Інсулін — препарат, на якому фармацевтичні гіганти заробляють шалені гроші?

Мета дослідження: Узагальнити наукові дані, що порівнюють безпеку, ефективність, фармакокінетику та фармакодинаміку біоподібних і референтних препаратів інсуліну.

Результати: Із 6945 перевірених статей до узагальнення даних включили 11 досліджень. LY2963016, Basalog, Basalin і MK-1293 порівнювали з Lantus, а SAR342434 — із Humalog. У трьох випробуваннях брали участь здорові добровольці, у п’яти — люди з діабетом 1-го типу, у двох — люди з діабетом 2-го типу. В одному дослідженні брали участь і здорові люди, і люди з діабетом 1-го типу. Із 11 досліджень у шести вивчали фармакокінетичні та/або фармакодинамічні показники, а в п’яти — клінічну ефективність та імуногенність. У всіх дослідженнях оцінювали побічні явища. Усі дослідження фармакокінетики та/або фармакодинаміки показали, що порівнювані показники біоподібних і референтних препаратів перебували в межах заздалегідь визначених меж еквівалентності. Клінічні дослідження свідчили про подібні клінічну ефективність та імуногенність. В усіх дослідженнях побічні явища в обох групах були подібними.

Мета дослідження: Досі більшість інсуліну, що використовують у розвинених країнах, виробляє та розповсюджує невелика кількість транснаціональних компаній. Інші фармацевтичні компанії — багато з них розташовані в таких країнах, як Індія чи Китай, — також можуть виробляти інсулін за допомогою сучасних біотехнологічних методів.

Результати: Чинні в ЄС настанови щодо дозволу на вихід на ринок вимагають від виробника довести, що профіль безпеки та ефективності його інсуліну подібний до профілю «оригінального» препарату інсуліну. Нещодавно у США видали настанови щодо біоподібних препаратів, однак вони не поширюються на інсулін. Хоча складна процедура затвердження інсулінів як біоподібних препаратів може здаватися перешкодою, що не дає компаніям вийти на певні ринки, потенційні проблеми безпеки та ефективності таких препаратів є значними й важливими та справді потребують ретельної процедури затвердження, заснованої на доказах. Попри це, дуже ймовірно, що в найближчі роки біоподібні інсуліни з’являться на ринках із суворим регулюванням.

Мета дослідження: Надати лікарям огляд подібних біологічних препаратів, зокрема біоподібних і нових версій інсуліну, доступних у США, а також основних питань, пов’язаних із такими препаратами, включно з відмінностями у виробництві та регуляторних підходах і їхнім впливом на клінічне застосування.

Результати: Термін патентного захисту багатьох біологічних препаратів, зокрема кількох препаратів інсуліну, вже завершився або незабаром завершиться. Це відкриває шлях для появи нових версій інсуліну на ринках США та світу. Розробка, виробництво й затвердження подібних біологічних препаратів є складнішими, ніж у випадку генеричних версій малих молекул. У США більшість подібних біологічних препаратів подаватимуть на затвердження за розділом 351(k) — нещодавно створеним регуляторним шляхом для біоподібних препаратів. Однак деякі біологічні препарати, зокрема нові версії інсуліну, подаватимуть за наявним регуляторним шляхом 505(b)(2). Ці регуляторні шляхи впливають на маркування таких препаратів, порядок їх відпуску та сприйняття пацієнтами. Імуногенність біологічних препаратів може впливати на їхню безпеку й ефективність, а незначні зміни у виробництві можуть її змінити.

Мета дослідження: Оцінити застосування інсуліну гларгіну за його затвердженим показанням для базально-болюсної терапії з погляду клінічної та економічної ефективності.

Результати: Критеріям включення відповідали 19 досліджень, але повні звіти були доступні лише для шести. У людей із діабетом 1-го типу інсулін гларгін, схоже, ефективніше за нейтральний протамін Хагедорна (NPH) знижує рівень глюкози в крові натще (FBG), але не рівень глікованого гемоглобіну (HbA1c). Є деякі дані про те, що обидва інсуліни однаково ефективні для контролю FBG і HbA1c. Щодо людей із діабетом 2-го типу, у яких пероральні протидіабетичні препарати не забезпечують належного контролю глікемії, немає доказів, що інсулін гларгін ефективніший за NPH у зниженні рівня FBG або HbA1c; є деякі дані, що обидва інсуліни однаково ефективні для контролю обох показників. Дані щодо контролю гіпоглікемії неоднозначні. У дослідженнях, де інсулін гларгін показав кращі результати за NPH у контролі нічної гіпоглікемії, ця перевага могла проявлятися лише в порівнянні з NPH, який вводили раз на день, а не двічі на день.

Мета дослідження: Стандарти допомагають узгоджувати очікування щодо найрізноманітніших товарів і послуг у всьому світі. Від координації міжнародного зв’язку в 24 різних часових поясах до забезпечення доступу до безпечної питної води — стандарти дають нам змогу працювати, спілкуватися, співпрацювати й жити, маючи певні очікування щодо безпеки та ефективності.

Результати: У цій статті ми розглядаємо значення загальнодоступних стандартів для фармацевтичної промисловості. На прикладах показуємо, як можна розробляти й упроваджувати стандарти для складних продуктів, зокрема біологічних препаратів, щоб вони приносили суспільству максимальну користь і водночас зменшували навантаження на промисловість. Також ми обговорюємо, чи можна підтримувати розробку стандартів у довгостроковій перспективі та чи достатньо прозорі вони, щоб і надалі користуватися суспільною довірою. Нарешті, ми оцінюємо, чи можуть стандарти сприяти доступу до якісних біоподібних препаратів за прийнятними цінами, водночас даючи змогу ефективно розробляти й перевіряти продукти.

Мета дослідження: У 2021–2022 роках виповнюється сто років від початку новаторських досліджень у Торонто, які змінили перебіг хвороби, що тоді завжди була смертельною, — діабету 1-го типу. Дехто вважає, що відкриття інсуліну Бантінгом, Бестом, Маклеодом і Колліпом стало найбільшим науковим досягненням XX століття: це був один із перших випадків, коли сучасна медична наука змогла запропонувати терапію, що рятує життя.

Результати: Крім того, робота в Торонто поклала початок століттю відкриттів у галузі очищення, виділення, визначення структури та генетичного секвенування інсуліну. Усе це сприяло подальшому вдосконаленню лікувальних препаратів інсуліну. Тут ми розповідаємо про знання, накопичені до 1921 року щодо локалізації інсуліну в підшлунковій залозі та його ролі в регуляції рівня глюкози, а також пояснюємо, чому дослідникам у Торонто зрештою вдалося очистити екстракти підшлункової залози й використати їх як терапію. Ми розглядаємо роль фармацевтичної промисловості на початку виробництва та розповсюдження інсуліну й пояснюємо, чому першовідкривачі вирішили не отримувати фінансової вигоди від цього відкриття. Ця захоплива історія дослідження, що пройшло шлях від лабораторії до ліжка пацієнта, дає корисні уроки науковцям тепер і в майбутньому.