Цукровий діабет 2-го типу — хвороба на все життя чи його можна подолати за допомогою харчування?

Мета дослідження: Провести метааналіз, щоб вивчити вплив періодичного голодування (IF) порівняно з контрольною дієтою (CON) та/або обмеженням калорій (CR) на склад тіла й кардіометаболічне здоров’я людей із переддіабетом і цукровим діабетом 2-го типу (T2D).

Результати: Загалом до метааналізу включили 14 досліджень за участю 1101 дорослої людини з переддіабетом або T2D. Періодичне голодування зменшило масу тіла (WMD -4.56 кг [95% ДІ від -6.23 до -2.83]; p = 0.001), індекс маси тіла (BMI; WMD -1.99 кг.м2 [95% ДІ від -2.74 до -1.23]; p = 0.001), глікований гемоглобін (HbA1c; WMD -0.81% [95% ДІ від -1.24 до -0.38]; p = 0.001), глюкозу натще (WMD -0.36 ммоль/л [95% ДІ від -0.63 до -0.09]; p = 0.008), загальний холестерин (WMD -0.31 ммоль/л [95% ДІ від -0.60 до -0.02]; p = 0.03) і тригліцериди (WMD -0.14 ммоль/л [95% ДІ від -0.27 до -0.01]; p = 0.02), але порівняно з CON не спричинило значущого зменшення жирової маси, рівня інсуліну, ліпопротеїнів низької або високої щільності чи артеріального тиску. Крім того, періодичне голодування зменшило масу тіла (WMD -1.14 кг [95% ДІ від -1.69 до -0.60]; p = 0.001) та BMI (WMD -0.43 кг.м2 [95% ДІ від -0.58 до -0.27]; p = 0.001), але не мало значущого впливу на жирову масу, безжирову масу тіла, вісцеральний жир, рівень інсуліну, HbA1c, ліпідний профіль або артеріальний тиск.

Мета дослідження: Перевірити ефективність харчування з обмеженим часовим вікном (TRE) порівняно з індивідуальними рекомендаціями дієтолога щодо харчування для поліпшення рівня HbA1c у людей із цукровим діабетом 2-го типу.

Результати: У дослідженні взяли участь 43 людини (56 ± 8 років, BMI: 33 ± 5 кг/м2, HbA1c: 7.6 ± 0.8%). Рівень HbA1c знизився (P=0.002; TRE: -0.4% (-5 ммоль/моль), DIET: -0.3% (-4 ммоль/моль)) без відмінностей між групами чи взаємодії між чинниками; TRE не поступався DIET (-0.11%, 95% ДІ: від -0.50% до 0.28%). Маса тіла зменшилася в обох групах (TRE: -1.7 кг; DIET: -1.2 кг) завдяки спонтанному зниженню споживання енергії приблизно на 900 кДж/день (P<0.001). За самооцінкою учасників, дотримання режиму було кращим у групі TRE, ніж у DIET (P<0.001). Якщо індивідуальні рекомендації щодо харчування недоступні, неефективні та/або не підходять, TRE може бути альтернативною стратегією харчування для поліпшення контролю глікемії в людей із цукровим діабетом 2-го типу.

Мета дослідження: Порівняти безпеку періодичного голодування (IF) і постійних дієт з обмеженою енергетичною цінністю (CERD) у пацієнтів із T2DM і метаболічним синдромом, які мали надмірну вагу або ожиріння, а також оцінити вплив цих дієт на контроль глікемії та втрату ваги.

Результати: Із 84 знайдених досліджень 5 відповідали критеріям включення. З них до метааналізу включили чотири дослідження за участю 355 людей. За змінами HbA1c (-0.06, 95% довірчий інтервал [ДІ] від -0.27 до 0.16) і глюкози плазми натще (-0.27, 95% ДІ від -0.76 до 0.22) періодичне голодування та CERD мали подібний вплив на контроль глікемії. Водночас періодичне голодування краще сприяло втраті ваги (-1.70, 95% ДІ від -3.28 до -0.11 кг). У пацієнтів обох груп спостерігали подібне поліпшення рівня інсуліну натще та ліпідного профілю, а також подібну кількість випадків гіпоглікемії. Періодичне голодування — безпечний режим харчування, який можна застосовувати для пацієнтів із T2DM або метаболічним синдромом. Для підтвердження його ефективності та безпеки в пацієнтів із T2DM потрібні подальші дослідження з більшою кількістю учасників.

Мета дослідження: Харчування з обмеженим часовим вікном (TRE) передбачає скорочення періоду приймання їжі зазвичай до 4–8 годин (решту дня людина голодує). Його запропонували як немедикаментозний підхід із потенційною користю для кардіометаболічного здоров’я, однак його метаболічний вплив на цукровий діабет 2-го типу (T2DM) мало вивчений. Ми оцінили, чи може TRE поліпшити функцію β-клітин підшлункової залози та метаболічний стан людей із надмірною вагою та ранньою стадією T2DM.

Результати: Порівняно зі стандартним способом життя TRE спричинило зростання ISSI-2 на 14% (+14.0 ± 39.2%; P = .03), що супроводжувалося зменшенням інсулінорезистентності печінки на 14%, оціненої за HOMA-IR (-11.6% [від -49.3 до 21.9]; P = .03). Рівень глюкози натще не відрізнявся між втручаннями, але TRE забезпечило статистично значуще зниження HbA1c (-0.32 ± 0.48%; P < .001). Ці метаболічні поліпшення супроводжувалися зменшенням маси тіла на 3.86% (-3.86 ± 3.1%; P < .001) і окружності талії на 3.8 см (-3.8 ± 7.5 см; P = .003). TRE поліпшило функцію β-клітин і зменшило інсулінорезистентність у пацієнтів із надмірною вагою та ранньою стадією діабету, а також позитивно вплинуло на жирову тканину.

Мета дослідження: Вивчити докази щодо періодичного голодування (IF) як альтернативи дієтам з обмеженням калорій для лікування ожиріння — важливої проблеми охорони здоров’я в Канаді, для якої доступно небагато ефективних методів лікування в амбулаторних умовах.

Результати: Періодичне голодування має перспективи для лікування ожиріння. На сьогодні дослідження були невеликими та короткотривалими. Щоб зрозуміти, яку стійку роль IF може відігравати у зниженні ваги, потрібні довготривалі дослідження.

Мета дослідження: Цукровий діабет 2-го типу є відомим ускладненням ожиріння та фінансовим тягарем для системи охорони здоров’я США. Настанови Американської діабетичної асоціації (ADA) за 2022 рік підтримують зменшення загального споживання вуглеводів пацієнтами з цукровим діабетом 2-го типу для поліпшення гіперглікемії.

Результати: Цукровий діабет 2-го типу є відомим ускладненням ожиріння та фінансовим тягарем для системи охорони здоров’я США. Настанови Американської діабетичної асоціації (ADA) за 2022 рік підтримують зменшення загального споживання вуглеводів пацієнтами з цукровим діабетом 2-го типу для поліпшення гіперглікемії. ADA не має рекомендацій щодо періодичного голодування для пацієнтів із цукровим діабетом 2-го типу. У цій статті описано пацієнта, який успішно та безпечно застосовував низьковуглеводну дієту й періодичне голодування та зміг припинити приймати ліки від цукрового діабету 2-го типу.

Мета дослідження: Розглянути наявні дані про періодичне голодування (IF) і кетогенну дієту (KD) як харчові втручання для лікування метаболічного синдрому (MetS) і цукрового діабету 2-го типу (T2D), зокрема механізми їхньої дії, клінічну користь і потенційний ефект від їх поєднання.

Результати: І періодичне голодування, і кетогенна дієта окремо дають клінічно значущі переваги для поліпшення метаболічних показників при MetS і T2D, зокрема знижують HbA1c, рівень глюкози натще, масу тіла та тригліцериди. Обидва підходи підвищують чутливість до інсуліну, сприяють автофагії, зменшують запалення та активують шляхи регуляції енергії (AMPK), пригнічуючи mTOR. Нові дані свідчать, що поєднання IF і KD може давати синергічний метаболічний ефект, хоча даних про довгострокову безпеку, дотримання режиму та придатність для окремих пацієнтів поки мало. IF і KD — перспективні немедикаментозні стратегії для поліпшення метаболічного здоров’я пацієнтів із MetS і T2D.

Мета дослідження: Цукровий діабет 2-го типу (T2DM) є серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я. Лікувальне харчування відіграє важливу роль у веденні T2DM, а зміни раціону є ключовими для поліпшення контролю глікемії та загального метаболічного здоров’я.

Результати: Дієти з низькою та дуже низькою енергетичною цінністю, що передбачають помірне або значне обмеження калорій, також пов’язують із поліпшенням кардіометаболічних показників і контролю глікемії. Кетогенні дієти сприяють харчовому кетозу й показали користь для контролю глікемії, чутливості до інсуліну та інших метаболічних показників, часто ще до значного зниження ваги. Стратегії періодичного голодування, наприклад голодування через день або модель 5:2, а також харчування з обмеженим часовим вікном теж пов’язують із кращим контролем глікемії та сприятливим впливом на обмін речовин і серцево-судинну систему, хоча їхню довгострокову ефективність і безпеку ще потрібно дослідити. Мета цього огляду — узагальнити наукові дані про основні харчові стратегії, які застосовують для лікування T2DM, зосередившись на механізмах їхньої дії, клінічній ефективності та можливості тривалого дотримання.

Мета дослідження: Зміна раціону може бути корисною для лікування цукрового діабету 2-го типу, але різні підходи до харчування можуть по-різному впливати на β-клітини острівців підшлункової залози. У конгенних мишей-самців, які мають один алель Ins2-R (B22)E (що кодує проінсулін, схильний до неправильного згортання, а також три алелі, що кодують нормальний проінсулін дикого типу), через збільшення ваги на тлі дієти з високим вмістом жирів розвивається діабет, що посилює стрес ендоплазматичного ретикулума β-клітин.

Результати: Однак у тварин, які чергували дієту з високим вмістом жирів із голодуванням, діабет відступив. Це супроводжувалося значним збільшенням вмісту інсуліну в острівцях і рівня інсуліну в крові. У тварин, яких годували через день, рівні глюкози в крові та інсуліну сироватки коливалися; наші дані свідчать, що в день голодування β-клітини відпочивали. Серед механізмів відновлення були зниження рівня фосфорильованого eIF2α в острівцях і збільшення синтезу проінсуліну без відповідного збільшення кількості шаперону ендоплазматичного ретикулума BiP. Ми робимо висновок, що одна з ключових особливостей, які сприяють дозріванню β-клітин, — посилення біосинтезу інсуліну без одночасного збільшення стресу ендоплазматичного ретикулума в β-клітинах.