Це гени роблять нас товстими чи тарілка?

Мета дослідження: Їжу за відсутності голоду (EAH) широко досліджували протягом останніх двох десятиліть; її пов’язують із надмірною масою тіла та розвитком ожиріння. Однак чинники, що визначають EAH, залишаються нез’ясованими.

Результати: Крім того, на розвиток EAH, схоже, впливає генетика. Досліджень підлітків небагато; однак вони показують, що з віком EAH дещо посилюється або залишається стабільною, чіткої різниці між статями немає, а результати щодо надмірної ваги чи ожиріння в підлітковому віці в різних дослідженнях менш узгоджені. Серед сімейних чинників батьківські обмеження в харчуванні позитивно пов’язані з EAH у дитинстві, переважно в дівчат. Досліджень впливу середовища бракує, і потрібні надійні довготривалі дослідження від раннього дитинства до підліткового віку.

Мета дослідження: За останні десятиліття ожиріння різко поширилося і нині є однією з найсерйозніших глобальних проблем охорони здоров’я. Ми висуваємо гіпотезу, що ожиріння — це нейроповедінкове захворювання із сильним генетичним підґрунтям, яке значною мірою опосередковується харчовою поведінкою та чутливе до макросередовища; цю гіпотезу ми розглядаємо з погляду генетичних досліджень.

Результати: Середовище, що сприяє ожирінню, на рівні родини в дитинстві та суспільства підсилює генетичну схильність до ожиріння. Генетичні чинники явно впливають на споживання макронутрієнтів і пов’язані з апетитом особливості харчової поведінки. Результати досліджень взаємодії генів і раціону при ожирінні неоднозначні, але нові дані свідчать, що харчова поведінка частково опосередковує вплив генів на ІМТ. Однак потрібні ретельніші проспективні дослідження, які враховують похибки вимірювання.

Мета дослідження: Люди демонструють значні відмінності у своїх харчових звичках. Причини цих відмінностей мало вивчені, хоча вони мають важливе значення для виникнення ожиріння та супутніх захворювань.

Результати: У цьому огляді розглянуто відомості про генетику харчових уподобань і вибору їжі в людей. Дані сімейних досліджень і досліджень близнюків указують на помірний генетичний внесок у харчову поведінку, а також на очевидний вплив середовища. Окремі дослідження підтверджують взаємодію генів і середовища та спільне генетичне підґрунтя певних моделей харчування, ожиріння та/або метаболічних ускладнень. Генетичні дослідження з використанням нових методів вимірювання поведінки можуть допомогти пояснити індивідуальні відмінності в харчових звичках і, сподіваємося, сприяти ефективнішому лікуванню ожиріння.

Мета дослідження: Стрес та інші негативні емоції, як-от депресія й тривожність, можуть як зменшувати, так і збільшувати споживання їжі. Термін «емоційне переїдання» широко використовують для позначення другого випадку: схильності їсти у відповідь на негативні емоції, обираючи переважно калорійні та смачні продукти.

Результати: По-перше, дослідження свідчать, що емоційне переїдання може бути одним із поведінкових механізмів, які пов’язують депресію з розвитком ожиріння. По-друге, дослідження наголошують на важливості тривалості нічного сну: дорослі, які сплять менше й водночас схильні до емоційного переїдання, можуть бути особливо вразливими до набору ваги. По-третє, з’являються дані про те, що гени можуть частково впливати на масу тіла через емоційне переїдання та інші особливості харчової поведінки. В огляді також обговорено, які наслідки ці три напрями досліджень мають для профілактики й лікування ожиріння.

Мета дослідження: Реакція на будь-яку дієту для схуднення значно відрізняється в різних людей, що посилює інтерес до персоналізованого, або точного, харчування. Хоча більшість зусиль спрямовано на виявлення біологічних чи метаболічних чинників, деякі поведінкові та психологічні чинники також можуть пояснити частину таких відмінностей між людьми.

Результати: На реакцію на дієтичні заходи для схуднення можуть впливати численні чинники, зокрема пов’язані з харчовою поведінкою (емоційне переїдання, втрата контролю, стримування, відчуття стресу), поведінкою та суспільними нормами, пов’язаними з віком і статтю, психологічними й особистими чинниками (мотивація, самоефективність, локус контролю, самосприйняття), а також важливими життєвими подіями. На успіх заходів зі схуднення можуть впливати численні психологічні та поведінкові чинники, а не лише фізіологічні, як-от біологія та генетика. Їх важко точно оцінити, і їх часто не враховують. У майбутніх дослідженнях схуднення слід оцінювати такі чинники, щоб краще зрозуміти причини значних відмінностей у реакції людей на лікування для зниження ваги.

Мета дослідження: Їжа за відсутності голоду (EAH), тобто споживання дуже смачних продуктів після насичення, — це один із поведінкових шляхів, що може призвести до дитячого ожиріння. EAH оцінюють об’єктивно в лабораторних умовах. Ґрунтовніше розуміння можливих чинників EAH може допомогти розробляти програми профілактики дитячого ожиріння поза лабораторією.

Результати: До огляду включили 12 поперечних досліджень, шість проспективних досліджень і одне дослідження поведінкового втручання. EAH спостерігали і в хлопчиків, і в дівчаток; абсолютний рівень EAH зростав із віком; стиль годування матерів був пов’язаний з EAH у дівчаток. Найпослідовніші дані свідчили про вищий рівень EAH у дітей із надмірною вагою та ожирінням порівняно з дітьми з нормальною вагою — як у поперечних, так і в проспективних дослідженнях. Два дослідження підтвердили генетичний компонент EAH. Дослідження незалежних вибірок підтверджують позитивний зв’язок між вагою та EAH у дітей; потрібні дослідження причинно-наслідкового зв’язку. З EAH були пов’язані й інші індивідуальні, генетичні та сімейні особливості, однак для підтвердження результатів потрібні дослідження на різноманітніших групах учасників. Досліджень суспільних чинників, пов’язаних з EAH, не було.

Мета дослідження: Дослідити зв’язок між біопсихосоціальним середовищем і харчовими звичками та поведінкою, що визначають вибір і споживання певних продуктів із найперших етапів життя. З’ясувати, чи взаємодіють генетичні та епігенетичні чинники й як вони формують харчові звички.

Результати: Батьки передають дітям харчові звички різними шляхами: через середовище, емоції, соціальні чинники та виховання. У випадках ожиріння можна спостерігати сильніший зв’язок із генетичним впливом.

Мета дослідження: Ми виявили, що розвиток ожиріння супроводжувався поступовим погіршенням реакції нервової системи на винагороду. Подібні зміни системи винагороди, викликані кокаїном або героїном, вважають вирішальними для переходу від випадкового до компульсивного вживання наркотиків.

Результати: У щурів з ожирінням знизилася кількість D2-рецепторів дофаміну в смугастому тілі — таке саме явище описували в людей із наркотичною залежністю. Крім того, пригнічення роботи D2-рецепторів у смугастому тілі за допомогою лентивіруса швидко прискорило розвиток подібних до залежності порушень системи винагороди й появу компульсивного пошуку їжі в щурів, які мали тривалий доступ до смачної їжі з високим вмістом жиру. Ці дані показують, що надмірне споживання смачної їжі запускає в ланцюгах мозку, відповідальних за винагороду, нейроадаптивні реакції, подібні до залежності, і сприяє розвитку компульсивного переїдання. Отже, ожиріння й наркотична залежність можуть мати спільні механізми, пов’язані із задоволенням.