Вакцина проти COVID-19 і рак — що кажуть критики?

Мета дослідження: У дедалі більшій кількості рецензованих публікацій повідомляють про різні види раку, що виникали в часі після вакцинації проти COVID-19 або інфікування. Щоб охарактеризувати природу й обсяг цих повідомлень, було проведено систематичний пошук літератури за період із січня 2020 року до жовтня 2025 року відповідно до визначених критеріїв відбору.

Результати: У більшості досліджень описували гематологічні злоякісні новоутворення (неходжкінські лімфоми, шкірні лімфоми, лейкемії), солідні пухлини (рак молочної залози, легень, меланому, саркому, рак підшлункової залози та гліобластому), а також вірус-асоційовані ракові захворювання (саркома Капоші та карцинома клітин Меркеля). У різних повідомленнях повторювалися кілька тем: (1) незвично швидке прогресування, рецидив або реактивація вже наявного млявого чи контрольованого захворювання; (2) нетипові або локалізовані гістопатологічні ознаки, зокрема ураження місць введення вакцини чи регіонарних лімфатичних вузлів; і (3) запропоновані імунологічні зв’язки між гострою інфекцією або вакцинацією та латентністю пухлини, уникненням імунної відповіді чи змінами мікрооточення. Переважання спостережень на рівні окремих випадків і ранніх даних щодо населення свідчить про початковий етап виявлення можливого сигналу безпеки.

Мета дослідження: З 2020 року в усьому світі введено мільярди доз вакцин проти COVID-19 на основі матричної РНК (мРНК) і ліпідних наночастинок, що створило одну з найбільших баз даних фармаконагляду для сучасного класу терапевтичних засобів.

Результати: Тут ми розглядаємо механістичне підґрунтя та наявні докази можливого перепрофілювання ліцензованих мРНК-вакцин проти COVID-19 як імуномодуляторів, що не залежать від антигену. Ми визначили п’ять потенційних напрямів для перспективного оцінювання: (1) недрібноклітинний рак легень із негативним PD-L1 на початку терапії інгібіторами імунних контрольних точок (ІКТ); (2) періопераційна імунна дисфункція під час великих кардіохірургічних операцій; (3) хронічний гепатит B; (4) хронічна ВІЛ-інфекція зі стійким виснаженням імунної системи; і (5) спричинений сепсисом імунний параліч. Методологічні основи для підтверджувальної оцінки — зокрема емулювання цільового випробування, менделівська рандомізація та прагматичний дизайн досліджень — уже достатньо розвинені для впровадження. Перспективна оцінка гіпотези про перепрофілювання, що не залежить від антигену, є практично здійсненною, хоча її обмежують залишкове змішування чинників і невизначеність щодо тривалості вродженого перепрограмування, спричиненого вакциною.

Мета дослідження: У нещодавніх дослідженнях висловлено припущення, що вакцинація мРНК-вакциною проти SARS-CoV-2 може підвищувати чутливість пухлин до терапії інгібіторами імунних контрольних точок (ІКТ) завдяки імунній модуляції. Використовуючи 100% національних даних заявок на оплату медичних послуг Medicare за програмою оплати за послугу, ми оцінили, чи були відмінності у виживанні вакцинованих пацієнтів, які отримували ІКТ, специфічними для мРНК-вакцин.

Результати: Використовуючи 100% національних даних заявок на оплату медичних послуг Medicare за програмою оплати за послугу, ми оцінили, чи були відмінності у виживанні вакцинованих пацієнтів, які отримували ІКТ, специфічними для мРНК-вакцин. Серед 121,676 учасників програми, які розпочали системну протипухлинну терапію, зокрема 10,824 тих, хто розпочав лікування ІКТ, вакцинація поблизу початку лікування була пов’язана з нижчою смертністю для мРНК-вакцин проти COVID-19, аденовірусних вакцин проти COVID-19 і вакцин проти грипу. Ми виявили, що зв’язок із виживанням і формальні ефекти взаємодії вакцини з ІКТ були подібними для різних платформ вакцин. Ці результати свідчать, що наявні популяційні дані щодо виживання не виокремлюють специфічний для мРНК механізм підвищення чутливості пухлин.