Статини та діабет — чи підвищують ліки від холестерину рівень цукру?

Мета дослідження: Метааналізи рандомізованих контрольованих досліджень, у яких вивчали зв’язок між виникненням діабету та застосуванням статинів, показали, що статини підвищують ризик нового діагнозу діабету (NOD) на 9–13%. Однак короткий період спостереження, недостатній розмір вибірки та відсутність заздалегідь визначених діагностичних критеріїв виявлення діабету могли призвести до недооцінки цього ризику.

Результати: У базах даних PubMed, EMBASE і MEDLINE шукали когортні дослідження та дослідження «випадок–контроль», опубліковані від початку збору даних до 30 червня 2016 року. До них мали входити щонайменше 1000 учасників, за якими спостерігали не менше року, і вивчатися ризик нового діагнозу діабету (NOD) у людей, які приймали статини, порівняно з тими, хто їх не приймав. Двоє авторів огляду незалежно оцінювали відповідність досліджень критеріям і ризик упередженості, а також збирали дані. Об’єднані оцінки розраховували за моделлю випадкових ефектів, а неоднорідність між дослідженнями перевіряли й вимірювали за індексом I2. Крім того, проводили стратифікований аналіз і оцінювали упередженість публікацій. До метааналізу увійшли 20 досліджень: 18 когортних і 2 дослідження «випадок–контроль». Загалом ризик нового діагнозу діабету був вищим у тих, хто приймав статини, ніж у тих, хто їх не приймав (RR 1.44; 95% CI 1.31-1.58). Було виявлено високу неоднорідність результатів досліджень (I2 = 97%). Оцінки для всіх окремих статинів свідчили про класовий ефект: від розувастатину (RR 1.61; 1.30-1.98) до симвастатину (RR 1.38; 1.19-1.61). Цей метааналіз підтверджує та посилює докази діабетогенного ефекту застосування статинів.

Мета дослідження: Рандомізовані дослідження свідчать, що статини помірної інтенсивності підвищують ризик діабету 2-го типу приблизно на 11%; при переході до статинів високої інтенсивності ризик може зрости ще на 12%. Отже, порівняно з плацебо, статини високої інтенсивності можуть підвищувати ризик на 20% або більше. Це означає один додатковий випадок діабету на кожні 100–200 людей, які приймають статини протягом 5 років, тоді як користь щодо основних судинних наслідків приблизно в 10 разів більша.

Результати: Механізми шкоди, пов’язаної з діабетом, не з’ясовані, але серед можливих причин — незначне збільшення маси тіла, зафіксоване в рандомізованих дослідженнях, або, як припущення, пошкодження бета-клітин. Генетичні дослідження підтверджують зв’язок між пригніченням ГМГ-КоА-редуктази та ризиком діабету й збільшенням маси тіла. Пацієнтів слід попереджати про невеликий ризик діабету, коли їм призначають статини, а також пояснювати, що помірні зміни способу життя можуть i) нівелювати ризик діабету та ii) додатково знизити серцево-судинні ризики. Лікарям також слід перевіряти рівень глюкози після початку приймання статинів, найчастіше за допомогою HbA1c, і відповідно до результатів підбирати рекомендації щодо способу життя та подальшу допомогу.

Мета дослідження: Атеросклеротичні серцево-судинні захворювання (ASCVD) і діабет є основними причинами захворюваності та смертності у США й у світі. Статини, що є основою стратегій профілактики та лікування ASCVD, як було показано, можуть спричиняти гіперглікемію та вперше діагностований цукровий діабет (NODM).

Результати: Від часу перших повідомлень про гіперглікемію та вперше діагностований цукровий діабет (NODM), спричинені статинами, сукупність наявних даних підтверджує зв’язок між виникненням діабету та застосуванням статинів. Існує згода, що основна частина ризику припадає на людей, які приймають статини високої інтенсивності, а також на людей з ожирінням або показниками глюкози, близькими до порогових значень діабету. Серед основних гіпотез щодо механізмів гіперглікемії, спричиненої статинами, — зміни в передаванні інсулінового сигналу, транспорті глюкози та мікробіоті кишківника. Імовірність NODM можна спрогнозувати з огляду на чинники ризику конкретної людини та властивості певного статину. Цей ризик потрібно розглядати в контексті ризику ASCVD. Щоб належно оцінити ризик NODM, необхідно краще розробляти комплексну оцінку ризику ASCVD і зрештою доступно пояснювати її пацієнтам.

Мета дослідження: Статини широко застосовують для профілактики серцево-судинних подій. Серцево-судинні захворювання та діабет 2-го типу тісно пов’язані, оскільки діабет 2-го типу є важливим чинником ризику серцево-судинних захворювань.

Результати: Однак вони також мають важливі побічні ефекти, зокрема підвищують ризик діабету 2-го типу. Першим дослідженням, у якому повідомили про зв’язок між лікуванням статинами та ризиком діабету 2-го типу, було дослідження WOSCOPS (West of Scotland Coronary Prevention Study) у 2001 році. Інші дослідження первинної та вторинної профілактики серцево-судинних захворювань, а також популяційні дослідження підтвердили початкові результати. Мета нашого огляду — розглянути й підсумувати найважливіші результати цих досліджень, а також описати механізми, через які статини підвищують ризик діабету 2-го типу.

Мета дослідження: У рандомізованих дослідженнях і багатьох обсерваційних дослідженнях застосування статинів пов’язане з невеликим надлишком випадків цукрового діабету 2-го типу. Статини високої інтенсивності, як-от аторвастатин 80 mg і розувастатин 20 mg, пов’язані з вищим надлишком ризику діабету, ніж статини помірної інтенсивності, як-от аторвастатин 10 mg, симвастатин 20-40 mg або правастатин 40 mg.

Результати: Запропоновано кілька механізмів підвищення ризику діабету, пов’язаного зі статинами; насамперед вони стосуються посилення інсулінорезистентності або порушення секреції інсуліну. Генетичні поліморфізми, пов’язані зі зниженою функцією ГМГ-КоА-редуктази, асоціюються зі збільшенням маси тіла, інсулінорезистентністю та діабетом. Дослідження на тваринах показали, що пригнічення ГМГ-КоА має численні подальші ефекти, які можуть підвищувати ризик діабету. Також виявлено, що статини можуть порушувати передавання інсулінового сигналу, зменшувати диференціювання адипоцитів і секрецію інсуліну бета-клітинами підшлункової залози та спричиняти інші ефекти. Надлишковий ризик діабету, схоже, стосується лише людей, які й без того мають ризик його розвитку. У пацієнтів, які приймають статини, діабет діагностують лише на 2–4 місяці раніше, тому малоймовірно, що це не матиме довгострокових несприятливих наслідків.

Мета дослідження: Статини — це препарати для зниження рівня холестерину, які найчастіше призначають для профілактики серцево-судинних захворювань. Дані рандомізованих клінічних досліджень свідчать, що лікування статинами підвищує ризик цукрового діабету 2-го типу (DT2).

Результати: Молекулярні механізми частково залишаються невідомими. Ризик діабету 2-го типу (TD2) вищий при застосуванні високих доз статинів і в людей з уже наявними чинниками ризику діабету 2-го типу (переддіабет, метаболічний синдром). Користь статинів для серцево-судинної системи значно переважає ризик діабету, тому призначення статинів людям із високим серцево-судинним ризиком не слід ставити під сумнів. Людям із ризиком діабету 2-го типу рекомендується контролювати рівень глюкози та коригувати спосіб життя й харчування.