Целіакія — чи шкодить глютен усім, чи лише хворим?

Мета дослідження: Целіакія (CD) — це імунно-опосередковане захворювання, яке спричиняє споживання глютену в генетично схильних людей. Однак хвороба розвивається лише в невеликої частки людей, які мають генетичний ризик, пов’язаний із CD.

Результати: Краще знання про чинники довкілля, крім глютену, може допомогти зрозуміти патогенез захворювання та значну різноманітність його клінічних проявів. Мета цього огляду — розглянути сучасні дані про чинники довкілля, що впливають на ризик CD, а також можливу взаємодію між ними, спираючись на наявні надійні наукові докази. Основні положення. На ризик розвитку CD впливає не лише споживання глютену, а й низка чинників довкілля, зокрема дитячі інфекції та мінливість кишкової мікробіоти, допологові й перинатальні чинники, практики годування немовлят, спосіб розродження, спосіб життя батьків, сезонність, харчові чинники та вживання ліків. Вони переважно порушують проникність кишківника. Краще знання про вплив цих чинників може допомогти виявити їх, а згодом усунути у конкретного пацієнта.

Мета дослідження: Целіакія — це автоімунне захворювання, яке переважно уражає тонку кишку та спричиняється споживанням глютену генетично схильними людьми. Її поширеність серед населення загалом становить від 0·5% до 2%, у середньому — близько 1%.

Результати: Клінічні прояви целіакії дуже різноманітні й охоплюють класичні та некласичні шлунково-кишкові симптоми, позакишкові прояви й субклінічні випадки. Захворювання пов’язане з ризиком ускладнень, таких як остеопороз і кишкова лімфома. Для діагностики целіакії потрібні позитивні результати серологічних тестів (IgA до трансглутамінази 2 та ендомізіальні антитіла) і виявлена під час біопсії тонкої кишки атрофія ворсинок. Лікування передбачає безглютенову дієту; однак через значне психосоціальне навантаження, пов’язане з такою дієтою, зараз активно досліджують альтернативні медикаментозні методи лікування.

Мета дослідження: Целіакія (CD) — це системне імунно-опосередковане захворювання, яке спричиняє глютен у генетично схильних людей. У всіх пацієнтів із CD є спільні ознаки — різне поєднання клінічних проявів, залежних від глютену, специфічних автоантитіл (до тканинної трансглутамінази/ендомізію), гаплотипів HLA-DQ2 та/або DQ8 і різного ступеня ентеропатії.

Результати: Останнім часом чутливість до глютену привертає значну увагу, хоча її межі та можливе перекриття з целіакією залишаються нечітко визначеними. Наразі до загальної категорії чутливості до глютену відносять низку морфологічних, функціональних та імунологічних порушень, яким бракує одного або кількох ключових критеріїв CD (ентеропатії, відповідних гаплотипів HLA та наявності антитіл до трансглутамінази 2), але які реагують на виключення глютену з раціону. Обговорюються можливі імунологічні механізми, що лежать в основі цих станів. Особливу увагу приділено специфічним автоантитілам як маркерам спектра целіакії та гіпотезі, що вроджений стрес епітелію може виникати незалежно від адаптивного імунітету кишківника при чутливості до глютену.

Мета дослідження: Наукова література свідчить про відсутність єдиної думки щодо вживання термінів, пов’язаних із целіакією (CD) та глютеном.

Результати: CD визначили як «хронічну імунно-опосередковану ентеропатію тонкої кишки, яку спричиняє вплив харчового глютену в генетично схильних людей». Класичну CD визначили як «CD із ознаками та симптомами мальабсорбції. Необхідними ознаками є діарея, стеаторея, втрата ваги або порушення росту». Запропонований загальний термін для всіх захворювань, які спричиняє глютен, — «глютензалежні розлади»; термін «непереносимість глютену» використовувати не слід. У статті наведено й інші визначення. У ній представлено термінологічні визначення, пов’язані з CD, узгоджені в Осло.

Мета дослідження: Целіакія — це складна імунно-опосередкована глютензалежна ентеропатія з численними клінічними проявами. Вона розвивається в генетично схильних людей, які споживають різну кількість глютену.

Результати: Після встановлення діагнозу комплексне харчове лікування є ключовим для підтримання здоров’я пацієнтів із целіакією. Запропоновано прості алгоритми допомоги, засновані на комплексному міждисциплінарному підході. Розглянуто рефрактерну целіакію та целіакію, що не реагує на безглютенову дієту, а також нові методи лікування без дієтичних обмежень. Насамкінець розглянуто зв’язок з іншими захворюваннями, зокрема психічними розладами, безпліддям, лімфопроліферативними злоякісними захворюваннями та смертністю, з особливою увагою до автоімунних і атопічних захворювань.

Мета дослідження: Целіакія — поширене хронічне запальне захворювання тонкої кишки, яке спричиняє глютен із пшениці, жита та ячменю в раціоні. За нецеліакійної чутливості до глютену після споживання глютену або інших компонентів пшениці з’являються симптоми, подібні до симптомів целіакії. У цій статті ми розглядаємо труднощі, пов’язані з безглютеновою дієтою для лікування обох розладів.

Результати: Пшениця повсюдно присутня в їжі, ліках і різних продуктах. Для навчання пацієнтів безглютенової дієти обов’язково потрібен дипломований дієтолог. Природно безглютенові продукти становлять основу здорового раціону для людей із целіакією. Рекомендується включати до раціону цільнозернові продукти з маркуванням «без глютену», зокрема овес, адже рафіновані зернові продукти можуть містити мало клітковини, білка й мікроелементів, особливо фолатів. Найпоширенішою причиною стійких симптомів при целіакії є забруднення глютеном, хоча спільне обладнання для приготування їжі може бути не такою великою проблемою, як вважалося. Більшість людей із целіакією, які дотримуються безглютенової дієти, повністю одужують і набирають вагу, що може стати проблемою для тих, хто спочатку мав надмірну вагу. Безглютенова дієта може негативно впливати на якість життя як пацієнтів із целіакією, так і їхніх родин. Найнижча якість життя — у тих, хто надмірно пильно стежить за дотриманням дієти й уникає їсти поза домом.