Алергія — чи потрібно замість таблеток від нежитю відновити імунітет?

Мета дослідження: Інтраназальні кортикостероїди (INCS), пероральні антигістамінні препарати (POAH) та алерген-специфічна імунотерапія (ASIT) широко застосовуються для лікування алергічного риніту (AR). Однак оцінки ефективності лікування були неоднорідними, і лише в небагатьох дослідженнях ці результати розглядали у зв’язку з показниками носового повітряного потоку.

Результати: Було виявлено 22 дослідження за участю 4673 пацієнтів з AR: 5 досліджень INCS, 8 POAH і 9 ASIT. INCS поліпшували TNSS (середня різниця [MD] 0,90; P = .002) і PNIF (MD 13,31 л/хв [P = .0007]). POAH поліпшували якість життя за оцінкою RQLQ [MD 0,36; P < .001], але поліпшення PNIF не виявили. ASIT поліпшувала RQLQ [MD 0,65; P < .001], спостерігалася тенденція до поліпшення TNSS. Загалом INCS забезпечували клінічно та статистично значуще поліпшення оцінок симптомів і фізіологічних показників при AR. POAH і ASIT поліпшували оцінки симптомів та якість життя, але їхній вплив на носовий повітряний потік залишається невизначеним. Бракує досліджень впливу INCS на якість життя та впливу POAH на тяжкість симптомів, особливо при легкому AR. У майбутніх дослідженнях слід оцінити вплив лікування на кожен із цих показників, про які повідомляють пацієнти.

Мета дослідження: Це оновлені рекомендації щодо діагностики та лікування алергічного й неалергічного риніту, уперше опубліковані у 2007 році. Їх підготував Комітет зі стандартів медичної допомоги Британського товариства алергії та клінічної імунології із застосуванням акредитованих методів.

Результати: Лікування риніту пов’язане з користю для перебігу астми. Неалергічний риніт також є фактором ризику розвитку астми. Він може бути еозинофільним і реагувати на стероїди або бути нейрогенним і незапальним. Неалергічний риніт може бути першим проявом системних захворювань, таких як гранулематозний або еозинофільний поліангіїт і саркоїдоз. Інфекційний риніт можуть спричиняти віруси, а рідше — бактерії, гриби та найпростіші.

Мета дослідження: Алергія є значною проблемою охорони здоров’я в промислово розвинених країнах, і її поширеність постійно зростає. У 1906 році, коли Clemens von Pirquet запровадив термін «алергія» для опису надмірних патологічних реакцій організму, спричинених контактом з антигенами, на неї страждало менш ніж 1% населення.

Результати: Алергія є значною проблемою охорони здоров’я в промислово розвинених країнах, і її поширеність постійно зростає. У 1906 році, коли Clemens von Pirquet запровадив термін «алергія» для опису надмірних патологічних реакцій організму, спричинених контактом з антигенами, на неї страждало менш ніж 1% населення. Сьогодні понад 25% жителів промислово розвинених країн мають алергічний риніт, кон’юнктивіт, астму, дерматит або харчову алергію. Симптоми алергії можна полегшити за допомогою кортикостероїдів, антигістамінних препаратів, кромонів, деконгестантів, антимускаринових препаратів або антагоністів лейкотрієнів. Однак лише імунотерапія здатна змінити перебіг алергічного захворювання та забезпечити тривале поліпшення, яке зберігається роками після припинення лікування.

Мета дослідження: На алергічний риніт (AR) страждають понад 400 мільйонів людей у світі, що робить його одним із найпоширеніших хронічних захворювань. У дітей поширеність AR зростає, і майже в половини пацієнтів із AR симптоми з’являються до досягнення 6-річного віку.

Результати: Можливості медикаментозного лікування AR розширилися: для застосування в дітей схвалено багато інтраназальних кортикостероїдів, інтраназальних антигістамінних препаратів і пероральних антигістамінних препаратів другого покоління. Алергенна імунотерапія, зокрема підшкірна та сублінгвальна, схвалена для дітей і змінює перебіг захворювання, потенційно зменшуючи подальшу сенсибілізацію до алергенів і ризик прогресування до астми. Багато доступних нині біологічних препаратів, призначених для лікування астми та/або атопічних захворювань у дітей, також зменшують симптоми AR. Дітей із помірним або тяжким, важко контрольованим AR, а також дітей із супутніми захворюваннями слід направляти до алергологів для діагностичного тестування та розширення можливостей лікування, зокрема імунотерапії та потенційного біологічного лікування.

Мета дослідження: Алергічний риніт — поширене захворювання, тісно пов’язане з астмою та кон’юнктивітом. Зазвичай це тривалий стан, який часто залишається невиявленим у закладах первинної медичної допомоги.

Результати: Для встановлення діагнозу алергічного риніту важливо ретельно зібрати анамнез, провести фізикальне обстеження та шкірні тести на алергени. Основою лікування є пероральні антигістамінні препарати другого покоління та інтраназальні кортикостероїди. Алергенну імунотерапію — ефективне лікування, що модулює імунну відповідь, — слід рекомендувати, якщо медикаментозна терапія алергічного риніту неефективна або погано переноситься, а також якщо її обирає сам пацієнт. У цій статті подано огляд патофізіології, діагностики та належного лікування цього захворювання.