Яблучна кислота — чи додає звичайна кислота з яблук сили м’язам?

Мета дослідження: У цьому систематичному огляді та метааналізі оцінювали ефективність місцевих засобів порівняно з плацебо або іншими методами лікування сухості в роті в літніх людей. Основне запитання дослідження, сформульоване за підходом PICO, було таким: «Яка місцева терапія найефективніша порівняно із системною або іншими видами терапії для лікування сухості в роті та зниженої функції слинних залоз у літніх пацієнтів?»

Результати: У цьому систематичному огляді дійшли висновку, що місцеві засоби для лікування сухості в роті полегшували симптоми в літніх людей. Однак їхній вплив на збільшення швидкості слиновиділення залишився нез’ясованим через брак достатніх доказів.

Мета дослідження: Реакція «трансплантат проти хазяїна» (GVHD) у ротовій порожнині — поширене ускладнення трансплантації гемопоетичних стовбурових клітин. У цьому дослідженні систематично розглянули рандомізовані контрольовані дослідження (RCT), щоб оцінити ефективність і побічні ефекти місцевих засобів для лікування GVHD ротової порожнини.

Результати: До якісного узагальнення результатів включили п’ять RCT. У двох RCT був певний ризик систематичної похибки. Найвищу загальну відповідь на лікування забезпечував будесонід. Яблучна кислота, клобетазол і дексаметазон посилювали слиновиділення у стані спокою. Куркумін у формі орабази давав результати, подібні до лікування кортикостероїдами. Побічні ефекти спостерігали в людей, які отримували будесонід, дексаметазон, клобетазол і такролімус. Найчастіше виникали печіння, грибкові інфекції та розлади травлення, але жоден із цих ефектів не був тяжким. Через невелику кількість проведених RCT і неоднорідність дизайну різних досліджень складно безпосередньо порівнювати результати. Яблучна кислота, схоже, ефективна для лікування сухості в роті, спричиненої реакцією «трансплантат проти хазяїна». Будесонід мав найвищі загальні показники відповіді, але з ним також було пов’язано найбільшу кількість побічних ефектів. Щоб підтвердити ці результати, потрібні подальші дослідження.

Мета дослідження: Було досліджено кілька методів профілактики оксалатно-кальцієвих каменів (CaOx), але лише деякі з них увійшли до рекомендацій Американської урологічної асоціації. Метою нашого дослідження було впорядкувати й оцінити наявні перспективні дані щодо профілактики CaOx.

Результати: Із 6155 виявлених статей до остаточного аналізу включили 38. П’ять категорій методів профілактики каменів: «ліки», «рослинні добавки», «продукти харчування та макронутрієнти», «мікронутрієнти», «ферменти та пробіотики». До засобів, які знижували відомі чинники ризику в сечі, належали толваптан, журавлинний сік, цитрат магнію, фермент ALLN-177, що розщеплює оксалати, та яблучна кислота. Засоби профілактики, що зменшували утворення каменів: інгібітори натрій-глюкозного котранспортера-2, ейкозапентаєнова кислота та етан-1-гідрокси-1,1-дифосфонат. До засобів, які зменшували чинники ризику в сечі й утворення каменів, належали Phyllanthus niruri, рисові висівки та гідроксид магнію. Деякі з виявлених методів можуть допомагати запобігати утворенню каменів CaOx і бути корисними для включення до рекомендацій із профілактики каменів у нирках.

Мета дослідження: Прогресивне старіння серця є важливим чинником ризику серцевих захворювань у літніх людей. Малатдегідрогеназа 1 (ME1) — важливий регулятор окисно-відновного балансу в багатьох органах.

Результати: Додавання L-малату (LM), субстрату ME1, значно запобігає старінню кардіоміоцитів як in vitro, так і in vivo. Механізм омолоджувальної дії ME1 у серці залежить від утворюваного ним нікотинамідаденіндинуклеотидфосфату (NADPH), який сприяє ферментативному утворенню оксиду азоту (NO). Достатня кількість NO необхідна для довголіття, а пригнічення синтази оксиду азоту (NOS) усуває кардіопротекторну дію LM. У сукупності ці результати показують, що вплив на ME1 може відкрити нові можливості для профілактики або лікування вікових серцево-судинних захворювань.

Результати: Спочатку на клітинній лінії ентероендокринних клітин миші STC-1 перевірили, чи спільне введення ГАМК і MA синергічно посилює секрецію GLP-1. Потім 22 здоровим дорослим за 20 хвилин до тесту толерантності до їжі (MTT) давали воду (50 мл), що містила 400 мг ГАМК і 400 мг MA (тест), або лише 400 мг лимонної кислоти (CA) (плацебо). Після їжі протягом 180 хвилин через певні проміжки часу брали зразки крові, щоб визначити рівні GLP-1, інсуліну та глюкози. Порівняно з плацебо перед їжею, тестовий напій значно підвищував рівень GLP-1 у плазмі (загального/активного): приріст площі під кривою становив відповідно 1,2 та 1,6 раза. Однак істотної різниці в рівнях глюкози й інсуліну після їжі не було. Спільне вживання ГАМК і MA перед їжею посилює післяїжну секрецію GLP-1. У майбутніх дослідженнях слід визначити оптимальні дози суміші та оцінити її вплив на рівень інсуліну й глікемічну відповідь.

Мета дослідження: Загибель ембріонів на ранніх термінах вагітності є серйозним обмеженням для ефективності розмноження ссавців. Раніше ми з’ясували, що добавка L-яблучної кислоти (L-MA) до раціону свиноматок сприяє здоров’ю матері на пізніх термінах вагітності.

Результати: L-MA сприяла збільшенню кількості корисних бактерій, зокрема тих, що виробляють коротколанцюгові жирні кислоти (SCFA), мають протизапальні й антиоксидантні властивості, та водночас зменшувала кількість бактерій, пов’язаних із запаленням. Кількість цих бактерій значно корелювала зі змінами метаболітів, антиоксидантними й протизапальними показниками та репродуктивними результатами. Загалом наші дані показали, що добавка L-MA до раціону на ранніх термінах вагітності покращувала репродуктивні показники свиноматок. Ці переваги можуть бути пов’язані зі змінами в системі «кишкова мікробіота матері — метаболіти» та посиленням антиоксидантного й протизапального захисту. Тому добавка L-MA може стати можливим способом зменшити загибель ембріонів і покращити репродуктивні показники ссавців.

Мета дослідження: Картоплю з кольоровою м’якоттю дедалі частіше переробляють у харчовій промисловості. Однак визначити відповідні параметри виробництва непросто, адже антоціани та інші поліфеноли в картоплі зазнають структурних змін під час переробки.

Результати: Крупа, виготовлена з яблучною та винною кислотами, містила на 20–67% більше фенольних кислот, ніж контрольний зразок, і мала вищу антиоксидантну активність. Молочна кислота мала негативний вплив, особливо на зневоднену картопляну крупу LR. Ефективність органічних кислот у стабілізації антоціанів відрізнялася залежно від сорту картоплі. Тому умови переробки кольорової картоплі слід оптимізувати для кожного конкретного сорту.

Мета дослідження: Мікроводорості є багатим джерелом поліненасичених жирних кислот (PUFA), важливих для здоров’я людини. Різні регулятори росту рослин (PGR) та екзогенні речовини, зокрема яблучна кислота (MA), відіграють важливу роль у рості мікроводоростей і виробленні метаболітів у відповідь на стрес.

Результати: Вміст докозагексаєнової кислоти (DHA) був вищим у клітинах, оброблених MA, а далі — у клітинах, оброблених NAA. Було виявлено, що MA підвищувала експресію генів біосинтезу жирних кислот Δ5Des і Δ4Des, збільшуючи вироблення EPA і DHA. KIN підвищувала вироблення GLA, посилюючи експресію гена Δ6Des, а наступною за ефективністю була MA. Порівняно з усіма іншими варіантами обробки, у клітинах, оброблених MA, значно збільшився загальний вміст ліпідів і вироблення PUFA. PGR та екзогенні речовини прискорюють біосинтез ліпідів, підвищуючи експресію генів десатураз і, відповідно, рівень цінних PUFA.