Туберкульоз і вакцина БЦЖ — чи безпечні щеплення?

Мета дослідження: Щороку вакцини БЦЖ отримують понад 100 мільйонів дітей, однак ефективність вакцинації БЦЖ у запобіганні туберкульозу та смерті, особливо серед дітей старшого віку й дорослих, викликає значні суперечки. Тому ми мали на меті дослідити вплив вакцинації БЦЖ у дитинстві на розвиток туберкульозу (легеневого та позалегеневого) і смертність залежно від віку.

Результати: У результаті пошуку в базах даних ми виявили 14 927 первинних записів. До метааналізу включили дані на рівні учасників із 26 когортних досліджень, проведених у 17 країнах. Серед 68 552 учасників у 1782 (2,6%) розвинувся туберкульоз (у 1309 [2,6%] із 49 686 вакцинованих БЦЖ та у 473 [2,5%] із 18 866 невакцинованих). Загальна ефективність вакцинації БЦЖ проти всіх форм туберкульозу становила 18% (скориговане відношення шансів 0,82; 95% ДІ 0,74–0,91). За віковими групами вакцинація БЦЖ забезпечувала статистично значущий захист від усіх форм туберкульозу лише в дітей віком до 5 років (скориговане відношення шансів 0,63; 95% ДІ 0,49–0,81). Серед контактних осіб із позитивною шкірною туберкуліновою пробою або позитивним тестом на вивільнення IFNγ вакцинація БЦЖ забезпечувала статистично значущий захист від туберкульозу в усіх учасників (скориговане відношення шансів 0,81; 95% ДІ 0,69–0,96), в учасників віком до 5 років (0,68; 0,47–0,97) та в учасників віком 5–9 років (0,62; 0,38–0,99).

Мета дослідження: Результати рандомізованих досліджень, що оцінювали захист від туберкульозу за допомогою вакцини БЦЖ, сильно різняться з причин, які недостатньо зрозумілі.

Результати: Ми виявили 18 досліджень, у яких повідомлялося про легеневий туберкульоз, і 6 досліджень міліарного туберкульозу або туберкульозного менінгіту. Однофакторний метарегресійний аналіз показав, що ефективність проти легеневого туберкульозу залежала від 3 характеристик. Захист, імовірно, був найвищим у дітей, яким суворо проводили туберкулінові проби, щоб спробувати виключити попереднє інфікування Mycobacterium tuberculosis або сенсибілізацію до навколишніх мікобактерій (відношення частот [RR] 0,26; 95% довірчий інтервал [CI] 0,18–0,37), а також у немовлят (RR 0,41; 95% CI 0,29–0,58). Захист був слабшим у дітей, яким не проводили суворих проб (RR 0,59; 95% CI 0,35–1,01), а також у старших людей, яким проводили або не проводили суворі проби (відповідно RR 0,88; 95% CI 0,59–1,31 та RR 0,81; 95% CI 0,55–1,22). У дослідженнях, проведених далі від екватора, де навколишніх мікобактерій менше, і з нижчим ризиком упередження під час діагностичного виявлення захист був вищим. У багатофакторній моделі ці зв’язки послабилися, але кожен із них мав незалежний вплив.

Мета дослідження: Вакцину БЦЖ використовують із 1921 року, але вона й досі викликає суперечки та сумніви. Метою було проаналізувати захисний ефект першої та другої доз вакцини БЦЖ і пов’язані з ними політики вакцинації.

Результати: Захисний ефект першої дози вакцини БЦЖ проти міліарної та менінгеальної форм туберкульозу є високим. Однак результати щодо легеневої форми хвороби різняться: деякі вказують на нульовий ефект, інші — майже на 80%. Проводять дослідження з розробки нових вакцин, які могли б замінити БЦЖ або використовуватися як бустерна доза. Є дані, що захисний ефект вакцини БЦЖ не зростає після другої дози. Попри обмеження вакцини та сподівання, що в майбутньому буде розроблено нову вакцину проти туберкульозу, БЦЖ залишається важливим засобом контролю шкідливих наслідків туберкульозу, особливо в країнах із середнім або високим рівнем захворюваності.

Мета дослідження: Оглянути захисну ефективність першої та другої доз вакцини БЦЖ, а також оцінити основні показання та протипоказання до її застосування.

Результати: Вакцину БЦЖ використовують із 1921 року. Проте дані щодо її застосування різняться та є непослідовними. Захисна ефективність першої дози вакцини БЦЖ проти міліарного туберкульозу або туберкульозного менінгіту є надзвичайно важливою. Водночас результати щодо легеневого туберкульозу непослідовні: вони свідчать або про відсутність ефективності, або про захисну ефективність близько 80%. Є деякі докази того, що друга доза вакцини БЦЖ не підвищує її захисної ефективності. Дослідження показали, що вакцина БЦЖ захищає від лепри. Вивчають розробку нових вакцин, які в майбутньому замінять БЦЖ. Попри сподівання, що в майбутньому буде доступна нова вакцина проти туберкульозу, БЦЖ, незважаючи на свої недоліки, сьогодні й ще багато років залишатиметься важливим засобом контролю шкідливих наслідків туберкульозу, особливо в країнах із середнім або високим рівнем захворюваності.

Мета дослідження: Туберкульоз залишається основною причиною захворюваності та смертності у світі: у 2018 році було зареєстровано 10 мільйонів випадків і 1,5 мільйона смертей. Щоб досягти цілей профілактики та лікування програми «Покласти край туберкульозу» до 2035 року, імовірно, знадобиться нова вакцина проти туберкульозу.

Результати: До найважливіших дослідницьких пріоритетів щодо M72/AS01E належать завершення дослідження, яке зараз розробляють і яке має забезпечити точніші оцінки ефективності, включити неінфіковані групи населення та краще оцінити безпеку й імуногенність у людей, інфікованих ВІЛ. Щодо повторного щеплення БЦЖ пріоритетом є завершення поточного дослідження для підтвердження ефективності. Залишаються важливі прогалини в моделюванні загальної цінності вакцин, порівняння їх з іншими заходами та реалістичніших стратегій упровадження. Використовуючи ретельно розроблені дослідження та моделювання, ми маємо підготуватися до успіху, щоб нові вакцини якомога швидше отримали ті, хто найбільше їх потребує.

Мета дослідження: Попри активні зусилля з викорінення туберкульозу (ТБ), він залишається глобальним тягарем для охорони здоров’я і непропорційно сильно вражає бідніші та менш розвинені країни. Єдина схвалена вакцина проти ТБ — вакцина БЦЖ (бацила Кальметта—Герена) — залишається суперечливою, оскільки, за твердженнями, її ефективність становить від 0 до 80%.

Результати: Ми розглядаємо нові дані, які свідчать, що вакцина забезпечує захист від туберкульозу та збудників, що не спричиняють туберкульоз, завдяки нещодавно відкритому механізму імунної системи — тренованому імунітету. Ефективність БЦЖ також, імовірно, пов’язана з її впливом на гранулоцити на епігенетичному рівні та рівні гемопоетичних стовбурових клітин; це докладно обговорюється в цій статті. Ми також пишемо про те, як різні штами вакцини БЦЖ викликають різні імунні відповіді, що свідчить: деякі штами БЦЖ є імуногеннішими за інші. Нарешті, в огляді розглядається, як змінюють склад чинної вакцини, щоб підвищити її ефективність, і як розробляють вакцини нового покоління проти ТБ.

Мета дослідження: БЦЖ рекомендують через її ефективність проти дисемінованого туберкульозу та туберкульозного менінгіту. Вакцина БЦЖ має й інші механізми дії, окрім захисту від туберкульозу; нині виявляють її імуномодулювальні властивості.

Результати: Почервоніння в місці введення БЦЖ вважають клінічною ознакою хвороби Кавасакі. Введення БЦЖ людям з імунодефіцитом пов’язане з місцевою хворобою БЦЖ (BCGitis) або дисемінованою хворобою БЦЖ (BCGosis), що може призвести до смерті. Введення БЦЖ пов’язували з розвитком автоімунних захворювань. Ми коротко розглядаємо різні аспекти вакцини; відкриття нових механізмів її дії дає нові перспективи для цієї давньої, багатогранної та суперечливої вакцини.

Мета дослідження: Туберкульоз (ТБ), спричинений Mycobacterium tuberculosis, залишається серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я, особливо в країнах із низьким і середнім рівнем доходу. Вакцину БЦЖ (бацила Кальметта—Герена) розробили на основі ослабленої Mycobacterium bovis (M.

Результати: Хоча побічні ефекти зазвичай легкі, у людей з ослабленим імунітетом вони, як правило, виражені сильніше. У цьому огляді розглянуто історію розробки БЦЖ, її біотехнологічне виробництво, імунологічні механізми та розширення її терапевтичного застосування. Ми узагальнили дані про мінливість штамів, виробничі процеси та імунні відповіді, приділивши увагу формуванню клітинного імунітету, опосередкованого Т-хелперами 1-го типу (Th1), через інтерферон гамма (IFN-γ) та інтерлейкін-12 (IL-12), активації макрофагів і формуванню гранульом. Загалом БЦЖ є і важливим засобом охорони громадського здоров’я, і модельною системою для розвитку імунотерапії.

Мета дослідження: Генетичне різноманіття Mycobacterium tuberculosis ускладнює контроль туберкульозу й може спричиняти відмінності в захисті, який забезпечує БЦЖ. Ми оцінювали патогенез та ефективність БЦЖ проти клінічних ізолятів Mtb з Кенії, згрупованих за епідеміологічною здатністю до передавання.

Результати: Контроль поширення інфекції до селезінки відрізнявся залежно від організму господаря: у мишей CB6F1 поширення зменшилося через 12 тижнів, тоді як у мишей C57BL/6 системний контроль був обмеженим. Відрізнялася й динаміка поширення: штам T2 рано поширювався до селезінки, а поширення CAS1-Kili відбувалося із затримкою. Примітно, що БЦЖ послідовно зменшувала ураження легень, навіть коли зниження бактеріального навантаження було помірним. Загалом ефективність БЦЖ залежала від штаму, організму господаря, органа та часу, що підкреслює потребу в тривалому захисті вакцин від різних генетичних ліній збудника.