Менше жирів чи менше вуглеводів — що насправді допомагає схуднути?

Мета дослідження: Зростання поширеності ожиріння посилило увагу до способу життя та харчових звичок. Ми хотіли долучитися до дискусії про дієти з низьким вмістом вуглеводів і низьким вмістом жиру та порівняти їхній вплив на масу тіла, холестерин ліпопротеїнів низької щільності (LDL), холестерин ліпопротеїнів високої щільності (HDL), загальний холестерин і тригліцериди серед дорослих.

Результати: У цьому метааналізі 38 досліджень оцінили загалом 6499 дорослих. Через 6–12 місяців об’єднаний аналіз середніх відмінностей між дієтами з низьким вмістом вуглеводів і низьким вмістом жиру показав перевагу дієти з низьким вмістом вуглеводів щодо середньої зміни ваги (середня різниця −1,30 кг; 95% ДІ від −2,02 до −0,57), HDL (0,05 ммоль/л; 95% ДІ від 0,03 до 0,08) і тригліцеридів (TG) (−0,10 ммоль/л; від −0,16 до −0,04). Щодо LDL (0,07 ммоль/л; 95% ДІ від 0,02 до 0,12) і загального холестерину (0,10 ммоль/л; 95% ДІ від 0,02 до 0,18) перевагу мала дієта з низьким вмістом жиру. Висновок і значення: цей метааналіз свідчить, що дієти з низьким вмістом вуглеводів ефективно сприяють схудненню та покращують показники ліпідів HDL і TG. Однак слід зважати на можливі довгострокові наслідки підвищення LDL і загального холестерину.

Мета дослідження: Дієти з низьким вмістом вуглеводів популярні для схуднення, але їхній вплив на серцево-судинну систему недостатньо досліджений, особливо в різних групах населення. Мета дослідження — оцінити вплив дієти з низьким вмістом вуглеводів порівняно з дієтою з низьким вмістом жиру на масу тіла та чинники серцево-судинного ризику.

Результати: Втручання завершили 60 учасників (82%) у групі з низьким вмістом жиру та 59 (79%) у групі з низьким вмістом вуглеводів. Через 12 місяців учасники на дієті з низьким вмістом вуглеводів мали більше зниження ваги (середня різниця змін −3,5 кг [95% ДІ від −5,6 до −1,4 кг]; P = 0,002), жирової маси (середня різниця змін −1,5% [ДІ від −2,6% до −0,4%]; P = 0,011), співвідношення загального холестерину до холестерину високої щільності (HDL) (середня різниця змін −0,44 [ДІ від −0,71 до −0,16]; P = 0,002) і рівня тригліцеридів (середня різниця змін −0,16 ммоль/л [−14,1 мг/дл] [ДІ від −0,31 до −0,01 ммоль/л {від −27,4 до −0,8 мг/дл}]; P = 0,038), а також більше підвищення рівня холестерину HDL (середня різниця змін 0,18 ммоль/л [7,0 мг/дл] [ДІ від 0,08 до 0,28 ммоль/л {від 3,0 до 11,0 мг/дл}]; P < 0,001), ніж учасники на дієті з низьким вмістом жиру. Дієта з низьким вмістом вуглеводів була ефективнішою для схуднення та зниження чинників серцево-судинного ризику, ніж дієта з низьким вмістом жиру.

Мета дослідження: Дослідження, що порівнюють ефективність і безпеку дієт для схуднення, часто мають короткий період спостереження та велику кількість учасників, які вибувають.

Результати: Дотримання призначеної дієти становило 95,4% через 1 рік і 84,6% через 2 роки. Учасники групи середземноморської дієти споживали найбільше харчових волокон і мали найвище співвідношення мононенасичених жирів до насичених (P<0,05 для всіх порівнянь між групами). Учасники групи з низьким вмістом вуглеводів споживали найменше вуглеводів і найбільше жирів, білків і холестерину, а частка учасників із виявленими кетонами в сечі була найвищою (P<0,05 для всіх порівнянь між групами). Середня втрата ваги становила 2,9 кг у групі з низьким вмістом жиру, 4,4 кг у групі середземноморської дієти та 4,7 кг у групі з низьким вмістом вуглеводів (P<0,001 для взаємодії між групою дієти й часом); серед 272 учасників, які завершили втручання, середня втрата ваги становила відповідно 3,3 кг, 4,6 кг і 5,5 кг.

Мета дослідження: Роль кетогенних дієт із дуже низьким вмістом вуглеводів (VLCKD) у довгостроковому контролі ожиріння недостатньо визначена. Мета цього метааналізу — з’ясувати, чи люди, яким призначили VLCKD (тобто...

Результати: Загалом критеріям включення/виключення відповідали тринадцять досліджень. У загальному аналізі значущими були п’ять результатів. У людей, яким призначили VLCKD, зменшилися маса тіла (зважена середня різниця −0·91 (95% ДІ від −1·65 до −0·17) кг, 1415 пацієнтів), TAG (зважена середня різниця −0·18 (95% ДІ від −0·27 до −0·08) ммоль/л, 1258 пацієнтів) і діастолічний артеріальний тиск (зважена середня різниця −1·43 (95% ДІ від −2·49 до −0·37) мм рт. ст., 1298 пацієнтів), тоді як HDL-C підвищився (зважена середня різниця 0·09 (95% ДІ від 0·06 до 0·12) ммоль/л, 1257 пацієнтів), як і LDL-C (зважена середня різниця 0·12 (95% ДІ від 0·04 до 0·2) ммоль/л, 1255 пацієнтів). Люди, яким призначили VLCKD, у довгостроковій перспективі худнуть більше, ніж ті, кому призначили LFD; отже, VLCKD може бути альтернативним засобом проти ожиріння.

Мета дослідження: Дієти з низьким вмістом вуглеводів (LCD) запропоновано як можливий варіант лікування жінок із ліпедемою, оскільки вони краще зменшують біль, можливо завдяки покращенню обміну інсуліну. Метою цього вторинного аналізу було порівняти зміни показників обміну глюкози й інсуліну після дієти з низьким вмістом вуглеводів і низькокалорійної дієти з низьким вмістом жиру в жінок із ліпедемою та ожирінням.

Результати: До аналізу включили загалом 70 жінок (по 35 у кожній групі, вік 47 ± 11 років, ІМТ 37 ± 5 кг/м2). В обох групах знизилася маса тіла, але в групі LCD зниження було значно більшим. В обох групах знизилися базальні концентрації глюкози, C-пептиду й інсуліну, причому на LCD зниження глюкози було більшим. Значуще зростання iAUC глюкози, iAUC C-пептиду, кліренсу інсуліну та індексу Matsuda спостерігалося лише в групі LCD. В обох групах зріс tAUC GIP і знизився HOMA-IR, без значущих відмінностей між групами. Зв’язку між змінами показників глюкози й інсуліну та змінами болю не виявили. Обидві дієти покращили обмін інсуліну в жінок із ліпедемою та ожирінням, хоча група LCD мала додаткові переваги.

Мета дослідження: Залишається незрозумілим, чи може дієта з низьким вмістом вуглеводів і високим вмістом жирів (LCHF) бути методом лікування цукрового діабету 2-го типу (T2DM); її вплив на неалкогольну жирову хворобу печінки (NAFLD) не досліджували. Мета дослідження — оцінити вплив дієти LCHF без обмеження калорійності й без наміру схуднути на T2DM і NAFLD порівняно з дієтою з високим вмістом вуглеводів і низьким вмістом жиру (HCLF).

Результати: Середній вік становив 56 років (стандартне відхилення — 10), 58% учасників були жінками. Порівняно з дієтою HCLF учасники на дієті LCHF мали більше покращення рівня гемоглобіну A1c (середня різниця змін −6,1 ммоль/моль [95% ДІ від −9,2 до −3,0 ммоль/моль] або −0,59% [ДІ від −0,87% до −0,30%]) і більше схудли (середня різниця змін −3,8 кг [ДІ від −6,2 до −1,4 кг]). Через 6 місяців в обох групах підвищився холестерин високої щільності й знизилися тригліцериди. Зміни холестерину низької щільності були менш сприятливими в групі LCHF, ніж у групі HCLF (середня різниця змін 0,37 ммоль/л [ДІ від 0,17 до 0,58 ммоль/л] або 14,3 мг/дл [ДІ від 6,6 до 22,4 мг/дл]). Під час оцінювання NAFLD статистично значущих відмінностей між групами не виявили. Через 9 місяців зміни не збереглися.

Мета дослідження: Метою цього дослідження було з’ясувати, чи сприяє дієта з низьким вмістом вуглеводів на основі волоських горіхів (w-LCD) перерозподілу жиру та зменшенню накопичення вісцерального жиру в людей із центральним ожирінням (CO).

Результати: Взаємодія між групою та часом була значущою для TLR (η² = 0.071, p = 0.039) і VFA (η² = 0.093, p = 0.014) із помірним ефектом, а також для індексу маси тіла (ІМТ, η² = 0.168, p = 0.001) із великим ефектом. Хоча порівняння між групами не виявило значущих відмінностей у TLR, VFA й ІМТ через 12 тижнів, порівняння показників усередині груп засвідчило, що в групі w-LCD усі вони з часом знизилися: TLR (η² = 0.174, p = 0.001), VFA (η² = 0.393, p <0.001) та ІМТ (η² = 0.399, p <0.001), причому ефект був великим. З часом w-LCD забезпечує значно більше й швидше зменшення жиру, ніж контрольна група, створюючи надійну доказову основу для дієтичного контролю центрального ожиріння.