по собі не доводять ризику від застосування чоловіком. Пошук не виявив жодного відповідного контрольованого дослідження тирзепатиду, у якому оцінювали б сперму або клінічні результати щодо фертильності. Ці препарати слід застосовувати за затвердженими метаболічними показаннями, а не для лікування чоловічого безпліддя. Запропоновану схему розробили автори на основі наявних доказів; її не перевірено, і вона призначена для індивідуального консультування та подальшої оцінки.