Подагра — хвороба королів, яка повертається на наші столи?

Мета дослідження: Оцінити зв’язок між чинниками харчування та ризиком подагри й гіперурикемії.

Результати: Метааналіз виявив кілька зв’язків між харчуванням і ризиком подагри: червоне м’ясо: OR 1.29 (95% CI 1.16–1.44); морепродукти: OR 1.31 (95% CI 1.01–1.68); алкоголь: OR 2.58 (95% CI 1.81–3.66); фруктоза: OR 2.14 (95% CI 1.65–2.78); молочні продукти: OR 0.56 (95% CI 0.44–0.70); соєві продукти: OR 0.85 (95% CI 0.76–0.96); овочі з високим вмістом пуринів: OR 0.86 (95% CI 0.75–0.98); кава: OR 0.47 (95% CI 0.37–0.59). Зв’язок харчування з ризиком гіперурикемії (червоне м’ясо: OR 1.24 (95% CI 1.04–1.48); морепродукти: OR 1.47 (95% CI 1.16–1.86); алкоголь: OR 2.06 (95% CI 1.60–2.67); фруктоза: OR 1.85 (95% CI 1.66–2.07); молочні продукти: OR 0.50 (95% CI 0.37–0.66); соєві продукти: OR 0.70 (95% CI 0.56–0.88); споживання овочів із високим вмістом пуринів: OR 1.10 (95% CI 0.88–1.39), P=0.39; кава: OR 0.76 у чоловіків (95% CI 0.55–1.06), OR 1.58 у жінок (95% CI 1.16–2.16). Ризик гіперурикемії та подагри позитивно пов’язаний зі споживанням червоного м’яса, морепродуктів, алкоголю або фруктози, а негативно — зі споживанням молочних продуктів або соєвих продуктів.

Мета дослідження: Обґрунтування/мета: Дієтотерапія стала перспективним способом лікування хронічних метаболічних захворювань. Мета цього дослідження — оцінити ефективність збалансованої дієти з низьким вмістом пуринів та обмеженою калорійністю (дієти LPEB) для поліпшення стану при подагрі та пов’язаних із нею метаболічних чинників ризику.

Результати: Водночас фракційна екскреція сечової кислоти (FEUA) у групі втручання зросла на 0.87% більше, ніж у контрольній групі (p = 0.003), а добове споживання пуринів у групі втручання значно зменшилося — на 262 мг (p = 0.001). Крім того, у групі втручання помітно поліпшився склад тіла. Зокрема, індекс маси тіла (BMI) знизився на 0.50 kg/m2 (p < 0.001), а площа вісцерального жиру (VFA) зменшилася на 12.1 cm2 (p < 0.001); для обох показників підтверджено значущі відмінності між групами. Висновки: Це дослідження показує, що дієта LPEB не лише ефективно знижує рівень сечової кислоти в сироватці крові (sUA), підвищуючи FEUA, а й значно зменшує центральне ожиріння та пов’язані з ним метаболічні чинники ризику в пацієнтів із подагрою.

Мета дослідження: Різні продукти, багаті на пурини, та високе споживання білка давно вважають чинниками ризику подагри. Так само метаболічні дослідження дали підстави припускати, що споживання молочних продуктів може захищати від подагри. Ми проспективно дослідили зв’язок цих чинників харчування з новими випадками подагри.

Результати: За 12 років дослідження ми зафіксували 730 підтверджених нових випадків подагри. Скоригований за багатьма змінними відносний ризик подагри серед чоловіків із найвищого квінтиля споживання м’яса порівняно з чоловіками з найнижчого квінтиля становив 1.41 (95-відсотковий довірчий інтервал, 1.07–1.86; P для тенденції = 0.02); відповідний відносний ризик, пов’язаний зі споживанням морепродуктів, становив 1.51 (95-відсотковий довірчий інтервал, 1.17–1.95; P для тенденції = 0.02). Натомість захворюваність на подагру знижувалася зі збільшенням споживання молочних продуктів; скоригований за багатьма змінними відносний ризик серед чоловіків із найвищого квінтиля порівняно з чоловіками з найнижчого становив 0.56 (95-відсотковий довірчий інтервал, 0.42–0.74; P для тенденції <0.001). Рівень споживання овочів, багатих на пурини, та загальне споживання білка не були пов’язані зі збільшенням ризику подагри.

Мета дослідження: Різні рослинні моделі харчування пов’язані зі зниженням ризику подагри, однак окремі складники, які зумовлюють цей зв’язок, залишаються нез’ясованими. Харчові лігнани — велика група фітоестрогенів, що містяться в рослинних продуктах, — метаболізуються кишковою мікрофлорою та можуть впливати на ризик подагри. Ми дослідили зв’язок між споживанням лігнанів, окремих багатих на лігнани цільнозернових продуктів і виникненням подагри.

Результати: Вище споживання матайрезинолу (відношення ризиків [HR] для крайніх квінтилів — 0.78; 95-відсотковий довірчий інтервал [CI] — 0.69–0.90; P для тенденції = 0.002) і секоізоларицирезинолу (HR — 0.78; 95% CI — 0.68–0.89; P для тенденції = 0.002) було пов’язане з нижчим ризиком подагри, тоді як пінорезинол і ларицирезинол із подагрою пов’язані не були. Ми виявили зворотний зв’язок із подагрою для цільнозернових холодних сніданкових пластівців (HR для тих, хто споживав ≥1 порцію на день, — 0.62; 95% CI — 0.53–0.73), приготовленої вівсяної каші/вівсяних висівок (HR для тих, хто споживав ≥2 порції на тиждень, — 0.78; 95% CI — 0.70–0.86) і висівок, доданих до їжі (HR для тих, хто споживав ≥2 порції на тиждень, — 0.84; 95% CI — 0.74–0.95), але не для темного хліба чи інших приготовлених сніданкових пластівців. Вище споживання матайрезинолу й секоізоларицирезинолу, а також цільнозернових холодних сніданкових пластівців, вівсянки й доданих до їжі висівок було пов’язане зі значно нижчим ризиком подагри.