Вакцини та автоімунні захворювання — чи може імунна система атакувати власний організм?

Мета дослідження: Оцінити, чи є причинно-наслідковий зв’язок між вакцинацією дорослих проти гепатиту B та автоімунними захворюваннями. Такий зв’язок припускали переважно на основі описів окремих випадків і неконтрольованих досліджень; також висловлювали припущення, що синдром «автоімунного/автозапального розладу, спричиненого ад’ювантами» (ASIA) пов’язаний з імунізацією, зокрема вакцинацією проти гепатиту B.

Результати: Загалом зв’язку між вакцинацією проти гепатиту B і виникненням автоімунних захворювань не виявили. Загальне відношення шансів становило 1,06, з 95% довірчим інтервалом 0,93–1,21; статистично значущої неоднорідності не було. Лише одне дослідження виявило значно підвищений ризик автоімунного захворювання після вакцинації проти гепатиту B. Попри численні описи окремих випадків, немає надійних наукових доказів того, що вакцинація проти гепатиту B спричиняє автоімунні захворювання.

Мета дослідження: Роль вакцинації у розвитку синдрому Гієна — Барре (СГБ) залишається суперечливою, хоча випадки СГБ описували після введення різних вакцин. У трьох містах Китаю з січня 2011 року до грудня 2015 року провели вкладене дослідження «випадок — контроль».

Результати: Серед дітей і дорослих скориговані відношення шансів виникнення СГБ протягом 180 днів після вакцинації становили відповідно 0,94 (95% ДІ 0,54–1,62) і 1,09 (95% ДІ 0,88–1,32). Підвищеного ризику СГБ не виявили після вакцинації проти гепатиту B, грипу, гепатиту A, вітряної віспи, сказу, поліомієліту (живою вакциною), дифтерії, кашлюку (ацелюлярною вакциною), правця, кору, епідемічного паротиту, краснухи, японського енцефаліту та менінгіту. Скориговані відношення шансів повторного виникнення СГБ після вакцинації серед дітей і дорослих становили відповідно 0,85 (95% ДІ 0,07–9,50) і 1,18 (95% ДІ 0,49–2,65). У цьому великому ретроспективному дослідженні ми не виявили доказів підвищеного ризику СГБ або його повторного виникнення ні серед дітей (≤ 18 років), ні серед дорослих (> 18 років) протягом 180 днів після будь-якої вакцинації, зокрема вакцинації проти грипу.

Мета дослідження: Люди з автоімунними захворюваннями або захворюваннями, пов’язаними з імунною системою (AID), більш схильні до інфекцій і часто мають тяжчі наслідки зараження, що підкреслює важливість вакцинації. Однак досі невідомо, чи відрізняється ефективність вакцин (VE) у людей із AID та без них.

Результати: У дослідженні вакцини проти оперізувального лишаю зі 169 054 вакцинованими особами зіставили таку саму кількість контрольних осіб; до кожної групи входило 10 994 людини з AID. Ефективність вакцини проти оперізувального лишаю становила 68,73 (95% ДІ 55,75–77,91) у групі з AID і 60,30 (55,59–64,52) у групі без AID (співвідношення ефективності вакцини: 1,14, 95% ДІ 0,93–1,30). Упродовж чотирьох сезонів грипу (2015/2016–2018/2019) до досліджень включили від 1 403 342 до 1 713 064 осіб, серед яких було від 56 662 до 78 320 людей з AID. Ефективність вакцини проти грипу відрізнялася залежно від результату, сезону та припущень, але в більшості аналізів співвідношення ефективності вакцини було близьким до одиниці (від -0,92 до 3,77), і всі довірчі інтервали охоплювали одиницю. З урахуванням включених чинників, що можуть спотворювати результати, не було доказів суттєвої різниці ефективності вакцин між людьми з AID і без них. Обидві вакцини були однаково ефективними в обох групах, що свідчить про те, що ефективність не знижена у пацієнтів із розсіяним склерозом, запальними захворюваннями кишківника або ревматичними захворюваннями з імунним компонентом. Потрібні подальші дослідження, щоб перевірити ці результати для інших AID та інфекцій.

Мета дослідження: Мета дослідження COVAD (COVID-19 Vaccination in Autoimmune Diseases) — оцінити короткострокові небажані явища (НЯ), пов’язані з вакцинацією проти COVID-19, у пацієнтів із ревматоїдним артритом (РА).

Результати: Із 9462 респондентів, які надали повні відповіді, 14,2% (n = 1347) мали діагноз РА; їхній середній вік становив 50,7 (13,7) років, 74,2% були жінками, а 49,3% — представниками європеоїдної раси. Загалом 76,9% і 4,2% пацієнтів із РА повідомили про незначні та серйозні НЯ відповідно. У пацієнтів з активним і неактивним РА частота НЯ та госпіталізацій була подібною. Загалом НЯ частіше повідомляли отримувачі BNT162b2 і mRNA-1273, а рідше — отримувачі BBV152, порівняно з іншими. Частота серйозних НЯ та госпіталізацій була подібною для різних вакцин. Пацієнти, які приймали метотрексат і гідроксихлорохін, повідомляли про менше незначних НЯ, ніж ті, хто їх не приймав. Порівняно зі здоровими людьми контрольної групи (HCs) та пацієнтами з іншими автоімунними ревматичними захворюваннями (AIRDs), пацієнти з РА повідомляли про подібну загальну кількість НЯ, загальну кількість незначних НЯ та кількість госпіталізацій.

Мета дослідження: Люди з ослабленим імунітетом мають підвищений ризик тяжкого перебігу COVID-19, однак рекомендації щодо вакцинації для цих груп і далі змінюються.

Результати: У більшості досліджень період спостереження був коротким, що, ймовірно, зумовлює оцінки ефективності вакцини на верхній межі. З огляду на помірну впевненість у користі та низьку впевненість щодо шкоди, комісія наполегливо рекомендує вакцину проти COVID-19 сезону 2025–2026 усім людям з ослабленим імунітетом віком від ≥6 місяців; час вакцинації слід узгоджувати з імуносупресивною терапією, стабільністю клінічного стану та рівнем поширення інфекції в громаді. Додаткові заходи, зокрема вакцинація членів домогосподарства та ранній доступ до противірусних препаратів, залишаються важливими. Пріоритети для досліджень — визначення імунологічних показників захисту, оцінювання його тривалості, оптимізація часу вакцинації та покращення даних про ефективність і безпеку в реальних умовах.

Мета дослідження: Респіраторні віруси, зокрема коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому 2 (SARS-CoV-2 або COVID-19), респіраторно-синцитіальний вірус (РСВ) та грип, становлять значну загрозу для людей з ослабленим імунітетом. У них відповідь на вакцини слабша, а захворюваність — вища.

Результати: Досі бракує даних про імуногенність, тривалість захисту та клінічну ефективність, особливо для пацієнтів, які отримують терапію препаратами, що виснажують B-клітини, або перебувають на ранньому етапі після трансплантації. Пріоритетні напрями — визначення показників захисту, оптимізація графіків вакцинації, оцінювання високодозових вакцин або вакцин з ад’ювантами, а також покращення даних про ефективність і безпеку в реальних умовах. Важливо забезпечити рівність і доступність, щоб вакцинацію проходили всі вразливі групи. Ці рекомендації покликані підтримати ухвалення рішень на основі доказів і підкреслюють потребу в узгоджених дослідженнях кількох вірусів, які допоможуть розробити індивідуальні стратегії вакцинації для людей з ослабленим імунітетом.