Остеопороз — чи справді це лише нестача кальцію?

Мета дослідження: Постменопаузальний остеопороз (PMO) є однією з основних причин низькоенергетичних переломів у всьому світі. Хоча фізичні вправи та кальцій/вітамін D є стандартними профілактичними заходами, синергетичний ефект їх поєднання на мінеральну щільність кісток (BMD) залишається нез’ясованим.

Результати: До аналізу включили 13 рандомізованих контрольованих досліджень за участю жінок після менопаузи. Порівняно з прийманням лише кальцію та вітаміну D, поєднані втручання значно підвищили BMD поперекового відділу хребта (SMD = 0.31, 95% CI [0.06, 0.55]) і шийки стегнової кістки (SMD = 0.47, 95% CI [0.09, 0.84]); в інших ділянках скелета спостерігалися подібні, але статистично незначущі тенденції. Аналіз підгруп показав, що вібрація всього тіла забезпечувала найбільшу й найпослідовнішу користь для обох ділянок, тоді як вправи для тіла й розуму або традиційні китайські вправи (наприклад, бадуаньцзінь) значно покращували BMD поперекового відділу хребта. Коротші втручання (≤6 місяців) давали більше покращення BMD, тоді як довші не забезпечували додаткової користі. Фізичні вправи в поєднанні з добавками кальцію та вітаміну D ефективно покращують мінеральну щільність кісток у жінок після менопаузи, особливо в поперековому відділі хребта та шийці стегнової кістки. Найбільшу користь дають вібрація всього тіла та вправи для тіла й розуму, причому найефективнішими виявилися короткострокові втручання.

Мета дослідження: Метою цього дослідження було з’ясувати, чи корисне поєднане приймання кальцію та вітаміну D для жінок після менопаузи з остеопорозом.

Результати: Поєднання кальцію та вітаміну D значно підвищило загальну мінеральну щільність кісток (BMD) (стандартизована середня різниця (SMD) = 0.537; 95% довірчий інтервал (CI): від 0.227 до 0.847), BMD поперекового відділу хребта (SMD = 0.233; 95% CI: від 0.073 до 0.392; P < 0.001), рук (SMD = 0.464; 95% CI: від 0.186 до 0.741) і шийки стегнової кістки (SMD = 0.187; 95% CI: від 0.010 до 0.364). Також значно знизилася частота переломів стегна (RR = 0.864; 95% CI: від 0.763 до 0.979). Аналіз підгруп показав, що поєднання кальцію та вітаміну D значно підвищувало BMD шийки стегнової кістки лише тоді, коли доза вітаміну D не перевищувала 400 IU d-1 (SMD = 0.335; 95% CI: від 0.113 до 0.558), але не за дози понад 400 IU d-1 (SMD = -0.098; 95% CI: від -0.109 до 0.305); кальцій не впливав на BMD шийки стегнової кістки.

Мета дослідження: Добавки кальцію та вітаміну D широко рекомендують для запобігання остеопорозу й подальшим переломам, однак зв’язок між такими добавками та ризиком переломів викликає значні суперечки. Метою було провести метааналіз рандомізованих контрольованих досліджень [RCT] приймання кальцію та вітаміну D для запобігання переломам у дорослих.

Результати: Зі знайдених публікацій критеріям включення до основного аналізу відповідали вісім досліджень за участю 30,970 осіб; у них було зареєстровано 195 переломів стегна та 2231 перелом загалом. Метааналіз усіх досліджень показав, що добавки кальцію та вітаміну D статистично значуще знизили ризик усіх переломів на 15% (SRRE, 0.85; 95% довірчий інтервал [CI], 0.73-0.98), а ризик переломів стегна — на 30% (SRRE, 0.70; 95% CI, 0.56-0.87). Численні аналізи чутливості та підгруп дали подібні узагальнені результати. Одне з обмежень полягає в тому, що в дослідженні використовували дані аналізу підгруп Ініціативи жіночого здоров’я (Women's Health Initiative). Цей метааналіз RCT підтверджує використання добавок кальцію та вітаміну D для зниження ризику переломів у людей середнього та старшого віку, які живуть у громаді або в закладах догляду.

Мета дослідження: Ключові клінічні положення. Остеопороз після менопаузи. Переломи й остеопороз поширені, особливо серед жінок старшого віку, а переломи стегна можуть мати тяжкі наслідки. Лікування зазвичай рекомендують жінкам після менопаузи, якщо показник мінеральної щільності кісток T-score становить -2.5 або менше, якщо вони мали перелом хребта чи стегна або якщо показник FRAX свідчить про підвищений ризик переломів.

Результати: Терипаратид знижує ризик переломів кісток поза хребтом і хребців. Під час лікування повідомлялося про остеонекроз щелепи та атипові переломи стегнової кістки, але це трапляється рідко. Для більшості жінок з остеопорозом співвідношення користі та ризику лікування є виразно позитивним. Оскільки користь зберігається після припинення приймання алендронату або золедронової кислоти, для пацієнток із нижчим ризиком перелому можна розглянути перерву в лікуванні після 5 років приймання алендронату або 3 років золедронової кислоти.

Мета дослідження: Мета — сформулювати клінічні рекомендації щодо медикаментозного лікування остеопорозу в жінок після менопаузи.

Результати: Під час розроблення цієї настанови з лікування остеопорозу після менопаузи критично оцінили дані клінічних випробувань і досвід застосування медикаментозної терапії. Під час обговорень комітету з написання рекомендацій також враховували вподобання пацієнток, дані про дотримання лікування та його тривалість, а також ризики й переваги з погляду пацієнтів і медичних працівників. Члени комітету досягли консенсусу щодо чотирьох принципів лікування: (i) ризик майбутніх переломів у жінок після менопаузи слід визначати за допомогою інструментів оцінювання, адаптованих до конкретної країни, щоб спрямовувати ухвалення рішень; (ii) під час планування лікування слід враховувати вподобання пацієнток; (iii) дієтичні заходи, зміни способу життя та профілактика падінь мають доповнювати всі схеми медикаментозного лікування, щоб знизити ризик переломів; (iv) існує кілька медикаментозних методів, здатних зменшити частоту переломів у жінок після менопаузи з ризиком переломів, із прийнятним співвідношенням користі та ризику й належним профілем безпеки.

Мета дослідження: Розмір і маса скелета визначаються генетично. Оптимального розміру скелета можна досягти за достатнього надходження поживних речовин, зокрема кальцію, але вікове зменшення маси скелета, яке починається у третьому десятилітті життя, неможливо зупинити лише достатнім споживанням кальцію.

Результати: Приймання вітаміну D понад рекомендовану норму, схоже, не приносить користі при остеопорозі, хоча може бути корисним у разі старечого гіперпаратиреозу. Розрахунки, засновані на обміні кальцію в кістках, показують, що рекомендована норма кальцію є достатньою для хлопців і чоловіків, але недостатньою для дівчат-підлітків. Споживання кальцію жінками, ймовірно, надто низьке, щоб уповільнити обмін кальцію в кістках до запрограмованого мінімуму. Достатнє споживання кальцію в дитинстві та підлітковому віці необхідне для досягнення оптимальної кісткової маси й розміру.

Мета дослідження: Метою було дослідити зв’язок між частотою додавання солі до їжі та виникненням остеопорозу, а також оцінити, чи змінює цей зв’язок генетична схильність.

Результати: Протягом медіанного періоду спостереження 14.7 року було зафіксовано 15,953 випадки остеопорозу. Порівняно з групою, яка ніколи або майже ніколи не додавала сіль, повністю скориговані HR становили 1.09 (95% CI 1.04-1.15) для тих, хто зазвичай додавав сіль, і 1.32 (95% CI 1.24-1.41) для тих, хто робив це завжди (P для тенденції <0.001). Зв’язок був сильнішим у чоловіків, білих учасників і людей з вищим ІМТ. За результатами спільного аналізу учасники з високим генетичним ризиком, які завжди додавали сіль, мали найвищий ризик (HR 2.68, 95% CI 2.41-2.98). У тій самій когорті постійне додавання солі також було пов’язане з вищою смертністю від серцево-судинних захворювань (HR 1.18, 95% CI 1.14-1.23) і серцево-судинними подіями (HR 1.21, 95% CI 1.17-1.26). Частіше додавання солі до їжі було пов’язане з вищим ризиком виникнення остеопорозу. Разом із виявленими в цій когорті зв’язками із серцево-судинними захворюваннями ці результати вказують, що додавання солі до їжі може бути змінюваною поведінковою звичкою, важливою для профілактики кількох вікових захворювань.

Мета дослідження: Мета — дослідити зв’язок хронічного обструктивного захворювання легень (ХОЗЛ) із падіннями та остеопорозом, а також можливі чинники, що змінюють цей зв’язок.

Результати: Серед учасників дослідження 45.8% були чоловіками, а середній вік становив 56.4 року. ХОЗЛ мали 22,363 (4.7%) учасники. Протягом медіанного періоду спостереження 12.1 року 28,527 учасників зазнали падінь, а в 8811 діагностували остеопороз. Після коригування за демографічними характеристиками, чинниками способу життя та супутніми захворюваннями ХОЗЛ було пов’язане з вищим ризиком падінь (HR 1.51, 95% CI 1.45 to 1.58) і остеопорозу (HR 2.37, 95% CI 2.22 to 2.53). Для остеопорозу спостерігалася значуща взаємодія зі статтю (HR 2.94, 95% CI 2.54 to 3.40 у чоловіків і HR 2.25, 95% CI 2.09 to 2.42 у жінок, P для взаємодії <0.001). Статус куріння значно змінював зв’язок із падіннями: HR становив 1.37 (95% CI 1.28 to 1.47) у тих, хто ніколи не курив, 1.54 (95% CI 1.44 to 1.64) у колишніх курців і 1.77 (95% CI 1.61 to 1.95) у тих, хто курить зараз (P для взаємодії <0.001). ХОЗЛ було пов’язане з підвищеним ризиком падінь та остеопорозу.

Мета дослідження: У цьому порівняльному поперечному дослідженні оцінювали мінеральну щільність кісток (BMD) та її зв’язок із контролем глікемії й біохімічними маркерами кісткової тканини у дорослих із цукровим діабетом 2 типу (T2DM) і без нього в регіоні Касим, Саудівська Аравія.

Результати: У 69.9% учасників діагностували T2DM; у 48.0% була остеопенія, а в 19.2% — остеопороз. Хронологічний вік був пов’язаний із поступовою втратою мінеральної щільності кісток у послідовних когортах (Pearson χ² = 11.14, p = 0.025). Серед учасників із T2DM середній HbA1c поступово зростав зі збільшенням тривалості діабету (rho Спірмена = 0.310, p = 0.027). У дослідницькій моделі мультиноміальної логістичної регресії вищий HbA1c був пов’язаний із нижчими категоріями мінеральної щільності кісток: кожне підвищення HbA1c на 1% було пов’язане з вищими шансами остеопенії (скориговане відношення шансів [aOR] = 2.34, 95% довірчий інтервал [CI]: 1.12-4.88; p = 0.024) та остеопорозу (aOR = 3.89, 95% CI: 1.45-10.42; p = 0.007). Рівень кальцію в сироватці та лужної фосфатази (ALP) не мав значущого зв’язку з мінеральною щільністю кісток. У досліджуваній групі низька мінеральна щільність кісток була поширена.

Мета дослідження: Первинний гіперпаратиреоз (PHPT) переважно виникає в жінок, особливо після менопаузи. Поки що недостатньо з’ясовано, чи виходять пов’язані зі статтю відмінності за межі епідеміології та впливають на клінічні прояви хвороби. Ми дослідили відмінності клінічної картини PHPT, пов’язані зі статтю.

Результати: Загалом до дослідження включили 315 пацієнтів (64 чоловіки та 251 жінка; співвідношення жінок і чоловіків 3.9:1). Середній вік на момент діагнозу був подібним у чоловіків і жінок (60 ± 16 проти 59 ± 13 років, p = 0.499); 77% жінок були після менопаузи. Попри подібний середній рівень кальцію в сироватці, у чоловіків частіше спостерігалася концентрація кальцію в сироватці більш ніж на 1 mg/dL вища за верхню межу норми (42% проти 29%, p = 0.042), більше виведення кальцію із сечею та нижчий рівень фосфатів у сироватці. У жінок ураження скелета було значно вираженішим: частіше спостерігалася остеопенія/остеопороз (71.7% проти 53.1%, p = 0.004), переломи хребців (44% проти 12%, p < 0.001), низькоенергетичні переломи кісток поза хребтом (34% проти 12%, p = 0.003), а також біль у кістках і м’язах (60.7% проти 10.3%, p < 0.001). Натомість у чоловіків частіше траплялися сечокам’яна хвороба (p = 0.013) і серцево-судинні супутні захворювання (p = 0.046).