Калорія — це калорія? Міф, який зіпсував наші тарілки

Мета дослідження: Було розроблено нові стратегії харчування для лікування надмірної ваги й ожиріння, які набули популярності та широкого поширення. Однак вони здебільшого ґрунтуються на особистих враженнях і матеріалах, опублікованих у книжках та журналах, а не на наукових доказах.

Результати: У короткостроковій перспективі вважається, що дієти з високим вмістом білка й низьким вмістом вуглеводів, а також періодичне голодування сприяють більшому схудненню, і їх можна використовувати як стартовий підхід. Однак через можливі побічні ефекти потрібна обережність. У довгостроковій перспективі наявні дані свідчать, що різні дієти забезпечують подібне зниження маси тіла, а успіх залежить від того, наскільки люди дотримуються дієти. Нарешті, для зміцнення здоров’я важливо дотримуватися дієти, яка створює негативний енергетичний баланс і зосереджена на якісній їжі.

Мета дослідження: Склад макронутрієнтів у раціоні впливає як на функцію печінки, так і на старіння. Попередні дослідження свідчили, що тривалість життя та рівень експресії генів у печінці значною мірою залежать від кількості білка в раціоні, але майже не залежать від інших макронутрієнтів.

Результати: Кількість генів у шляхах, пов’язаних зі старінням (зокрема mTOR, IGF-1 і NF-kappaB), мала значущіші кореляції зі споживанням жирів, ніж зі споживанням білків і вуглеводів. Зміни експресії генів у зв’язку зі споживанням жирів були протилежними до ефекту поступового обмеження калорій, що узгоджується з негативним впливом жиру в раціоні на старіння. Ми виявили, що 732, 808 і 995 метаболітів сироватки крові мали значущу кореляцію відповідно з вмістом білка (5%-30%), жиру (8.3%-80%) і вуглеводів (10%-80%). Аналіз метаболічних шляхів показав, що вміст жиру в раціоні значуще впливав на сигнальний шлях сфінгозин-1-фосфату, який також було визначено як значуще змінений метаболічний шлях у попередньому дослідженні обмеження калорій. Наші результати свідчать, що порівняно з іншими макронутрієнтами жир у раціоні має значний вплив на гени та метаболічні шляхи, пов’язані зі старінням.

Мета дослідження: Багато уваги приділяли жирам і вуглеводам як харчовим чинникам надмірного споживання енергії та ожиріння. У 2003 році було запропоновано модель регуляції споживання їжі, згідно з якою третій макронутрієнт — білок — не просто бере участь у цьому процесі, а є головним чинником споживання калорій через взаємодію з вуглеводами та жирами.

Результати: Ця модель, названа білковим важелем, стверджує, що сувора регуляція споживання білка призводить до надмірного споживання жирів і вуглеводів (а отже, і загальної кількості енергії) за раціону з низькою часткою енергії з білка, а за раціону з високою часткою білка — до недостатнього споживання жирів і вуглеводів. Відтоді білковий важіль підтвердили в низці досліджень на тваринах і кількох дослідженнях регуляції макронутрієнтів у людей. Його потенційна роль у поширенні епідемії ожиріння дедалі частіше стає предметом обговорення. Однак останніми роками виникло кілька хибних уявлень про білковий важіль. У цій статті ми коротко викладаємо ключові аспекти теорії та прояснюємо 10 помилкових тверджень, які можуть відвертати увагу від суті проблеми.

Мета дослідження: Правильне харчування має вирішальне значення при діабеті, однак вплив споживання макронутрієнтів та енергії на діабетичну хворобу нирок (ДХН) і смертність від усіх причин залишається нез’ясованим. Метою цього дослідження було вивчити ці зв’язки та визначити рівні споживання, пов’язані з найнижчою ймовірністю ДХН і смерті.

Результати: Після поправки на кілька змінних більше споживання білка й харчових волокон мало значущий лінійний зворотний зв’язок із ДХН (P-тренд <0.05). Порівняно з найнижчим квартилем (Q1), у найвищому квартилі (Q4) ймовірність ДХН була значно нижчою: для білка (OR=0.41, 95% ДІ 0.21–0.79) і клітковини (OR=0.50, 95% ДІ 0.31–0.82). Статистичні порогові значення, пов’язані з нижчою ймовірністю ДХН, становили понад 74 г білка на день і понад 14 г клітковини на день. Дослідницький медіаційний аналіз показав, що індекс маси тіла та гемоглобін частково пояснювали зв’язок білків і клітковини з ДХН відповідно. За 48 місяців медіанного спостереження (366 смертей, що відповідає 3.36 мільйонам) лише споживання енергії мало значущий U-подібний зв’язок із ризиком смерті (нелінійний p<0.05). Найнижча смертність спостерігалася за щоденного споживання енергії від 1750 kcal до 1810 kcal.

Мета дослідження: Харчовий статус є потенційно змінюваним чинником, пов’язаним із крихкістю у старших людей. Однак зв’язок між балансом макронутрієнтів і крихкістю вивчено недостатньо, і він може відрізнятися залежно від достатності споживання енергії. Ми дослідили зв’язок між дотриманням прийнятних діапазонів розподілу макронутрієнтів (AMDR) і крихкістю з урахуванням достатності споживання енергії.

Результати: Серед 925 учасників із достатнім споживанням енергії та 1878 із недостатнім споживанням поширеність крихкості становила 6.1% і 9.5% відповідно. Недотримання AMDR було пов’язане з вищою ймовірністю крихкості в учасників із достатнім споживанням енергії (OR, 5.58; 95% ДІ, 1.59–19.67), але не в учасників із недостатнім споживанням (OR, 1.08; 95% ДІ, 0.69–1.68). Серед учасників із достатнім споживанням енергії недотримання AMDR для білка (OR, 2.63; 95% ДІ, 1.02–6.84) і жиру (OR, 2.38; 95% ДІ, 1.19–4.77) було значуще пов’язане з крихкістю; зв’язок із недотриманням рекомендацій щодо вуглеводів був на межі статистичної значущості (OR, 2.15; 95% ДІ, 1.00–4.65). Аналізи RCS показали значущі нелінійні зв’язки між споживанням вуглеводів і білка та крихкістю в учасників із достатнім споживанням енергії. Недотримання AMDR було пов’язане з крихкістю переважно серед старших людей із достатнім споживанням енергії. Ці результати свідчать, що достатнє споживання енергії та розподіл макронутрієнтів можуть бути взаємодоповнювальними складовими харчового статусу, пов’язаними з крихкістю.