Тендиніт — чому зі скальпелем варто зачекати?

Мета дослідження: Хоча поширеність тендинопатії середньої частини ахіллового сухожилля серед населення становить менш як 1%, серед бігунів це досить поширене захворювання. Для нього характерна тріада симптомів: біль, набряк і зниження фізичної працездатності.

Результати: Гістопатологічно виявляють переважно дегенеративні зміни структури сухожилля, іноді разом із запаленням усередині сухожилля та навколо нього. Варіанти лікування — консервативне або хірургічне, але спочатку слід спробувати консервативне. Найкраще наукове обґрунтування мають програми ексцентричних вправ, які є золотим стандартом консервативного лікування; далі йдуть екстракорпоральна ударно-хвильова терапія (ECSW) та ін’єкції кортикостероїдів. Приблизно у 25% випадків через незадовільні результати нехірургічного лікування рекомендують операцію. Застосовують відкриті, малоінвазивні та теноскопічні методи, які дають задовільні результати приблизно у 80% пацієнтів. Повернення до спорту або повноцінної фізичної активності відбувається по-різному й за обох способів лікування може тривати до 18 місяців.

Мета дослідження: Тендинопатія надколінка — поширена причина болю в колінах у спортсменів. Історично її пов’язували зі стрибковими видами спорту, як-от волейбол і баскетбол.

Результати: Нехірургічне лікування тендинопатії надколінка ґрунтується на ексцентричних вправах і часто дає добрі результати. Якщо випадок важко піддається лікуванню, можна застосувати інші експериментальні методи, доказовість яких різниться. Хірургічне лікування показане, якщо нехірургічні методи не допомогли. Можна провести відкриту або артроскопічну операцію; обидва методи дають подібні результати, але після артроскопічної операції пацієнти швидше відновлюються.

Мета дослідження: Тендинопатії — складні стани, поширені серед спортсменів і людей середнього віку з надмірною вагою, які раніше не мали підвищеної фізичної активності. Термін «тендинопатія» означає клінічний стан, для якого характерні біль, набряк і порушення функції сухожиль та прилеглих структур. Він виникає внаслідок тривалого порушення процесу загоєння.

Результати: Ахіллове сухожилля та сухожилля надколінка належать до найбільш уразливих і найчастіше зазнають ушкоджень нижніх кінцівок через надмірне навантаження. Тендинопатії ахіллового сухожилля та надколінка можна насамперед лікувати консервативно, досягаючи добрих результатів і клінічних наслідків. Якщо цей підхід не допомагає, слід розглянути операцію. Для обох станів описано кілька хірургічних процедур, які за умови правильного виконання дають відносно високий рівень успіху та супроводжуються малою кількістю ускладнень. Мета цього огляду — критично розглянути новітню доступну наукову літературу та сформулювати висновки, засновані на доказах, щодо цих двох поширених і складних станів.

Мета дослідження: Кальцифікувальна тендинопатія ротаторної манжети (RCCT) — дуже поширений стан, спричинений відкладенням кальцію в ротаторній манжеті (RC) або в субакроміальній-субдельтоподібній сумці (SASD), коли кальцифікація поширюється навколо сухожиль. Механізм розвитку RCCT досі не з’ясований.

Результати: Її легко діагностувати за допомогою візуалізаційних досліджень, зокрема звичайної рентгенографії (CR) або ультразвукового дослідження (US). Консервативне лікування RCCT зазвичай включає спокій, фізіотерапію та приймання нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП). Процедури під контролем візуалізації наразі вважаються малоінвазивними, але ефективними методами лікування RCCT, рівень успіху яких становить близько 80%. Операція залишається найбільш інвазивним методом лікування хронічних випадків, які не поліпшуються після інших, менш інвазивних методів.

Мета дослідження: Порушення з боку клубово-поперекового м’яза можуть бути важливою причиною болю в паху у спортсменів. До поширених патологічних станів належать бурсит клубово-поперекового м’яза, тендиніт, защемлення та клацання.

Результати: До поширених патологічних станів належать бурсит клубово-поперекового м’яза, тендиніт, защемлення та клацання. Лікуванням першого вибору зазвичай є консервативні методи: зміна рівня активності, фізіотерапія, нестероїдні протизапальні препарати та ін’єкції кортикостероїдів. Якщо консервативні методи не допомагають, можна розглянути хірургічне лікування. Зазвичай воно передбачає артроскопічне подовження м’язово-сухожильного комплексу та лікування супутніх порушень усередині суглоба. Описано вивільнення сухожилля в центральному та периферичному відділах, а також біля малого вертлюга; результати цих методик подібні.

Мета дослідження: Тендиніт ахіллового сухожилля та біль у задній частині п’яти можуть бути спричинені багатьма різними станами. Для діагностики та належного лікування важливо розуміти функціональну анатомію й патологічну механіку ахіллового сухожилля.

Результати: У пацієнтів з ожирінням через надмірну вагу зростає навантаження на задню частину стопи й, відповідно, на ахіллове сухожилля. Недостатні тренування зі зниженням м’язової компенсації або проблеми передньої частини стопи також сприяють перевантаженню. Різке збільшення навантаження під час спроб схуднути за допомогою незвичних вправ, без надання тканинам достатнього часу для адаптації, може спричинити появу симптомів. Тендиніт ахіллового сухожилля переважно лікують консервативно, а в хронічних випадках рішення про операцію залежить від уражених структур.

Мета дослідження: Гострий кальцифікувальний тендиніт довгого м’яза шиї (LCT) — рідкісний доброякісний стан, який часто нагадує заглотковий абсцес (RPA), що потребує невідкладної операції. Ми описуємо випадок 34-річної жінки, яка протягом 4 днів мала сильний біль у задній частині шиї, скутість і біль під час ковтання.

Результати: Комп’ютерна томографія (КТ) з контрастуванням показала скупчення рідини в заглотковому просторі. Однак відсутність периферичного кільцеподібного підсилення та наявність характерної кальцифікації перед дугою C1 вказували на LCT. Це розрізнення дало змогу успішно застосувати консервативне лікування НПЗП і стероїдами та запобігти непотрібному хірургічному дренуванню. Цей випадок підкреслює, наскільки важливою є КТ з контрастуванням для розрізнення доброякісного випоту без підсилення при LCT та абсцесу RPA з кільцеподібним підсиленням. Розпізнавання цієї рентгенологічної картини необхідне, щоб уникнути можливих ускладнень через неправильний діагноз і надмірне лікування.

Мета дослідження: Хвороба відкладення гідроксиапатиту (HADD) — відносно поширений стан, що характеризується відкладенням гідроксиапатиту кальцію навколо суглобів. Найчастіше уражаються сухожилля плечового суглоба. Хоча кальцифікати зазвичай спричиняють запальну реакцію, яка минає сама, у нетипових місцях вони можуть утворювати утворення, схожі на пухлину, і нагадувати травму, інфекцію або новоутворення м’яких тканин. Це значно ускладнює діагностику.

Результати: Ми описуємо незвичний випадок кальцифікувального тендиніту у вигляді утворення в сухожиллі ліктьового згинача зап’ястка (FCU) у нижній частині передпліччя. Це нетипове місце для HADD; захворювання проявилося болючою припухлістю м’яких тканин. Для визначення характеру відкладення та виключення інших діагнозів були важливими різні методи візуалізації, зокрема рентгенографія, МРТ і КТ. Пацієнту провели барботаж під контролем УЗД за допомогою системи з голкою великого діаметра. Об’єм відкладення значно зменшився, а симптоми полегшилися. Цей випадок підкреслює важливість розгляду HADD серед можливих діагнозів у разі болючих утворень м’яких тканин у нетипових місцях. Для точного визначення їхнього характеру необхідні різні методи візуалізації, а барботаж під контролем УЗД є ефективною малоінвазивною альтернативою операції.

Мета дослідження: Порівняти середньострокові клінічні та рентгенологічні результати екстракорпоральної ударно-хвильової терапії (ESWT) і пункції під контролем ультразвуку (UGN) у пацієнтів із симптоматичним кальцифікувальним тендинітом ротаторної манжети (RCCT).

Результати: Мінімальний період спостереження в цьому дослідженні становив 5 років (у середньому 6,8 ± 1,1 року; діапазон — 60–106 місяців). До дослідження увійшли 67 (82%) із початкових 82 пацієнтів (43 жінки; 64%, середній вік — 51,8 ± 9,0 року). Початковий показник CMS становив 67,4 ± 12,5. Через 5 років середній показник CMS становив 94,4 ± 6,4 та 93,3 ± 13,6 відповідно для ESWT і UGN (P = .67). У 94% пацієнтів в обох групах показник CMS досяг порогового значення мінімально клінічно значущої різниці. Додаткове лікування отримали відповідно 42% і 26% пацієнтів у групах ESWT та UGN (P = .17). У лікованих сухожиллях повторних кальцифікатів не виявили. У 15% пацієнтів групи UGN виявили нові відкладення в іншому сухожиллі ротаторної манжети. Пацієнти з RCCT, яких лікували за допомогою ESWT та UGN, мали відмінні середньострокові клінічні та рентгенологічні результати. Більшість досягла порогових значень клінічно важливої різниці, а значущих відмінностей між групами не було.