Схуднення без голоду — чи можна схуднути, ївши досхочу?

Мета дослідження: Дієти з високим вмістом білка вважають корисними для програм схуднення. Ми зібрали рандомізовані контрольовані дослідження, у яких оцінювали вплив білка на апетит і гормони шлунково-кишкового тракту, що беруть участь у регуляції апетиту.

Результати: Загалом було включено 49 публікацій про короткочасний вплив білка та 19 статей про його довготривалий вплив. Під час короткочасних втручань білок зменшував голод (-7 мм за візуально-аналоговою шкалою (VAS), P<0.001), бажання їсти (-5 мм, P = 0.045) і очікуване споживання їжі (-5 мм, P = 0.001), а також посилював відчуття наповненості шлунка (10 мм, P<0.001) і ситості (4 мм, P<0.001). Також знижувався рівень греліну (-20 pg/ml, P<0.001) і підвищувався рівень холецистокініну (30 pg/ml, P<0.001) та глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) (21 ng/ml, P<0.001), але змін у рівнях шлункового інгібувального поліпептиду та пептиду YY не спостерігали. Маркери апетиту змінювалися за доз білка < 35 g, але рівні греліну, холецистокініну та GLP-1 суттєво змінювалися після доз ≥ 35 g. Довготривале споживання білка не впливало на ці показники, за винятком GLP-1, рівень якого суттєво знизився. Результати цього метааналізу показали, що одноразове вживання білка пригнічує апетит, знижує рівень греліну та підвищує рівні холецистокініну й GLP-1.

Мета дослідження: Упродовж багатьох років прихильники деяких модних дієт стверджували, що більша кількість білка сприяє схудненню. Лише останніми роками дослідження почали вивчати вплив дієт із високим вмістом білка на витрати енергії, подальше споживання енергії та схуднення порівняно з дієтами з нижчим вмістом білка.

Результати: Сукупність доказів також свідчить про те, що їжа з високим вмістом білка зменшує подальше споживання енергії. Деякі дані вказують, що дієти з більшим вмістом білка забезпечують більшу втрату ваги й жиру порівняно з дієтами з меншим вмістом білка, але результати досліджень були неоднозначними. У практиці харчування може бути корисно частково замінити рафіновані вуглеводи джерелами білка з низьким вмістом насичених жирів. Хоча нещодавні дані свідчать про можливу користь, потрібні ретельніші довготривалі дослідження впливу дієт із високим вмістом білка на схуднення та підтримання ваги.

Мета дослідження: Наразі невідомо, чи змінює співвідношення вуглеводів і білка в низькожирових дієтах з обмеженою калорійністю результат схуднення та показники кардіометаболічного ризику.

Результати: Середня тривалість дієт (±SD) становила 12.1 ± 9.3 тижня. Порівняно з дієтою зі стандартним вмістом білка (SP), дієта з високим вмістом білка (HP) забезпечувала сприятливіші зміни зважених середніх різниць щодо зниження маси тіла (-0.79 kg; 95% CI: -1.50, -0.08 kg), жирової маси (FM; -0.87 kg; 95% CI: -1.26, -0.48 kg) і тригліцеридів (-0.23 mmol/L; 95% CI: -0.33, -0.12 mmol/L), а також зменшувала втрату безжирової маси (FFM; 0.43 kg; 95% CI: 0.09, 0.78 kg) і зниження витрат енергії у стані спокою (REE) (595.5 kJ/d; 95% CI: 67.0, 1124.1 kJ/d). Зміни рівня глюкози в плазмі натще, інсуліну натще, артеріального тиску, а також загального холестерину й холестерину LDL і HDL були подібними в обох групах дієти (P ≥ 0.20). Про посилення ситості на дієті HP повідомляли в 3 з 5 досліджень. Порівняно з дієтою SP з обмеженою калорійністю, ізокалорійно призначена дієта HP дає помірні переваги щодо зниження маси тіла, FM і тригліцеридів, а також зменшує втрату FFM і зниження REE.

Мета дослідження: Дослідити вплив семаглутиду для перорального приймання один раз на день у дозі 50 mg на споживання енергії, апетит, контроль харчової поведінки та спорожнення шлунка.

Результати: Відносна зміна споживання енергії за бажанням порівняно з вихідним рівнем на 20-му тижні (основна кінцева точка) становила -39.2% пункту для семаглутиду порівняно з плацебо (95% довірчий інтервал -59.0%, -19.4%). Маса тіла зменшилася на 9.8% у групі семаглутиду та на 1.5% у групі плацебо. Семаглутид зменшив голод, посилив відчуття наповненості шлунка й ситості, а також був пов’язаний із меншою кількістю харчових потягів і кращим контролем харчової поведінки порівняно з плацебо. На 20-му тижні статистично значущої різниці у спорожненні шлунка не виявили. У людей з ожирінням пероральний семаглутид у дозі 50 mg один раз на день зменшив споживання енергії, масу тіла й апетит та покращив контроль харчової поведінки. На 20-му тижні не було виявлено ознак затримки спорожнення шлунка за результатами вимірювання всмоктування парацетамолу.

Мета дослідження: Низьковуглеводні дієти, які можна дотримуватися досхочу, зменшують споживання калорій і сприяють схудненню. Невідомо, чи зумовлено це низьким вмістом вуглеводів у таких дієтах, чи пов’язаним із ними збільшенням споживання білка. Ми перевірили гіпотезу, що збільшення вмісту білка за незмінної кількості вуглеводів зменшує масу тіла завдяки зниженню апетиту та спонтанного споживання калорій.

Результати: Попри незмінний показник AUC лептину, ситість значно посилилася на ізокалорійній дієті з високим вмістом білка. За дієти з високим вмістом білка, якої можна дотримуватися досхочу, середнє спонтанне споживання енергії (±SE) зменшилося на 441 +/- 63 kcal/d, маса тіла — на 4.9 +/- 0.5 kg, а жирова маса — на 3.7 +/- 0.4 kg, попри суттєве зниження AUC лептину та збільшення AUC греліну. Збільшення білка в раціоні з 15% до 30% енергії за незмінного споживання вуглеводів забезпечує тривале зменшення споживання калорій досхочу, що може бути зумовлено підвищенням чутливості центральної нервової системи до лептину, і призводить до значного схуднення. Цей спричинений білком ефект пригнічення апетиту може частково пояснити схуднення на низьковуглеводних дієтах.

Мета дослідження: Харчові волокна допомагають запобігати ожирінню, зменшуючи голод і подовжуючи відчуття ситості. Волокна та продукти їхнього бродіння стимулюють низку механічних і гормональних сигналів із шлунково-кишкового тракту. Ці сигнали досягають ділянок мозку, які беруть участь у регуляції апетиту, і зрештою зменшують споживання їжі.

Результати: Рандомізовані контрольовані дослідження показали, що після вживання харчових волокон зменшуються споживання енергії та маса тіла, посилюється насичення й знижується голод. Проспективні когортні дослідження підтвердили ці результати, але в деяких із них втрата ваги була незначною. Результати досліджень різняться, зокрема щодо впливу волокон на гормони шлунково-кишкового тракту, подальше споживання їжі та спричинене ним схуднення. Потрібні додаткові дослідження, перш ніж можна буде зробити чіткий висновок, особливо про вплив волокон на гормони, пов’язані з апетитом, і на схуднення.

Мета дослідження: Лише в небагатьох дослідженнях вивчали зв’язок між часом споживання поживних речовин і метаболічним синдромом. Наша мета полягала в тому, щоб порівняти дієту для схуднення з високою калорійністю сніданку з ізокалорійною дієтою з високою калорійністю вечері.

Результати: У групі BF втрата маси тіла та зменшення окружності талії були більшими. Хоча рівні глюкози, інсуліну та греліну натще знизилися в обох групах, у групі BF рівні глюкози й інсуліну натще та показник HOMA-IR знизилися значно сильніше. Середній рівень тригліцеридів знизився на 33.6% у групі BF, але зріс на 14.6% у групі D. Після перорального тесту на толерантність до глюкози зниження рівнів глюкози й інсуліну було більшим у групі BF. Після приймання їжі загальні добові показники глюкози, інсуліну, греліну та середні оцінки голоду були значно нижчими, а середні оцінки ситості — значно вищими в групі BF. Висококалорійний сніданок із меншим споживанням їжі за вечерею є корисним і може стати альтернативним підходом до лікування ожиріння та метаболічного синдрому.

Мета дослідження: Дієти, що створюють дефіцит енергії, залишаються основою лікування ожиріння. Однак тривале свідоме обмеження споживання енергії є складним завданням. Функціональні продукти, що посилюють ситість, можуть допомогти людям краще дотримуватися дієти для схуднення й завдяки цьому підтримувати втрату ваги. У цій статті ми розглядаємо нові дані про поширені продукти, які посилюють ситість.

Результати: Білок посилює ситість у короткостроковій перспективі. Немає чітких доказів того, що якесь конкретне джерело білка краще за інші. Нежирні молочні продукти, яйця та бобові посилюють ситість. Горіхи, попри високу енергетичну цінність, мають певний ефект посилення ситості, якщо замінюють у раціоні звичні продукти з такою самою калорійністю. Здатність джерел харчових волокон, як-от вівса й жита, посилювати ситість добре задокументована, але ці відчуття не завжди призводять до зменшення споживання енергії чи маси тіла.