Більше руху проти ожиріння — чи справді спортзал переможе виделку?

Мета дослідження: Мета роботи — систематично оглянути й проаналізувати вплив програм вправ на основі силових тренувань на склад тіла, регіональне накопичення жиру та масу тіла людей із надмірною вагою або ожирінням у різному віці. Відповідно до рекомендацій PRISMA у дев’яти електронних базах даних шукали рандомізовані контрольовані дослідження, опубліковані до грудня 2020 року.

Результати: Порівняно з контролем без тренувань, силові тренування окремо були найефективнішими для збільшення нежирової маси (ES = 0,8 кг, 95% CI: від 0,6 до 1,0 кг, p < 0,001), тоді як нежирова маса зберігалася після втручань із силовими тренуваннями та обмеженням калорій (ES = ~ - 0,3 кг, p = 0,550-0,727). Такі результати послідовно спостерігалися в різних вікових групах і в жінок та чоловіків (p = 0,001-0,011). Після поєднання силових і аеробних вправ, а також у програмах з обмеженням калорій, спостерігали зменшення регіонального накопичення жиру та показників маси тіла (p < 0,001). Отже, це дослідження свідчить, що програми вправ на основі силових тренувань ефективні, і їх слід включати до будь-якої комплексної терапії з обмеженням калорій для людей із надмірною вагою або ожирінням.

Мета дослідження: Потрібні оновлені практичні рекомендації щодо фізичних вправ для контролю надмірної ваги й ожиріння в дорослих. Ми підсумовуємо дані із серії семи систематичних оглядів літератури, проведених групою експертів із різних країн Європи.

Результати: Для збереження нежирової маси під час схуднення рекомендується програма тренувань із силовими вправами помірної або високої інтенсивності. Для покращення чутливості до інсуліну та підвищення кардіореспіраторної витривалості можна рекомендувати будь-який вид тренувань (аеробні, силові або їх поєднання), а також високоінтенсивні інтервальні тренування — після ретельної оцінки серцево-судинного ризику та під наглядом. Для розвитку м’язової сили й витривалості рекомендується програма, що ґрунтується переважно на силових тренуваннях окремо або в поєднанні з аеробними. Інші рекомендації стосуються корисного впливу програм вправ на споживання енергії та контроль апетиту, результатів баріатричної хірургії, якості життя й психологічного стану під час контролю надмірної ваги й ожиріння.

Мета дослідження: У цій заяві розглянуто дані про фізичну активність щодо зниження ваги й кількості жирової тканини, запобігання їх збільшенню та повторному набору ваги в дорослих, а також наведено рекомендації для фахівців із фізичних вправ.

Результати: Для значного зниження маси тіла й загальної кількості жирової тканини потрібно щонайменше 300–420 хвилин аеробної активності помірної інтенсивності на тиждень. Дані про обсяг аеробної фізичної активності, потрібний для зменшення центрального ожиріння, лише накопичуються; дослідження припускають, що він може бути значно меншим, ніж необхідний для схуднення. Вплив високоінтенсивної фізичної активності й силових вправ на контроль ваги поки неясний. Під час консультацій щодо контролю ваги фахівцям із фізичних вправ слід наголошувати, що фізична активність приносить користь обміну речовин і серцево-судинній системі за будь-якої маси тіла, незалежно від її зміни.

Мета дослідження: Метою цього дослідження було порівняти зміни складу тіла після програм безперервних тренувань помірної інтенсивності (MICT), високоінтенсивних інтервальних тренувань (HIIT) або HIIT + силових тренувань (RT) (3 дні на тиждень, 12 тижнів) у жінок після менопаузи з надмірною вагою або ожирінням, а також з’ясувати, чи пов’язане зменшення жирової маси зі збільшенням окиснення жирів (FatOx).

Результати: Загалом рівні споживання енергії та фізичної активності не змінилися від початку до завершення втручання. З часом маса тіла й загальна жирова маса (FM) зменшилися в усіх групах, але значуще зменшення абдомінальної/вісцеральної жирової маси спостерігалося лише в групах HIIT і HIIT + RT. У відсотковому вираженні загальна жирова маса, нежирова маса та м’язова маса значуще змінилися лише після тренувань HIIT + RT. FatOx не змінився у стані спокою, але однаково зріс у всіх трьох групах під час і після вправ. Отже, більше зменшення FM після HIIT не було пов’язане з вищим FatOx під час або після тренувань. Жінкам після менопаузи з надмірною вагою або ожирінням, які не дотримуються дієти, можна запропонувати MICT або HIIT ± RT для зменшення ваги й загальної жирової маси. Програми HIIT ефективніше за MICT зменшували абдомінальну/вісцеральну жирову масу. Додавання RT не посилило цей ефект, але збільшило відсоток м’язової маси.

Мета дослідження: За останні десятиліття поширеність надмірної ваги й ожиріння у світі помітно зросла. У клінічному лікуванні ожиріння та інших хронічних хвороб роль фізичних вправ значною мірою оцінювали в контексті схуднення.

Результати: Багатокомпонентний підхід до фізичних вправ, що передбачає поступове скорочення часу сидіння та додавання аеробних і силових тренувань, може бути ефективним способом покращити здоров’я серцево-судинної системи й обміну речовин, а також склад тіла. Крім того, включення структурованих вправ до планів хірургічного й медикаментозного лікування ожиріння може сприяти довгостроковому покращенню здоров’я після лікування. У цьому огляді узагальнено дані про вплив фізичних вправ на кардіометаболічне здоров’я та склад тіла людей із надмірною вагою й ожирінням. Також розглянуто роль структурованих вправ у підтримці кардіометаболічного здоров’я та збереженні маси скелетних м’язів під час хірургічного й медикаментозного лікування ожиріння.

Мета дослідження: Ожиріння — хронічне багатофакторне захворювання, на розвиток якого впливають генетичні, нейроендокринні, психосоціальні та екологічні чинники, а також недостатня фізична активність. Тому фізична активність є одним із головних складників профілактики й лікування ожиріння.

Результати: У цьому огляді узагальнено сучасні рекомендації, метааналізи та репрезентативні дані моніторингу щодо ролі фізичної активності впродовж життя у профілактиці й лікуванні. Для профілактики застосовують загальні та вікові рекомендації щодо помірної й інтенсивної фізичної активності та скорочення тривалого сидіння. Щодо лікування, у дорослих схуднення лише завдяки фізичним вправам зазвичай є помірним. Водночас фізична активність сама по собі пов’язана зі значним покращенням складу тіла, фізичної форми, метаболічного здоров’я, рухливості та якості життя. З погляду громадського здоров’я для заохочення фізичної активності потрібні також зміни середовища: безпечні доріжки для ходьби й велосипедного руху, привабливі й доступні місця для фізичної активності, сприятливі для руху навчальні та робочі середовища, а також медичні послуги без стигматизації.

Мета дослідження: Ми досліджували вплив коротких епізодів вправ (ES) на кардіореспіраторну витривалість, м’язову силу та кількість жиру в жінок із надмірною вагою або ожирінням.

Результати: Із 27 рандомізованих учасниць 24 (12 в групі ES і 12 у контрольній групі) завершили дослідження; відвідуваність тренувань становила 100%. Для складу тіла спостерігали значущу взаємодію групи й часу (P < .01): у групі ES зменшилися маса тіла, відсоток жирової тканини та обхват талії. Кардіореспіраторна витривалість і індекс м’язової сили всього тіла в групі ES значуще зросли відповідно на 20% (з 30,3 [4,7] до 36,3 [5,2] мл/кг/хв) і 33% (з 2,1 [0,5] до 2,8 [0,5]), тоді як метаболічні показники не змінилися. Короткі епізоди вправ загальною тривалістю лише 3 хвилини на день можуть бути практичним і економним за часом способом покращити фізичну форму та склад тіла в жінок із підвищеною кількістю жирової тканини.