Завантажити застосунокБільше можливостей
PisaczekПошук
文AUK
Трави й рослини

Кора хінного дерева — гіркі ліки, що змінили історію світу?

Джерел: 9 · Стаття: 12 634 знаків

Кору хінного дерева застосовували від гарячки, втрати апетиту та проблем із травленням, а також для полоскання горла й обробки ран.

  • Кору також використовували для приготування гірких, тонізувальних, в’яжучих і дезінфікувальних засобів, а ще для захисту шкіри від ультрафіолетових променів.
  • Її також застосовували при слабких пологових переймах; танінат хініну раніше давали дітям від коклюшу та використовували при діареї.
  • Раніше хінін, настоянку хінного дерева та порошок його кори також застосовували для лікування порушень серцевого ритму.

Що пишуть автори

Henryk Różański

Кору хінного дерева використовували для приготування гірких, тонізувальних, в’яжучих, дезінфікувальних і жарознижувальних засобів.

„Кору хінного дерева використовують для приготування гірких засобів (amarum), тонізувальних і стимулювальних засобів (tonicum, roborans), в’яжучих засобів (adstringens), антисептиків (antisepticum), жарознижувальних засобів (antipyreticum). Вона полегшує гарячкові стани, стимулює виділення травних соків, покращує травлення та засвоєння поживних речовин, підвищує апетит.”Kora chinowa służy do przyrzÄ dzania preparatów gorzkich (amarum), wzmacniajÄ co-pobudzajÄ cych (tonicum, roborans), ściÄ gajÄ cych (adstringens), antyseptycznych (antisepticum), przeciwgorÄ czkowych (antipyreticum). Łagodzi stany gorÄ czkowe, pobudza wydzielanie soków trawiennych, wzmaga trawienie i przyswajanie składników pokarmowych, zwiększa apetyt.
Henryk Różański

Витяжки з кори застосовували при запаленні горла й ротової порожнини, розладі травлення, виснаженні, слабкості та хлорозі.

„Витяжки з кори хінного дерева застосовували для полоскання горла й ротової порожнини при запаленнях, приймали всередину при розладі травлення, виснаженні, слабкості та хлорозі. Зовнішньо їх втирали у шкіру голови при облисінні (хінна вода); відвари й розведені настоянки використовували для компресів на рани, пролежні та виразки шкіри.”WyciÄ gi z kory chinowej stosowano do płukania gardła i jamy ustnej przy stanach zapalnych, podawano doustnie przy niestrawności, wyczerpaniu, osłabieniu, w blednicy. Zewnętrznie wcierano w skórę głowy przy łysieniu (woda chinowa); odwary i nalewki rozcieńczone do okładów na rany i odleżyny, owrzodzenia skóry.
Henryk Różański

Відвар і настоянку з кори також застосовували для компресів на рани, пролежні та виразки шкіри, а хінну воду втирали у шкіру голови при облисінні.

„Зовнішньо їх втирали у шкіру голови при облисінні (хінна вода); відвари й розведені настоянки використовували для компресів на рани, пролежні та виразки шкіри. Кора хінного дерева, її препарати та сам хінін затримують ультрафіолетові промені, тому придатні для захисту шкіри.”Zewnętrznie wcierano w skórę głowy przy łysieniu (woda chinowa); odwary i nalewki rozcieńczone do okładów na rany i odleżyny, owrzodzenia skóry. Kora chinowa i jej przetwory oraz sama chinina zatrzymujÄ promienie UV, dlatego nadajÄ się do ochrony skóry.
Henryk Różański

Препарати з кори застосовували при застуді, гарячці, грипі, слабкості, втраті апетиту, розладі травлення, запаленні кишківника, діареї, недокрів’ї та порушеннях менструального циклу.

„Показання до застосування препаратів кори хінного дерева: застуда, гарячка, грип, загальна слабкість, втрата апетиту, розлад травлення, запалення кишківника, діарея, зокрема спричинена найпростішими, недокрів’я, порушення менструального циклу. Відвар кори хінного дерева — Decoctum Cort.”Wskazania dla przetworów z kory chinowej: przeziębienie, gorÄ czka, grypa, stany ogólnego osłabienia, brak apetytu, niestrawność, nieżyt jelit, biegunka, w tym pochodzenia pierwotniakowego, niedokrwistość, zaburzenia miesiÄ czkowania. Odwar z kory chinowej – Decoctum Cort.
Henryk Różański

Хінін застосовували при малярії, особливо для профілактики щоденних нападів і триденної малярії.

„При лікуванні малярії хінін найкраще діє для профілактики щоденних нападів і триденної малярії. Хінін не діє на гаметоцити малярійних найпростіших. Він діє на шизонти. Препарати хініну зменшують набряк печінки та селезінки, полегшують біль під час малярії та стимулюють апетит, що покращує стан хворого.”W leczeniu zimnicy chinina najlepiej sprawdza się w profilaktyce codziennych napadów i trzeciaczki. Chinina nie działa na gametocyty pierwotniaków malarycznych. Działa na schizonty. Preparaty chininowe zmniejszajÄ obrzęk wÄ troby i śledziony, zmniejszajÄ dolegliwości bólowe w przebiegu malarii, pobudzajÄ apetyt, co poprawia stan chorego.
Henryk Różański

Гідрохлорид хініну застосовували при невралгії, малярії, слабких пологових переймах і післяпологових кровотечах; його також використовували як жарознижувальний і знеболювальний засіб.

„Застосовували при невралгії, малярії, первинних слабких пологових переймах і післяпологових кровотечах. Приймали всередину по 30–150 мг 1–3 рази на день як тонізувальний засіб; по 300 мг кілька разів на день як жарознижувальний засіб; 1,5–2 г на день як протималярійний засіб. Як знеболювальний засіб — по 100–250 мг 3–4 рази на день.”Stosowana przy nerwobólach, zimnicy, pierwotnych słabych bólach porodowych, krwawieniach porodowych. Doustnie 30-150 mg jako tonicum, 1-3 razy dziennie; 300 mg kilka razy dziennie jako środek przeciwgorÄ czkowy; 1,5-2 g dzienne jako środek przeciwmalaryczny. 100-250 mg 3-4 razy dziennie jako lek przeciwbólowy.
Henryk Różański

Танінат хініну раніше давали дітям, хворим на коклюш, і застосовували при діареї.

„Chininum tannicum — танінат хініну, або танат хініну, — жовтуватий порошок, нерозчинний у воді, зі слабко гірким смаком, що містить близько 35% хініну. Приймали всередину по 100–2500 мг у порошках, пігулках і мікстурах. Раніше його давали дітям, хворим на коклюш (у сиропі). Також застосовували для лікування діареї.”Chininum tannicum – taninian chininy = garbnikan taniny – żółtawy proszek nierozpuszczalny w wodzie, o słabo gorzkim smaku, zawierajÄ cy ok. 35% chininy. Doustnie 100-2500 mg, w proszkach, pigułkach, miksturach. Dawniej podawany dzieciom chorym na koklusz (syrop). Ponadto w leczeniu biegunki.
Henryk Różański

Раніше хінін, настоянку хінного дерева та порошок його кори також застосовували для лікування аритмії.

„У давній медицині хінін, настоянка хінного дерева та порошок його кори мали подібне застосування для лікування аритмії. Рослини, що містять ізохінолінові алкалоїди: сангвінарин, коптизин, протопін, алокриптопін, хелеритрин і хелідонін, діють як спазмолітики та антиаритмічні засоби; вони розширюють коронарні судини, запобігаючи стенокардії.”W dawnej medycynie podobne zastosowanie w leczeniu arytmii miała chinina, nalewka chinowa oraz sproszkowana kora chinowa. Rośliny zawierające alkaloidy izochinolinowe: sangwinaryna, koptyzyna, protopina, allokryptopina, chelerytryna, chelidonina, działają spazmolitycznie i antyarytmicznie; poszerzają naczynia wieńcowe, zapobiegając dusznicy bolesnej.
Paul Clayton

Хінін був ефективнішим проти малярії, а хінідин — проти порушень серцевого ритму.

„Їхні фармакологічні властивості подібні: хінін ефективніший як протималярійний засіб, а хінідин — як антиаритмічний. Хінідин вийшов із вжитку в середині 1960-х років (5) і значною мірою був замінений синтетичними аналогами, які ефективніші й трохи безпечніші (однак див. джерело 6).”Ich właściwości farmakologiczne pokrywają się: chinina jest bardziej skutecznym środkiem przeciwmalarycznym, a chinidyna – skuteczniejszym środkiem przeciwarytmicznym.Chinidyna wypadła z łask w połowie lat 60. (5) i została w dużej mierze zastąpiona przez syntetyczne analogi, które są bardziej skuteczne i nieco bezpieczniejsze (jednakże, patrz źródło 6).

Дослідження з PubMed · Europe PMC

Ми вибрали дослідження з найкращими позитивними результатами (кількість: 6). Це добірка, а не повний огляд усіх досліджень.

Загальна кількість досліджень на цю тему в PubMed: 86.

Кору хінного дерева та хінін застосовували для лікування періодичних гарячок.

Мета дослідження: Кору хінного дерева (кору рослин роду Cinchona, що має протималярійну дію) та її алкалоїд хінін широко застосовували для лікування періодичних гарячок. Мета цієї статті — кількісно проаналізувати наявність кори хінного дерева, хініну та інших речовин, отриманих із кори хінного дерева, в офіційних фармакопеях Португалії, опублікованих у період із 1794 до 2001 року.

Результати: Аналіз показав, що Pharmacopêa Portugueza (1876) — офіційна фармакопея Португалії з найбільшою часткою ліків, що містять кору хінного дерева (2,61%). Farmacopeia Portuguesa IV (1935) — офіційна фармакопея з найбільшою часткою ліків, що містять хінін (2,34%). Ліки з кори хінного дерева були в офіційних фармакопеях Португалії до Farmacopeia Portuguesa IV (1946). Ліки з хініном присутні в офіційних фармакопеях Португалії від часу видання Codigo Pharmaceutico Lusitano (1835).

Гроші на дослідженняне вказано
Чи мають автори зв’язки з компаніями?не вказано
Чи допомагав виробник у дослідженні?невідомо
Вид дослідженняінше

«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.

Хінін застосовували при захворюваннях вуха та системи рівноваги, зокрема як знеболювальний засіб.

Мета дослідження: Хінін — протималярійний алкалоїд, отриманий із кори хінного дерева, — відомий своєю ототоксичністю. Його виділили й назвали 1820 року французькі вчені П’єр-Жозеф Пеллетьє та Жозеф-Б’єнеме Каванту. Відтоді його застосовували для лікування різних хвороб. На початку XX століття хінін також рекомендували як місцевий анестетик під час хірургічних операцій.

Результати: Перше повідомлення про ототоксичність хініну датоване 1824 роком. Хінін також відігравав лікувальну роль в отології та нейроотології, його застосовували як знеболювальний засіб. Його використовували при хворобі Меньєра, запамороченні, болю у вусі, гнійному середньому отиті, невралгії барабанного сплетення, фурункулах слухового проходу та оперізувальному герпесі вушної раковини. У XIX столітті хінін визнали ототоксичним препаратом. Його застосовували при різних отологічних захворюваннях — як знеболювальний засіб (при оперізувальному герпесі та болю у вусі), а також як лікувальний засіб (при хворобі Меньєра, запамороченні, гнійному середньому отиті та фурункулах слухового проходу). Це дослідження показує, що, як і гентаміцин, хінін застосовували при хворобі Меньєра саме через його ототоксичну дію.

Гроші на дослідженняне вказано
Чи мають автори зв’язки з компаніями?не вказано
Чи допомагав виробник у дослідженні?невідомо
Вид дослідженняобговорення інших досліджень

«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.

Хінін застосовували, зокрема, як жарознижувальний і знеболювальний засіб, а також для лікування малярії.

Мета дослідження: Хінін та його D-ізомер хінідин застосовують у медицині Європи з XVII століття. Спочатку їх виявили в корі хінного дерева, що росте в джунглях Анд.

Результати: У багатьох країнах хінін можна придбати без рецепта, і він міститься в тонізувальній воді. Чимало людей вважають його корисним і нешкідливим та сприймають як харчову добавку. Раніше дерматологи часто першими розпізнавали захворювання, спричинені цими препаратами, оскільки серед ранніх проявів були дерматит або петехії. Хоча медичне застосування цих препаратів значно скоротилося, висипання й досі можуть бути спричинені хініном, і пацієнти можуть навіть не знати, що приймають цей препарат.

Гроші на дослідженняне вказано
Чи мають автори зв’язки з компаніями?не вказано
Чи допомагав виробник у дослідженні?невідомо
Вид дослідженняобговорення інших досліджень

«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.

Кору хінного дерева та хінін застосовували для лікування малярії.

Мета дослідження: Альфонс Лаверан (Нобелівська премія 1907 року) відіграв провідну роль у відкритті збудника малярії — хвороби, що існувала з давніх-давен і до кінця XIX століття вважалася символом теорії міазмів. У 1880 році цей військовий лікар відкрив роль гематоазоона в розвитку малярії та назвав його Plasmodium.

Результати: Це був перший найпростіший організм, виявлений як збудник інфекційної хвороби, у час, коли підозрювали переважно бактерії. Це важливе відкриття допомогло Рональду Россу (Нобелівська премія 1902 року) та Баттісті Грассі встановити роль комарів у поширенні малярії. Багаторічне повторення нападів малярії довгий час залишалося загадкою, яку вдалося розгадати лише після Другої світової війни, коли відкрили позаеритроцитарний цикл Plasmodium. Після цього лікування вдосконалювалося: від кори хінного дерева, хініну та хлорохіну — до відкриття артемізиніну 1972 року китайською дослідницею Ту Юю (Нобелівська премія 2015 року).

[In the wake of Alphonse Laveran]. · Med Trop Sante Int 2023
Гроші на дослідженняне вказано
Чи мають автори зв’язки з компаніями?не вказано
Чи допомагав виробник у дослідженні?невідомо
Вид дослідженнядослідження на тваринах

«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.

Кору хінного дерева використовували для лікування малярії та гарячок, схожих на малярію.

Мета дослідження: Походження хініну з Перу досі залишається загадкою через брак першоджерел, зокрема документів єзуїтів, які працювали в Перу. Відкриття кори хінного дерева та її застосування для лікування малярії, імовірно, пов’язане з єзуїтами, які співпрацювали з корінними мешканцями Анд — народом кечуа — і дізналися, що кору хінного дерева можна використовувати при ознобі.

Результати: На це вказують єзуїти, які спілкувалися з мешканцями Анд і дізналися про хінін. Але чи застосовували його від гарячки? Чому єзуїти перевіряли його дію при (триденній або чотириденній) гарячці, яка могла бути спричинена малярією? Прогалину в наших знаннях можна заповнити лише після виявлення письмових свідчень єзуїтів про застосування хініну проти малярії.

Гроші на дослідженняне вказано
Чи мають автори зв’язки з компаніями?не вказано
Чи допомагав виробник у дослідженні?невідомо
Вид дослідженняобговорення інших досліджень

«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.

Хінін застосовували при малярійній гарячці, а в західних країнах — також при м’язових судомах.

Мета дослідження: Кору хінного дерева інки Південної Америки застосовували для лікування тропічних гарячок. Її привезли до Європи священники-єзуїти, і помилково почали використовувати для лікування всіх видів гарячки. Через високу вартість і нестачу кори аптекарі знайшли альтернативний жарознижувальний засіб — кору верби. Згодом із верби виділили саліцилати, а з кори хінного дерева — хінін.

Quinine for cramps. · Aust Fam Physician 1998
Гроші на дослідженняне вказано
Чи мають автори зв’язки з компаніями?не вказано
Чи допомагав виробник у дослідженні?невідомо
Вид дослідженняінше

«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.

Pisaczek не оцінює, хто має рацію. Він показує, що написано і де це прочитати. Кожне речення вище має своє джерело.