Гіпертонія в літніх людей — чи шкодить надто сильне зниження тиску?

Мета дослідження: Належний цільовий рівень систолічного артеріального тиску для зниження серцево-судинного ризику в літніх пацієнтів із гіпертонією залишається нез’ясованим.

Результати: Із 9624 пацієнтів, яких перевірили на відповідність критеріям, до дослідження залучили 8511; 4243 випадковим чином призначили до групи інтенсивного лікування, а 4268 — до групи стандартного лікування. Через 1 рік спостереження середній систолічний артеріальний тиск становив 127,5 мм рт. ст. у групі інтенсивного лікування та 135,3 мм рт. ст. у групі стандартного лікування. Протягом медіанного періоду спостереження 3,34 року первинні події виникли у 147 пацієнтів (3,5%) у групі інтенсивного лікування порівняно з 196 пацієнтами (4,6%) у групі стандартного лікування (відношення ризиків — 0,74; 95% довірчий інтервал [ДІ] — від 0,60 до 0,92; P = 0,007).

Мета дослідження: Оцінити ефекти інтенсивного (<120 мм рт. ст.) порівняно зі стандартним (<140 мм рт. ст.) цільовим рівнем САТ у людей віком від 75 років із гіпертонією, але без діабету.

Результати: Серед 2636 учасників (середній вік — 79,9 року; 37,9% — жінки) 2510 (95,2%) надали повні дані спостереження. За медіанного періоду спостереження 3,14 року частота первинного комбінованого результату була значно нижчою (102 події в групі інтенсивного лікування проти 148 у групі стандартного лікування; відношення ризиків [HR] — 0,66 [95% ДІ, 0,51–0,85]), як і загальна смертність (73 смерті проти 107 відповідно; HR — 0,67 [95% ДІ, 0,49–0,91]). Загальна частота серйозних небажаних явищ не відрізнялася між групами лікування (48,4% у групі інтенсивного лікування проти 48,3% у групі стандартного лікування; HR — 0,99 [95% ДІ, 0,89–1,11]).

Мета дослідження: У 2014 році група Восьмого об’єднаного національного комітету рекомендувала цільовий рівень систолічного артеріального тиску (АТ) <150 мм рт. ст. для пацієнтів віком ≥60 років, відступивши від попередньої рекомендації <140 мм рт. ст. У цьому дослідженні оцінювали ефективність і безпеку стратегій інтенсивного зниження АТ у літніх пацієнтів із гіпертонією (віком ≥65 років).

Результати: Ми виявили 4 високоякісні дослідження за участю 10 857 літніх пацієнтів із гіпертонією; середній період спостереження становив 3,1 року. Порівняно зі стандартним зниженням АТ, інтенсивне зниження АТ було пов’язане зі зменшенням великих серцево-судинних подій (MACE) на 29% (RR: 0,71; 95% ДІ: від 0,60 до 0,84), серцево-судинної смертності — на 33% (RR: 0,67; 95% ДІ: від 0,45 до 0,98), а серцевої недостатності — на 37% (RR: 0,63; 95% ДІ: від 0,43 до 0,99). Частота інфаркту міокарда та інсульту не відрізнялася між двома групами. Не було значущої різниці у частоті серйозних небажаних явищ (RR: 1,02; 95% ДІ: від 0,94 до 1,09) або ниркової недостатності (RR: 1,81; 95% ДІ: від 0,86 до 3,80) між двома групами. Модель фіксованих ефектів дала загалом подібні результати, за винятком підвищення ризику ниркової недостатності (RR: 2,03; 95% ДІ: від 1,30 до 3,18) при інтенсивному зниженні АТ. У літніх пацієнтів із гіпертонією інтенсивний контроль АТ (систолічний АТ <140 мм рт. ст.) зменшував частоту MACE, зокрема серцево-судинної смертності та серцевої недостатності.

Мета дослідження: Належний цільовий рівень АТ у пацієнтів із хронічною хворобою нирок (ХХН) і гіпертонією залишається невизначеним. Ми повідомляємо про заздалегідь визначений підгруповий аналіз результатів серед учасників із ХХН на початку дослідження Systolic Blood Pressure Intervention Trial.

Результати: Заздалегідь визначений основний нирковий результат, що охоплював зниження розрахункової швидкості клубочкової фільтрації (рШКФ) від початкового рівня на ≥50% або термінальну стадію ниркової хвороби (ESRD), виник у 15 учасників групи інтенсивного лікування та 16 учасників групи стандартного лікування (HR — 0,90; 95% ДІ: від 0,44 до 1,83). Після перших 6 місяців швидкість зміни рШКФ у групі інтенсивного лікування була трохи вищою (-0,47 проти -0,32 мл/хв на 1,73 м² на рік; P<0,03). Загальна частота серйозних небажаних явищ не відрізнялася між групами лікування, хоча деякі конкретні небажані явища частіше виникали в групі інтенсивного лікування. Отже, у пацієнтів із ХХН і гіпертонією без діабету цільовий рівень САТ <120 мм рт. ст. порівняно з <140 мм рт. ст. зменшував частоту серйозних серцево-судинних подій і смертність від усіх причин, без ознак того, що наявність ХХН змінює ефект лікування або що лікування шкодить основному нирковому результату.