Схуднення — це питання сили волі? Чому це може бути великою брехнею

Мета дослідження: Було розроблено багато програм схуднення для самостійного проходження з використанням різних форматів (наприклад, інтернету й смартфонів) і методів зміни поведінки. Однак мало досліджень перевіряли, чи можуть такі програми самостійно сприяти схудненню.

Результати: Критеріям включення відповідали 27 досліджень, що охоплювали 36 порівнянь. Учасники програм для самостійного проходження схудли значно більше (MD = -1.56 kg, CI -2.25, -0.86; діапазон — від 0.6 до 5.3 kg), ніж учасники груп із мінімальним втручанням або без лікування (медіана періоду спостереження — 3.1 місяця). Більшість програм були інтернет-орієнтованими (18 оцінювань). Вони були ефективними через 3 місяці (MD = -1.74 kg, CI -2.65, -0.82; діапазон — від 0.6 до 4.8 kg) (SMD = -0.48, 95% CI -0.72, -0.24, I(2) = 82%; p < .0001; 16 оцінювань) і через 6 місяців спостереження (MD = -2.71 kg, CI -4.03, -1.39; діапазон — від 2.2 до 5.3 kg) (SMD = -0.59, 95% CI -0.99, -0.19, I(2) = 76%; p = .004; 4 оцінювання). Програми схуднення для самостійного проходження можуть забезпечити помірне зниження маси тіла протягом 6 місяців, але для стійкого й клінічно значущого схуднення їх, можливо, потрібно доповнювати іншими втручаннями.

Мета дослідження: Реакція на схуднення за допомогою будь-якої дієти значно відрізняється в різних людей, що посилює інтерес до персоналізованого харчування. Хоча більшість зусиль спрямовано на пошук біологічних або метаболічних чинників, причиною частини цих індивідуальних відмінностей можуть бути також поведінкові й психологічні чинники.

Результати: На реакцію на дієтичні програми схуднення можуть впливати багато чинників, зокрема пов’язані з харчовою поведінкою (емоційне переїдання, втрата контролю, обмеження в їжі, суб’єктивне відчуття стресу), поведінкою та суспільними нормами, пов’язаними з віком і статтю, психологічними й особистими чинниками (мотивацією, вірою у власні сили, локусом контролю, уявленням про себе), а також важливими подіями в житті. На успіх програми схуднення можуть впливати численні психологічні й поведінкові чинники, а не лише фізіологічні, як-от біологія та генетика. Їх складно точно оцінити, і їх часто не враховують. У майбутніх дослідженнях схуднення слід оцінювати такі чинники, щоб краще зрозуміти причини значних індивідуальних відмінностей у відповіді на лікування.

Мета дослідження: Вважається, що соціальна підтримка сприяє успіху схуднення, однак тип отриманої підтримки рідко оцінюють. Щоб розробити ефективніші програми схуднення, потрібно дослідити, які види підтримки пов’язані з позитивними результатами. Теорія самодетермінації припускає, що підтримка автономії людини корисна й допомагає їй засвоїти автономну саморегуляцію.

Результати: Початкові показники AS та ASR не прогнозували результати. Однак показники AS та ASR через 6 місяців позитивно передбачали зниження ваги через 18 місяців (p < .05), заохочення до здорового харчування через 6 місяців негативно пов’язувалося зі зниженням ваги через 18 місяців (p < .01), а інші форми директивної підтримки не були пов’язані з результатами. Підтримка автономії передбачала кращі результати схуднення, тоді як деякі форми директивної підтримки заважали прогресу. Потрібні дослідження програм схуднення, щоб з’ясувати, чи можна навчити родичів і друзів надавати підтримку автономії та чи ефективніше це за програми, орієнтовані на загальніші або директивні форми підтримки.

Мета дослідження: Контроль маси тіла вимагає вміння опиратися миттєвим спокусам у своєму оточенні (самоконтролю), а також здатності наполегливо рухатися до довгострокових цілей, незважаючи на незначні невдачі (стійкості). У цьому дослідженні вивчали зв’язки між самоконтролем, стійкістю, поведінковими й медичними результатами в межах програми контролю маси тіла для пар.

Результати: Початковий рівень самоконтролю, його зміни та початковий рівень стійкості також були пов’язані з автоматизацією фізичних вправ через 6 місяців. Лише початковий рівень стійкості був пов’язаний зі збереженням втраченої ваги. Впливу партнерів не спостерігали. Результати показують, що самоконтроль і стійкість можна змінювати; вони можуть відігравати важливу роль у формуванні здорових звичок, пов’язаних із контролем маси тіла. ClinicalTrials.gov: NCT02570009, 7 жовтня 2015 року.

Мета дослідження: Оновити дані про вплив особистісних особливостей на післяопераційне зниження ваги в пацієнтів, яким проводять баріатричну операцію.

Результати: У кількох дослідженнях вивчали вплив психологічних чинників перед операцією на результати баріатричної хірургії, однак роль особистісних чинників (тобто як звичайних рис характеру, так і розладів особистості) у формуванні результатів операції досі не з’ясована. Ми проаналізували дев’ять нещодавніх статей, у яких досліджували вплив особистісних рис до операції на післяопераційне зниження ваги в людей, яким зробили операцію через тяжке ожиріння. У різних дослідженнях надійним предиктором хорошого результату виявилася особистісна модель, що свідчить про здатність до саморегуляції попри миттєві бажання чи вимоги. Цей зв’язок не залежав від наявних на початку супутніх психічних розладів і розладів особистості.

Мета дослідження: Поширена думка, що майже нікому не вдається надовго зберегти втрачену вагу. Однак дослідження показали, що приблизно 20% людей із надмірною вагою досягають довготривалого схуднення, якщо визначати його як зниження початкової маси тіла щонайменше на 10% і збереження цього результату протягом щонайменше 1 року.

Результати: Щоб зберегти знижену вагу, учасники повідомляють, що багато займаються фізичною активністю (приблизно 1 годину на день), дотримуються низькокалорійного раціону з низьким вмістом жиру, регулярно снідають, самостійно контролюють вагу й дотримуються однакового режиму харчування в будні та вихідні. Крім того, з часом зберігати знижену вагу може ставати легше: після успішного збереження результату протягом 2–5 років імовірність довготривалого успіху значно зростає. Довгостроковий успіх також пов’язаний із подальшим дотриманням дієти й фізичних вправ, низьким рівнем депресії та втрати контролю, а також із медичними показаннями до схуднення. Учасники Національного реєстру контролю ваги свідчать, що довготривале збереження зниженої ваги можливе, і допомагають визначити конкретні підходи, пов’язані з довготривалим успіхом.

Мета дослідження: Спираючись на свідчення людей, які приймали препарати GLP-1RA для схуднення, ця стаття ставить під сумнів біоконсервативний погляд, за яким зусилля є необхідними для самоконтролю, а також вужчий погляд, за яким ожиріння — це просто слабкість волі. Багато людей, які худнуть, постійно мають нав’язливі думки про їжу, які не усвідомлюються повністю й не піддаються довільному контролю.

Результати: Багато людей, які худнуть, постійно мають нав’язливі думки про їжу, які не усвідомлюються повністю й не піддаються довільному контролю. Зменшуючи «харчовий шум», ці препарати допомагають людям зрозуміти, на що саме має бути спрямований ефективний самоконтроль, і відкривають шлях до довготривалого успіху, якого самі лише зусилля рідко забезпечують. Ми стверджуємо, що цінність самоконтролю полягає не в суб’єктивному відчутті боротьби, а в умілому узгодженні поведінки зі своїми цілями. «Самоконтроль без зусиль» — це не шахрайство, а приклад того, що саме цінного є в здатності керувати власними діями.

Мета дослідження: Поведінкові методи лікування ожиріння пов’язані з раннім зниженням ваги, однак зазвичай через кілька місяців учасники знову починають набирати вагу, оскільки їхня впевненість у здатності контролювати харчування (SEce) часто знижується, коли вони краще усвідомлюють пов’язані з цим труднощі. Тому автори статті мали на меті визначити психосоціальні чинники, що передбачають таке зниження.

Результати: Значущої взаємодії між часом і типом лікування не виявлено. У межах аналізу множинної регресії кожен із цих корелятів, крім пригніченості, робив значущий внесок у пояснення змін SEce (p < .001). Зміна SEce учасників від початку дослідження до 6-го місяця була значущим предиктором зміни їхньої ваги через шість, 12 і 24 місяці (p < .001). Ці результати вказують на психосоціальні чинники, на які можна впливати, щоб запобігати зниженню SEce і подальшому поверненню ваги.

Мета дослідження: Оцінити участь і зниження ваги в межах 12-місячної програми повної заміни раціону (TDR) для жінок з ожирінням і підвищеним ризиком раку молочної залози та ендометрія.

Результати: Повну програму завершили 37 жінок (79%). Середній вік тих, хто завершив програму, і тих, хто вибув, становив відповідно 41.4 року (5.7) і 38.1 року (5.8), а початковий індекс маси тіла — 36.2 (4.9) kg/m2 і 40.0 (7.9) kg/m2; у 76% і 90% відповідно вдома жили діти віком до 18 років. Медіанна маса тіла (міжквартильний діапазон, IQR) зменшувалася в усі контрольні моменти: на -10.8 kg (-13.8, -7.2) через 3 місяці, -11.5 kg (-15, -7.6) через 6 місяців, -11.0 kg (-16.4, -7.8) через 9 місяців і -8.4 kg (-13.9, -3.7) через 12 місяців. За 12-місячну програму медіанна кількість консультацій з дієтологами на одну учасницю становила 28 (25, 33), а медіанна тривалість консультацій — 7.6 (6.6, 10.6) години. Психологічну підтримку отримали 68%. Якість життя покращилася: OWL-QOL (ожиріння та схуднення) — 17 (-24.8, -7.8), EQ5D 1 (0, 2); показники переїдання знизилися на -4 (-6.5, -0.8), однак показники психічного здоров’я та фізичної активності не змінилися. TDR може бути програмою схуднення для жінок із підвищеним ризиком пов’язаних з ожирінням раку молочної залози й ендометрія.

Мета дослідження: Для стійкого схуднення потрібне тривале зменшення споживання енергії в поєднанні зі збільшенням її витрат. Оцінювання таких стратегій може покращити результати лікування. Національний реєстр контролю ваги (NWCR) визначив поведінкові підходи, пов’язані з успішним довготривалим збереженням зниженої ваги.

Результати: Учасники, які схудли на ≥ 15% (WL), частіше повідомляли про зниження споживання енергії, менше споживання жирів і цукру та регулярну фізичну активність як через 6, так і через 12 місяців, порівняно з тими, хто схуд менш ніж на 5% (усі p < 0.03). Учасники групи зі схудненням на ≥ 15% повідомляли про більшу кількість успішних стратегій в обидва моменти оцінювання (p < 0.001). Ці результати з клінічних умов здебільшого підтверджують попередні дані реєстру та показують, що клінічно значуще схуднення в межах структурованого лікування ожиріння пов’язане з частішим застосуванням поведінкових підходів, визначених Національним реєстром контролю ваги.