Трави й рослиниКора в’яза — забуті слизові ліки від печії та подразнення кишківника?
Так: Генрик Ружанський згадує кору червоного в’яза при печії, рефлюксі, а також запаленні кишківника й шлунка.
- Генрик Ружанський описує водні витяжки з неї як захисні та протизапальні, а також згадує подразнювальну діарею і синдром подразненого кишківника.
- Генрик Ружанський зазначає, що кора утворює захисний шар і може ускладнювати всмоктування деяких речовин, тому не радить запивати нею ліки та вітамінно-мінеральні препарати.
- Генрик Ружанський описує приготування настою з 4–5 г сировини на склянку води та радить пити його невеликими порціями протягом дня.
Що пишуть автори
Henryk Różański
Водні витяжки з кори описано як протизапальні, захисні, зволожувальні та ранозагоювальні.
„Водні витяжки (подрібнена кора 1:10) мають протизапальну, захисну, зволожувальну та ранозагоювальну дію. Мацерат і настій із листя мають протизапальну, ранозагоювальну дію, прискорюють відновлення епітелію, мають антисептичну дію та зменшують виділення ексудату. Показаннями до застосування червоного в’яза є: виразкова хвороба, рефлюкс, печія, запалення кишківника й шлунка, запалення горла та стравоходу, захриплість, запалення гортані, подразнювальна діарея, виразковий коліт, дивертикуліт, синдром подразненого кишківника.”Wodne wyciągi (sproszkowana kora 1:10) działają przeciwzapalnie, ochronnie, nawilżająco, gojąco. Macerat i napar z liści wywierają działanie przeciwzapalne, przyspieszające gojenie ran i regenerację nabłonków, antyseptyczne oraz przeciwwysiękowe. Wskazaniami do stosowania wiązu czerwonego są: choroba wrzodowa, reflux, zgaga, zapalenie jelit i żołądka, zapalenie gardła, przełyku, chrypka, zapalenie krtani, drażniąca biegunka, wrzodziejące zapalenie jelita grubego, zapelnie uchyłków, zespół jelita nadwrażliwego.
Henryk Różański
Кору червоного в’яза згадано як засіб, що застосовують при катарах шлунка й кишківника.
„Ulmus rubra (Ulmus americana, Ulmus fulva) містить у корі слиз і застосовується для лікування катарів шлунка й кишківника, а також подагри та ревматизму. Зовнішньо його використовують у вигляді припарок для лікування виразок.
Швейцарська травниця й фітотерапевтка Майя Даль Черо, яку я дуже ціную, присвятила чимало місця в публікації Unsere Heilpflanzen (2009 р.) в’язам: Ulmus minor (польовий в’яз) і Ulmus glabra (гірський в’яз).”Ulmus rubra (Ulmus americana, Ulmus fulva) zawiera w korze śluzy i jest stosowany w leczeniu nieżytów żołądka i jelit, ponadto dny i reumatyzmu. Zewnętrznie w formie kataplazmów do leczenia owrzodzeń.
Szwajcarska zielarka, fitoterapeutka Maja Dal Cero, którą bardzo cenię, w publikacji Unsere Heilpflanzen (2009 r.) dużo miejsca poświęciła Ulme, czyli wiązom: Ulmus minor (Feld-Ulme) i Ulmus glabra (Berg-Ulme).
Henryk Różański
Ulmus rubra згадано як засіб, що застосовують при запаленнях травної системи.
„Ulmus rubra застосовують для лікування запалень дихальної, сечової та травної систем, виразок, застуди й гарячки. Зовнішньо — для лікування абсцесів.
Додам зі свого боку, що в’язи, які ростуть у Польщі, містять слиз, фітостероли, дубильні речовини, флавоноїди (рутин, кверцетин), лігнани, дубильні речовини та фенольні кислоти.”Ulmus rubra z kolei jest stosowany w leczeniu stanów zapalnych układu oddechowego, moczowego, pokarmowego, owrzodzeń, przeziębienia i gorączki. Zewnętrznie w leczeniu ropni.
Ja ze swojej strony podam, że wiązy rosnące w Polsce zawierają śluzy, fitosterole, garbniki, flawonoidy (rutyna, kwercetyna), lignany, garbniki i fenolokwasy.
Henryk Różański
У польській народній медицині в’яз застосовували при катарах кишківника.
„Доктор Герхард Мадаус (1890–1942) зазначав, що в польській народній медицині в’яз використовували для лікування катарів кишківника та дизентерії. В Австрії в’яз застосовували для лікування подагри й ревматизму. Він також навів свідчення про протидіарейні, протизапальні, кровоспинні, потогінні, сечогінні, жарознижувальні, противиразкові, ранозагоювальні та протинабрякові властивості в’яза.”Dr Gerhard Madaus (1890-1942) podał, że w polskiej medycynie ludowej wiąz wykorzystywano do leczenia nieżytów jelit oraz czerwonki. W Austrii z kolei używano wiąz w leczeniu dny (podagry) i reumatyzmu. Przedstawił również doniesienia o właściwościach przeciwbiegunkowych, przeciwzapalnych, przeciwkrwotocznych, napotnych, moczopędnych, przeciwgorączkowych, przeciwwrzodowych, gojących i przeciwobrzękowych wiązu.
Henryk Różański
Генрик Ружанський радить не запивати відваром в’яза ліки чи вітамінно-мінеральні препарати, оскільки це може ускладнити їхнє всмоктування.
„Однак не слід запивати відваром в’яза ліки чи вітамінно-мінеральні препарати, бо це ускладнить всмоктування цих речовин у кишківнику. Також слід звертати увагу на суміші, що містять в’яз, адже слиз і дубильні речовини в корі або гілочках можуть суттєво послаблювати дію інших трав.”Jednakże nie należy popijać odwarem wiązowym leków, czy preparatów mineralno-witaminowych, bo to utrudni resorpcję tych substancji z jelit. Podobnie należy zwracać uwagę na mieszanki zawierające wiąz, bowiem śluzy i garbniki zawarte w korze, czy gałązkach mogą efektywnie znosić działanie innych ziół.
Henryk Różański
Генрик Ружанський наводить дозу 4–5 г сировини на склянку води та радить приймати витяжку невеликими порціями протягом дня.
„На практиці беруть 4–5 г сировини на склянку теплої або окропу, накривають і залишають на 20–30 хвилин. Водну витяжку слід приймати невеликими порціями протягом дня. Крім того, її можна використовувати для компресів, полоскань і промивань. Рідкий екстракт: 1:1 на 60% спирті — по 5 мл тричі на день.”W praktyce bierze się 4-5 g surowca na szklankę wody ciepłej lub wrzącej, przykrywa i odstawia na 20-30 minut. Wodny wyciąg trzeba zażywać małymi porcjami, w ciągu dnia. Ponadto nadaje się do okładów, płukanek, przemywania. Liquid extract: 1:1 w alkoholu 60% – 5 ml trzy razy dziennie.
Pisaczek не оцінює, хто має рацію. Він показує, що написано і де це прочитати. Кожне речення вище має своє джерело.