Трави й рослиниКора хінного дерева — гіркі ліки, що змінили історію світу?
- Henryk Różański — Kora chinowa – Cortex Cinchonae i chinina
- Henryk Różański — Wybrane preparaty roślinne w leczeniu arytmii serca (Antiarrhythmica).
- Paul Clayton — Twoje oszukane serce
- Cinchona bark and quinine in the Portuguese official pharmacopoeias (1794-2001). · Pharmazie 2022
- Quinine in Otology and Neurotology: Ototoxicity and Historic Role in Therapy. · Otol Neurotol 2021
- Reflections on quinine and its importance in dermatology today. · Clin Dermatol 2021
- [In the wake of Alphonse Laveran]. · Med Trop Sante Int 2023
- What Historical Records Teach Us about the Discovery of Quinine. · Am J Trop Med Hyg 2023
- Quinine for cramps. · Aust Fam Physician 1998
Кору хінного дерева застосовували від гарячки, втрати апетиту та проблем із травленням, а також для полоскання горла й обробки ран.
- Кору також використовували для приготування гірких, тонізувальних, в’яжучих і дезінфікувальних засобів, а ще для захисту шкіри від ультрафіолетових променів.
- Її також застосовували при слабких пологових переймах; танінат хініну раніше давали дітям від коклюшу та використовували при діареї.
- Раніше хінін, настоянку хінного дерева та порошок його кори також застосовували для лікування порушень серцевого ритму.
Що пишуть автори
Кору хінного дерева використовували для приготування гірких, тонізувальних, в’яжучих, дезінфікувальних і жарознижувальних засобів.
Витяжки з кори застосовували при запаленні горла й ротової порожнини, розладі травлення, виснаженні, слабкості та хлорозі.
Відвар і настоянку з кори також застосовували для компресів на рани, пролежні та виразки шкіри, а хінну воду втирали у шкіру голови при облисінні.
Препарати з кори застосовували при застуді, гарячці, грипі, слабкості, втраті апетиту, розладі травлення, запаленні кишківника, діареї, недокрів’ї та порушеннях менструального циклу.
Хінін застосовували при малярії, особливо для профілактики щоденних нападів і триденної малярії.
Гідрохлорид хініну застосовували при невралгії, малярії, слабких пологових переймах і післяпологових кровотечах; його також використовували як жарознижувальний і знеболювальний засіб.
Танінат хініну раніше давали дітям, хворим на коклюш, і застосовували при діареї.
Раніше хінін, настоянку хінного дерева та порошок його кори також застосовували для лікування аритмії.
Хінін був ефективнішим проти малярії, а хінідин — проти порушень серцевого ритму.
Дослідження з PubMed · Europe PMC
Ми вибрали дослідження з найкращими позитивними результатами (кількість: 6). Це добірка, а не повний огляд усіх досліджень.
Загальна кількість досліджень на цю тему в PubMed: 86.
Кору хінного дерева та хінін застосовували для лікування періодичних гарячок.
Мета дослідження: Кору хінного дерева (кору рослин роду Cinchona, що має протималярійну дію) та її алкалоїд хінін широко застосовували для лікування періодичних гарячок. Мета цієї статті — кількісно проаналізувати наявність кори хінного дерева, хініну та інших речовин, отриманих із кори хінного дерева, в офіційних фармакопеях Португалії, опублікованих у період із 1794 до 2001 року.
Результати: Аналіз показав, що Pharmacopêa Portugueza (1876) — офіційна фармакопея Португалії з найбільшою часткою ліків, що містять кору хінного дерева (2,61%). Farmacopeia Portuguesa IV (1935) — офіційна фармакопея з найбільшою часткою ліків, що містять хінін (2,34%). Ліки з кори хінного дерева були в офіційних фармакопеях Португалії до Farmacopeia Portuguesa IV (1946). Ліки з хініном присутні в офіційних фармакопеях Португалії від часу видання Codigo Pharmaceutico Lusitano (1835).
«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.
Хінін застосовували при захворюваннях вуха та системи рівноваги, зокрема як знеболювальний засіб.
Мета дослідження: Хінін — протималярійний алкалоїд, отриманий із кори хінного дерева, — відомий своєю ототоксичністю. Його виділили й назвали 1820 року французькі вчені П’єр-Жозеф Пеллетьє та Жозеф-Б’єнеме Каванту. Відтоді його застосовували для лікування різних хвороб. На початку XX століття хінін також рекомендували як місцевий анестетик під час хірургічних операцій.
Результати: Перше повідомлення про ототоксичність хініну датоване 1824 роком. Хінін також відігравав лікувальну роль в отології та нейроотології, його застосовували як знеболювальний засіб. Його використовували при хворобі Меньєра, запамороченні, болю у вусі, гнійному середньому отиті, невралгії барабанного сплетення, фурункулах слухового проходу та оперізувальному герпесі вушної раковини. У XIX столітті хінін визнали ототоксичним препаратом. Його застосовували при різних отологічних захворюваннях — як знеболювальний засіб (при оперізувальному герпесі та болю у вусі), а також як лікувальний засіб (при хворобі Меньєра, запамороченні, гнійному середньому отиті та фурункулах слухового проходу). Це дослідження показує, що, як і гентаміцин, хінін застосовували при хворобі Меньєра саме через його ототоксичну дію.
«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.
Хінін застосовували, зокрема, як жарознижувальний і знеболювальний засіб, а також для лікування малярії.
Мета дослідження: Хінін та його D-ізомер хінідин застосовують у медицині Європи з XVII століття. Спочатку їх виявили в корі хінного дерева, що росте в джунглях Анд.
Результати: У багатьох країнах хінін можна придбати без рецепта, і він міститься в тонізувальній воді. Чимало людей вважають його корисним і нешкідливим та сприймають як харчову добавку. Раніше дерматологи часто першими розпізнавали захворювання, спричинені цими препаратами, оскільки серед ранніх проявів були дерматит або петехії. Хоча медичне застосування цих препаратів значно скоротилося, висипання й досі можуть бути спричинені хініном, і пацієнти можуть навіть не знати, що приймають цей препарат.
«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.
Кору хінного дерева та хінін застосовували для лікування малярії.
Мета дослідження: Альфонс Лаверан (Нобелівська премія 1907 року) відіграв провідну роль у відкритті збудника малярії — хвороби, що існувала з давніх-давен і до кінця XIX століття вважалася символом теорії міазмів. У 1880 році цей військовий лікар відкрив роль гематоазоона в розвитку малярії та назвав його Plasmodium.
Результати: Це був перший найпростіший організм, виявлений як збудник інфекційної хвороби, у час, коли підозрювали переважно бактерії. Це важливе відкриття допомогло Рональду Россу (Нобелівська премія 1902 року) та Баттісті Грассі встановити роль комарів у поширенні малярії. Багаторічне повторення нападів малярії довгий час залишалося загадкою, яку вдалося розгадати лише після Другої світової війни, коли відкрили позаеритроцитарний цикл Plasmodium. Після цього лікування вдосконалювалося: від кори хінного дерева, хініну та хлорохіну — до відкриття артемізиніну 1972 року китайською дослідницею Ту Юю (Нобелівська премія 2015 року).
«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.
Кору хінного дерева використовували для лікування малярії та гарячок, схожих на малярію.
Мета дослідження: Походження хініну з Перу досі залишається загадкою через брак першоджерел, зокрема документів єзуїтів, які працювали в Перу. Відкриття кори хінного дерева та її застосування для лікування малярії, імовірно, пов’язане з єзуїтами, які співпрацювали з корінними мешканцями Анд — народом кечуа — і дізналися, що кору хінного дерева можна використовувати при ознобі.
Результати: На це вказують єзуїти, які спілкувалися з мешканцями Анд і дізналися про хінін. Але чи застосовували його від гарячки? Чому єзуїти перевіряли його дію при (триденній або чотириденній) гарячці, яка могла бути спричинена малярією? Прогалину в наших знаннях можна заповнити лише після виявлення письмових свідчень єзуїтів про застосування хініну проти малярії.
«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.
Хінін застосовували при малярійній гарячці, а в західних країнах — також при м’язових судомах.
Мета дослідження: Кору хінного дерева інки Південної Америки застосовували для лікування тропічних гарячок. Її привезли до Європи священники-єзуїти, і помилково почали використовувати для лікування всіх видів гарячки. Через високу вартість і нестачу кори аптекарі знайшли альтернативний жарознижувальний засіб — кору верби. Згодом із верби виділили саліцилати, а з кори хінного дерева — хінін.
«Не вказано» не означає, що ніхто не платив — база не завжди це записує.
Pisaczek не оцінює, хто має рацію. Він показує, що написано і де це прочитати. Кожне речення вище має своє джерело.