Хворі ясна й Альцгеймер — чи починається деменція в роті?

Мета дослідження: Доклінічні дані вказують на роль бактерій ротової порожнини в розвитку хвороби Альцгеймера (ХА), тоді як клінічні дослідження дають різні результати. Мета — всебічно оцінити на основі клінічних даних зв’язок між бактеріями ротової порожнини та ХА.

Результати: Із 16 включених досліджень у десяти вивчали пародонтальні патобіонти, а в шести — зв’язок із мікробіомом у цілому. Досліджували зразки мозку, сироватки крові та ротової порожнини. Ми виявили більш ніж десятикратне й шестикратне підвищення ризику ХА відповідно за наявності бактерій ротової порожнини (ВШ = 10.68, 95% ДІ: 4.48–25.43; p < 0.00001, I2 = 0%) і Porphyromonas gingivalis (ВШ = 6.84, 95% ДІ: 2.70–17.31; p < 0.0001, I2 = 0%) у мозку. У пацієнтів із ХА альфа-різноманіття мікробіоти ротової порожнини було нижчим, ніж у здорових людей, але результати щодо бактеріальних угруповань у різних дослідженнях не збігалися. Найкращий синтез доказів указав на помірний рівень доказів загального зв’язку між бактеріями ротової порожнини та ХА, а також того, що ці бактерії є чинником ризику ХА. Наявні дані помірно підтверджують зв’язок бактерій ротової порожнини з ХА, а за виявлення бактерій у мозку цей зв’язок був сильним.

Мета дослідження: Накопичується дедалі більше досліджень, які свідчать про зв’язок між незадовільним станом пародонту та системними захворюваннями, особливо раннім розвитком когнітивних порушень, деменції та депресії. Це особливо актуально за змін у харчуванні, недостатнього харчування, втрати м’язової витривалості та аномальної системної запальної реакції.

Результати: Виявлено зв’язок захворювань пародонту з когнітивними порушеннями (відносний ризик (ВР) 1.25, 95% ДІ 1.11–1.40 за результатами аналізу поперечних досліджень), когнітивними розладами (ВР 3.01, 95% ДІ 1.52–5.95 у поздовжніх дослідженнях; когнітивним погіршенням) і деменцією (ВР 1.22, 95% ДІ 1.10–1.36). Однак у людей із захворюваннями пародонту не виявили значного підвищення ризику депресії (ВР 1.07, 95% ДІ 0.95–1.21). Попри зв’язок із двома з трьох досліджених наслідків, наявні дані про захворювання пародонту та деменцію, когнітивні порушення і депресію є суперечливими через низку обмежень. Тому потрібні подальші дослідження із застосуванням перевірених і стандартизованих інструментів.

Мета дослідження: Мета цього оглядового дослідження — оцінити зв’язок між пародонтитом і легкими когнітивними порушеннями (ЛКП), хворобою Альцгеймера та деменцією.

Результати: Проведено пошук у MEDLINE (через PubMed), Scopus, EMBASE, Google Scholar і Cochrane Library. Ризик упередженості (ROB) оцінювали за допомогою інструмента Risk of Bias in Systematic Reviews (ROBIS). Для кількісного аналізу, класифікації доказів і аналізу за GRADE використовували програму Metaumbrella. 12 із 14 включених досліджень мали високий ризик упередженості, тоді як два систематичні огляди й метааналізи (SRMA) — низький. У людей із пародонтитом ризик розвитку ЛКП був у 1.651 раза вищим (95% ДІ = від 1.391 до 1.96; I2 = 0%; P < 0.001), хвороби Альцгеймера — у 1.525 раза вищим (95% ДІ = від 1.149 до 2.023; I2 = 85.877%; P < 0.001), а деменції — у 1.535 раза вищим (95% ДІ = від 1.119 до 2.107; I2 = 82.972%; P < 0.001). Усі ці результати підтверджувалися доказами IV класу.

Мета дослідження: Гіпотеза про інфекційний зв’язок між ротовою та глотковою ділянками й мозком підкреслює важливість аналізу зв’язку між захворюваннями пародонту та хворобою Альцгеймера. Метою цього систематичного огляду було дослідити зв’язок між хворобою Альцгеймера та захворюваннями пародонту в пацієнтів віком від 65 років.

Результати: naeslundii (скоригований HR = 2.0 (1.1–3.8)). Наявність пародонтиту на початку дослідження була пов’язана із шестикратним прискоренням когнітивного погіршення протягом 6-місячного спостереження (середня зміна ADAS-Cog = 2.9 ± 6.6). Цей огляд указує на зв’язок між захворюваннями пародонту та хворобою Альцгеймера. Лікування захворювань пародонту може бути одним із напрямів вивчення профілактики хвороби Альцгеймера.

Мета дослідження: Пародонтит — це хронічне неінфекційне захворювання, спричинене порушенням балансу мікробіоти. Патогени можуть поширюватися кровотоком, заселяти інші тканини або органи та сприяти розвитку інших патологій, наприклад хвороби Альцгеймера (ХА).

Результати: У тварин інфікування патогенами ротової порожнини було пов’язане з розвитком нейропатологічних ознак ХА та виявленням бактерій у мозку. У пацієнтів із ХА бактерії ротової порожнини виявляли в тканинах мозку, а також фіксували підвищений рівень прозапальних цитокінів. Є дані про схильність до розвитку ХА, пов’язану з мікроорганізмами, коли присутні бактерії ротової порожнини, найбільше пов’язані з порушенням балансу мікробіоти. Наявність бактерій у мозку пов’язана з патологічними ознаками ХА, що вказує на причинний зв’язок між ротовою порожниною та мозком.

Мета дослідження: Пародонтит поширений серед людей похилого віку й може частіше виникати при хворобі Альцгеймера через зниження здатності дбати про гігієну ротової порожнини в міру прогресування захворювання. Підвищений рівень антитіл до бактерій пародонту пов’язаний із посиленням системного прозапального стану.

Результати: Усі оцінювання повторили через шість місяців. Наявність пародонтиту на початку дослідження не була пов’язана з початковим когнітивним станом, але виявилася пов’язаною із шестикратним прискоренням когнітивного погіршення за оцінкою ADAS-cog протягом шестимісячного спостереження. Пародонтит на початку дослідження був пов’язаний із відносним посиленням прозапального стану протягом шестимісячного спостереження. Наші дані показали, що пародонтит пов’язаний із посиленням когнітивного погіршення при хворобі Альцгеймера незалежно від початкового когнітивного стану; цей зв’язок може бути опосередкований впливом на системне запалення.

Мета дослідження: У допоміжному дослідженні здоров’я ротової порожнини в межах проєкту Washington Heights Inwood Columbia Aging Project (WHICAP) ми вивчали зв’язок клінічних, мікробіологічних характеристик пародонтиту та особливостей реакції організму з МРТ-маркерами атрофії/цереброваскулярного захворювання.

Результати: У повністю скоригованих моделях більша кількість зубів була пов’язана з нижчими шансами на інфаркти, меншим об’ємом гіперінтенсивних змін білої речовини (WMH), більшим об’ємом енторинальної кори та більшою товщиною кори. Вираженіший пародонтит був пов’язаний із меншим об’ємом енторинальної кори та меншою товщиною кори. Виявлено різні зв’язки між заселенням окремими бактеріями/рівнем сироваткових антибактеріальних IgG-відповідей і результатами МРТ.

Мета дослідження: Пародонтит є чинником ризику, пов’язаним із хворобою Альцгеймера (ХА), для якої характерна патологія амілоїду-бета (Aβ). Дедалі більше даних свідчать про те, що пародонтит може сприяти виникненню та прогресуванню ХА. У моделях пародонтиту, спричиненого Porphyromonas gingivalis (Pg), у мишей підвищується рівень інтерферонів I типу. Pg виявляли в мозку пацієнтів із ХА.

Результати: Пародонтит, спричинений Pg, призвів до когнітивних порушень у мишей C57BL/6J і посилив когнітивне погіршення у мишей APP/PS1. Крім того, пародонтит, спричинений Pg, підвищив рівні інтерферону (IFN)-β, IFITM3 і відкладень Aβ у мозку як мишей C57BL/6J, так і мишей APP/PS1. Ми також виявили ДНК Pg, активацію гліальних клітин і експресію запальних медіаторів у мозку в моделі пародонтиту, спричиненого Pg. Крім того, результати підтвердили, що астроцити є головними клітинами, які реагують на вроджений імунітет і запалення, спричинені Pg, як in vitro, так і in vivo. Пародонтит також спричиняє підвищення експресії IFITM3 у тканинах пародонту та слинних залозах.

Мета дослідження: Пародонтит, спричинений Porphyromonas gingivalis (PG), тісно пов’язаний із розвитком хвороби Альцгеймера (ХА). Позаклітинні везикули PG (pEVs) містять чинники вірулентності, що викликають запалення, зокрема гінгіпаїни (GP) і ліпополісахарид (LPS). Щоб з’ясувати, як PG може спричиняти когнітивне погіршення, ми дослідили вплив PG і pEVs на розвиток пародонтиту та когнітивних порушень у мишей.

Результати: pEVs містили нейротоксичні GP, білок фімбрій, що викликає запалення, і LPS. Контакт ясен із PG або pEVs, але не введення їх через зонд у рот, спричинив пародонтит і поведінкові прояви, подібні до порушення пам’яті. Контакт ясен із PG або pEVs підвищив експресію TNF-α у тканинах пародонту та гіпокампа. Також зросла кількість клітин GP+Iba1+, LPS+Iba1+ і NF-κB+Iba1+ у гіпокампі. Контакт ясен із PG або pEVs знизив рівні BDNF, клаудину-5 і рецептора N-метил-D-аспартату, а також кількість клітин BDNF+NeuN+. pEVs, мічені флуоресцеїном-5-ізотіоціанатом (F-pEVs), після контакту з яснами виявили в трійчастих гангліях і гіпокампі. Однак перерізання правого трійчастого нерва перешкоджало переміщенню введених у ясна F-EVs до правих трійчастих гангліїв. Контакт ясен із PG або pEVs підвищив рівні LPS і TNF-α у крові. Крім того, вони спричинили коліт і дисбіоз кишківника. Інфікування ясен PG, особливо pEVs, може спричиняти когнітивне погіршення на тлі пародонтиту.