Головний біль напруження — чи винен хребет?

Мета дослідження: Потрібен оновлений систематичний огляд порушень функцій шийних м’язів і суглобів при мігрені та головному болю напруження. Впливові чинники (підвищена чутливість до болю під час обстеження шийних м’язів і суглобів, активні тригерні точки та болючість) не досліджувалися.

Результати: До огляду включили 77 досліджень за участю 2551 людини. Нові результати щодо мігрені: збільшене висування голови вперед у положенні стоячи (MD = -2.51°[-4.94°, -0.09°]), зменшений обсяг руху при згинанні й обертанні (MD = -9.47°[-15.78°, -3.16°]), знижена сила м’язів-згиначів (Std. MD = -0.34[-0.57, -0.10]) і їхня витривалість (MD = -14.37[-28.15, -0.58]), а також знижена сила м’язів-розгиначів (Std. MD = -0.34[-0.60, -0.08]). При головному болю напруження сила м’язів-розгиначів була знижена (Std. MD = -0.45[-0.85, -0.04]). Достовірність усіх результатів була дуже низькою через неоднорідність даних і малий розмір ефекту. Активні тригерні точки та болючість траплялися часто, особливо при хронічному головному болю. У 2 із 77 досліджень виявили негативний зв’язок між функціональними показниками шийних м’язів і суглобів та активними тригерними точками й болючістю (r < - 0.47). При мігрені й головному болю напруження наявні різні порушення функцій шийних м’язів і суглобів, але достовірність доказів дуже низька.

Мета дослідження: У цьому метааналізі оцінюють чутливість до болю від натискання в болючих і віддалених безболісних ділянках, порівнюючи людей із головним болем напруження з контрольною групою.

Результати: До огляду включили 20 досліджень. У пацієнтів із головним болем напруження пороги болю від натискання були нижчими, ніж у людей без головного болю: у ділянці трійчастого нерва (MD -49.11 kPa, 95% CI -66.05 to -32.17), шийного відділу хребта (MD -88.17 kPa, 95% CI -108.43 to -67.92) та віддалених безболісних ділянках (MD -98.43 kPa, 95% CI -136.78 to -60.09). Відмінності були значущими при хронічному, епізодичному та змішаному епізодичному й хронічному головному болю напруження в ділянках трійчастого нерва та шиї (болючі ділянки), але у віддалених безболісних ділянках значущими були лише при хронічному головному болю напруження (MD -102.86, 95% CI -139.47 to -66.25 kPa). Загалом у жінок пороги болю від натискання були нижчими, ніж у чоловіків. Методологічна якість варіювала від задовільної (45%) до хорошої (40%). Результати свідчили про високу неоднорідність даних і упередженість публікацій.

Мета дослідження: Уже десятиліттями обговорюють ідею, що головний біль може виникати в шийному відділі хребта, але це питання досі залишається дискусійним. Шийний відділ хребта традиційно пов’язували з цервікогенним головним болем; однак сучасні дані свідчать, що порушення функцій шийних м’язів і суглобів також наявні при головному болю напруження.

Мета дослідження: Немедикаментозні методи допомагають контролювати головний біль напруження, однак даних про їхню ефективність поки що недостатньо. У цьому дослідженні оцінюють ефективність фізичної терапії, що включає кінезотерапію шийного відділу хребта та вправи для корекції постави, порівняно з програмою, що складалася лише з технік релаксації (аутогенне тренування Шульца, AT).

Результати: Обидва методи лікування зменшили всі показники болю, однак частота й інтенсивність болю знизилися значущо більше в групі комбінованого лікування (P<0.01) (d=0.4). Такі активні неінвазивні методи, як AT і кінезотерапія шийного відділу хребта, а особливо їх поєднання, ефективно зменшують головний біль напруження, допомагаючи запобігати потенційним психофізичним причинами цього розладу та контролювати їх. У майбутніх дослідженнях слід оцінити довготривалі ефекти цих методів.

Мета дослідження: Ефективність мануальної терапії за методом Mulligan досліджували при цервікогенному головному болю, але не при головному болю напруження (TTH). У цьому дослідженні порівнюють ефективність вправ у поєднанні з мануальною терапією за методом Mulligan та ефективність самих вправ або вправ із фіктивною терапією при епізодичному TTH.

Результати: Частота головного болю значущо знизилася в групі «вправи + мануальна терапія за методом Mulligan» порівняно з групою вправ після лікування (MD -1.0 day, 95% CI -2.0 to -0.0) (p = .002) та через 3 місяці спостереження (MD -1 days, 95% CI -2.0 to 0.0) (p = .002). Порівняно з групою «вправи + фіктивна терапія» таке зниження було значущим лише після лікування (MD 1.0 day, 95% CI 0.0 to 2.0) (p = .008). Клінічна значущість незрозуміла, оскільки відмінності між групами не досягли клінічного порога. Через 6 місяців відмінностей не спостерігали (p > .17). Подібна тенденція спостерігалася й за іншими показниками. За жодним показником не було відмінностей між групами вправ і «вправи + фіктивна терапія» (p > .17). При епізодичному TTH поєднання вправ із мануальною терапією за методом Mulligan забезпечило короткочасне покращення показників головного болю, клінічна значущість якого неясна. Ці результати відрізняються від результатів досліджень цервікогенного головного болю. Їх можна пояснити тим, що мануальна терапія за методом Mulligan не підходить для основних патофізіологічних механізмів епізодичного TTH.

Мета дослідження: Рентгенологічні дослідження провели за участю 372 пацієнтів із головним болем напруження та 225 здорових людей із контрольної групи, щоб визначити зв’язок між випрямленням шийного відділу хребта, опущеними плечима та нестабільністю шийного відділу хребта. Виявилося, що в переважної більшості пацієнтів із головним болем напруження також було випрямлення шийного відділу хребта.

Результати: Опущені плечі часто спостерігалися в пацієнтів із головним болем напруження. Це може призводити до натягнення плечового сплетення, що спричиняє біль у шиї та плечах. Натомість нестабільність шийного відділу хребта в пацієнтів із головним болем напруження траплялася досить рідко. Її зв’язок із головним болем напруження незрозумілий і потребує подальшого вивчення. Наші результати свідчать, що і випрямлення шийного відділу хребта, і опущені плечі можуть відігравати важливу роль у розвитку головного болю напруження та супутніх симптомів.