Хронічне запалення — тихий вогонь, що розпалює хвороби?

Мета дослідження: Запалення — важлива фізіологічна реакція організму, яка допомагає відновити гомеостаз у відповідь на патогени або шкідливі чинники. Однак тривала дія шкідливого чинника або недостатнє припинення процесу може призвести до хронічного низькорівневого запалення.

Результати: Цей стан тісно пов’язаний із розвитком низки хронічних захворювань, що стають дедалі поширенішими й серйознішими, зокрема ожиріння, раку та серцево-судинних захворювань. Це підвищує загальну захворюваність і смертність у світі. Нинішня епідемія хронічних хвороб підкреслює потребу приділити увагу хронічному запаленню, механізмам його розвитку та можливим профілактичним заходам, які допоможуть обмежити його широке поширення. У цьому огляді розглянуто сучасні знання й прогалини в дослідженнях зв’язку хронічного низькорівневого запалення з хронічними захворюваннями, зосереджуючись на ожирінні, серцево-судинних і травних захворюваннях та раку. Ми розглядаємо сучасний стан знань з окремих аспектів теми й пропонуємо подальші напрями та підходи для цієї галузі.

Мета дослідження: Зниження фізичної активності людей у повсякденному житті призводить до розвитку метаболічних синдромів або вікових розладів. Тепер хронічне запалення розглядають як основний патологічний стан, за якого запальні клітини, зокрема нейтрофіли та моноцити/макрофаги, проникають у жирову та інші тканини й накопичуються в них, коли люди через переїдання та/або брак фізичної активності набирають зайву вагу.

Результати: Хронічне запалення також бере участь у розвитку саркопенії, що спричиняє зниження функцій у літніх людей, деменції, остеопорозу чи раку, а також негативно впливає на перебіг багатьох хронічних захворювань і тривалість здорового життя людей. У цій статті окреслено відповідні дослідження з погляду гомеостатичного запалення, яке виникає хронічно через вроджену імунну систему та її порушення. Особливу увагу приділено ефективності фізичних вправ у контексті імунології та оксидативного стресу. Також розглянуто профілактичний вплив функціональних харчових компонентів у поєднанні з фізичними вправами. Обговорено проблеми й майбутні напрями дослідження ролі фізичних вправ у контролі хронічного запалення.

Мета дослідження: Гострі запальні реакції необхідні для контролю патогенів і відновлення тканин, але можуть також спричиняти серйозне побічне пошкодження. Щоб мінімізувати шкоду для організму, реакцію потрібно ретельно регулювати. Однак за хронічних інфекцій і пов’язаних із віком порушень імунної регуляції запальні процеси можуть мати багато шкідливих наслідків для організму.

Результати: Гострі запальні реакції необхідні для контролю патогенів і відновлення тканин, але можуть також спричиняти серйозне побічне пошкодження. Щоб мінімізувати шкоду для організму, реакцію потрібно ретельно регулювати. Однак за хронічних інфекцій і пов’язаних із віком порушень імунної регуляції запальні процеси можуть мати багато шкідливих наслідків для організму. Ознаки низькорівневого системного запалення, які часто виявляють у літніх людей, пов’язані з багатьма хронічними захворюваннями старіння і навіть можуть сприяти їх виникненню. Мета цієї статті — оглянути недавню літературу за останні два роки, що містить нові дані про взаємозв’язок між запальним статусом і хронічними захворюваннями старіння.

Мета дослідження: Запалення — це сукупність фізіологічних реакцій на чужорідні організми, зокрема збудників хвороб людини, частинки пилу та віруси. Залежно від різних запальних процесів і клітинних механізмів запалення поділяють переважно на гостре та хронічне.

Результати: Утворення вільних радикалів із різних біологічних та екологічних джерел виникає через порушення балансу природних антиоксидантів, що надалі призводить до різних захворювань, пов’язаних із запаленням. У цьому оглядовому матеріалі ми описали запальний процес і клітинні механізми, що беруть участь у прогресуванні різних хронічних сучасних захворювань людини. Крім того, ми обговорили пошкодження тканин вільними радикалами, антиоксидантний захист і молекулярні механізми при хронічних запальних захворюваннях/розладах. Систематичні знання про роль запалення та його несприятливі наслідки допоможуть краще зрозуміти, як розробляти інноваційні терапевтичні засоби з природних джерел для пригнічення різних захворювань, пов’язаних із хронічним запаленням.

Мета дослідження: Запалення вважають однією з головних причин виникнення різних хронічних захворювань, таких як астма, рак, серцево-судинні захворювання, діабет, ожиріння, запальні захворювання кишківника, остеопороз і неврологічні захворювання, наприклад хвороба Паркінсона.

Результати: Накопичені наукові дані показали, що запальні маркери, такі як TNF-α, IL-1, IL-6, IL-8 і CRP, а також різні фактори транскрипції, такі як NF-κB і STAT, є ключовими чинниками, що регулюють ці запальні захворювання. Було показано, що біоактивні пептиди, отримані з харчових білків, мають протизапальну дію, пригнічуючи або знижуючи експресію цих біомаркерів запалення та/або змінюючи активність цих факторів транскрипції. У цьому огляді розглянуто різні молекулярні мішені й механізми дії протизапальних пептидів, отриманих із харчових білків, а також їхній потенціал у боротьбі з різними хронічними запальними захворюваннями. © 2015 Товариство хімічної промисловості.

Мета дослідження: Запалення є необхідною частиною імунної відповіді. Однак якщо воно триває, спричинений ним хронічний запальний стан може мати низку вторинних наслідків, пов’язаних із підвищеним ризиком хронічних захворювань.

Результати: Хоча з хронічним запаленням пов’язують мутації зі зсувом рамки зчитування та хромосомні мутації, більшість доказів свідчить про наявність мутацій із заміною пар основ, пов’язаних із зупинкою полімерази біля уражень і неправильним включенням пар основ. Активні форми кисню й азоту також можуть опосередковано впливати, пригнічуючи ферменти відновлення ДНК та/або змінюючи метаболічну активацію відомих канцерогенів. Деякі хвороби, зокрема запальні захворювання кишківника, хвороба Крона та виразковий коліт, пов’язані з підвищеним рівнем хронічного запалення і мають ознаки посиленого генетичного пошкодження слизової оболонки товстої кишки. Мутації можуть бути принаймні частково причиною підвищеної схильності до хронічних захворювань, пов’язаних із хронічним запаленням.

Мета дослідження: Хронічне запалення пов’язане з кахексією та підвищеним ризиком смерті в пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) і термінальною стадією ниркової хвороби (ТХН). Запалення пригнічує апетит і спричиняє втрату запасів білка.

Результати: У пацієнтів із ХХН підвищений рівень прозапальних цитокінів у сироватці крові може бути спричинений зниженням функції нирок, перевантаженням об’ємом рідини, оксидативним або карбонільним стресом, зниженням рівня антиоксидантів, підвищеною схильністю до інфекцій при уремії та супутніми захворюваннями. Кахексія виникає внаслідок поєднання різкого зниження апетиту й посиленого розпаду жирової та м’язової маси. Прозапальні цитокіни діють на центральну нервову систему, змінюючи апетит і енергетичний обмін, а також передають сигнал через ядерний фактор каппа B і залежні від АТФ та убіквітину протеолітичні шляхи, що призводить до виснаження м’язів. Подальше дослідження молекулярних шляхів, які спричиняють запалення та кахексію, може допомогти розробити нові методи лікування цього тяжкого й потенційно смертельного ускладнення хронічної хвороби.

Мета дослідження: Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — найпоширеніший метаболічний розлад у жінок репродуктивного віку. Це багатофакторний стан, якому властиві порушення функції яєчників, гіперандрогенемія, безпліддя, гормональний дисбаланс і хронічна ановуляція. Експериментальні дані свідчать, що жінки із СПКЯ схильні до серцево-судинних проблем та інсулінорезистентності. Мета — докладно розглянути зв’язок запальних маркерів із СПКЯ.

Результати: Запальні маркери відіграють значну роль у регуляції функцій яєчника. Будь-які порушення їхнього рівня можуть призвести до дисфункції яєчника. Запальні маркери пов’язані з розвитком СПКЯ. Взаємодія запальних цитокінів у яєчнику при СПКЯ переконливо свідчить, що запалення є одним із найпотужніших чинників ризику СПКЯ. Запальні маркери відіграють важливу роль у регуляції яєчника. У цій статті наголошено на значенні метаболічних і запальних маркерів при СПКЯ. Оскільки СПКЯ завжди розглядають як метаболічний розлад, дослідники також можуть зосередитися на зв’язку запальних маркерів із СПКЯ, щоб розробити нові методи лікування або контролю хвороби та поліпшити здоров’я жінок.

Мета дослідження: Ожиріння неоднорідне: традиційні антропометричні показники поєднують дані про розподіл жиру, його накопичення поза жировою тканиною та об’єм м’язів, що обмежує точність причинно-наслідкових висновків щодо хронічних захворювань дихальних шляхів. Ми використали чотири осі ожиріння, визначені за допомогою магнітно-резонансної томографії (МРТ), щоб оцінити їхні причинні впливи на хронічне обструктивне захворювання легень (ХОЗЛ), астму й алергічний риніт (АР), а також оцінити роль циркулюючих запальних білків як посередників.

Результати: Генетично прогнозована вісь загального ожиріння була пов’язана з підвищеним ризиком ХОЗЛ (OR = 1.125, 95% CI: 1.012-1.250), астми (OR = 1.533, 95% CI: 1.426-1.647) та АР (OR = 1.624, 95% CI: 1.328-1.987). Вісь жиру в нижній частині тіла була пов’язана з вищим ризиком ХОЗЛ (OR = 1.192, 95% CI: 1.088-1.306) та астми (OR = 1.135, 95% CI: 1.052-1.224). Для інших осей ожиріння причинних доказів не виявлено. Реплікація й метааналіз загалом підтвердили ці результати, за винятком загального ожиріння та АР, для яких об’єднані дані були граничними (P = 0.055). Аналіз посередницьких механізмів виявив 17 потенційних запальних шляхів, 10 із яких були значущими. FLT3L опосередковував 18.17% впливу загального ожиріння на ХОЗЛ, а CXCL5 — 3.78% його впливу на астму. Рецептор CD40L і LIFR опосередковували відповідно 5.59% і 12.65% впливу жиру в нижній частині тіла на астму, тоді як рецептор CD40L, CXCL10, IL-12B, OPG і TNFRSF9 в окремих шляхах мали пригнічувальну посередницьку дію.

Мета дослідження: Сучасні методи лікування автоімунних захворювань переважно ґрунтуються на неспецифічному пригніченні імунітету, що може призвести до побічних ефектів, таких як злоякісні пухлини й тяжкі інфекції. Тому терапія на основі Treg привернула увагу як більш цілеспрямований підхід, особливо для профілактики або лікування на ранніх стадіях.

Результати: Щоб з’ясувати причину цієї відмінності, ми провели аналізи мікрочипів і шляхів на основі GSVA. За відсутності лікування тканини шкіри й суглобів мали різні початкові профілі активності шляхів: у шкірі була вища активність сигнального шляху Hippo, що регулює ріст, а в суглобах — виразніше збагачення шляхів, пов’язаних із запаленням, зокрема шляхів комплементу й ангіогенезу. Після введення Treg зміни шляхів спостерігалися в шкірі, але не в суглобовій тканині: активність сигнального шляху Wnt підвищилася, а IL-17 — знизилася, що відповідає більш сприятливому для відновлення середовищу. Ці результати показують, що різні запальні середовища зумовлюють неоднакову відповідь тканин на терапію Treg і підкреслюють залежність її терапевтичного потенціалу від контексту при хронічному автоімунному запаленні.