Кір — небезпечніша хвороба чи ускладнення після вакцинації?

Мета дослідження: Розуміння безпеки вакцин є вкрай важливим для ухвалення рішень щодо вакцинації. Нашою метою було провести систематичний огляд безпеки вакцин, рекомендованих дітям, дорослим і вагітним у Сполучених Штатах.

Результати: Із 56 603 переглянутих посилань критеріям включення відповідали 338 досліджень, опублікованих у 518 публікаціях. Для дітей достовірність доказів була високою щодо відсутності підвищеного ризику аутизму після вакцинації проти кору, свинки та краснухи (MMR). Достовірність доказів була високою щодо підвищеного ризику фебрильних судом після MMR. На останньому етапі спостереження не виявлено доказів підвищення ризику інвагінації кишківника після вакцини проти ротавірусу (помірна достовірність доказів) або діабету (висока достовірність доказів). Для новіших вакцин, як-от 9-валентна вакцина проти вірусу папіломи людини та вакцина проти менінгокока B, не виявлено підвищеного ризику або бракувало доказів щодо ключових побічних явищ. Для дорослих не виявлено підвищеного ризику (достовірність доказів була різною) або бракувало доказів щодо ключових побічних явищ нової ад’ювантної інактивованої вакцини проти грипу та рекомбінантної ад’ювантної вакцини проти оперізувального лишаю. У вагітних після вакцинації проти правця, дифтерії та кашлюку з ацелюлярним компонентом не виявлено підвищеного ризику (достовірність доказів була різною) ключових побічних явищ, зокрема мертвонародження (помірна достовірність доказів).

Мета дослідження: Щоб подолати можливий дефіцит імунітету в немовлят, пропонували знизити вік отримання першої дози вакцини, що містить компонент проти кору (MCV1). Однак переносимість залишається одним із головних приводів для занепокоєння батьків, які вагаються щодо вакцинації. Ми провели систематичний огляд і метааналіз реактогенності після MCV1 у немовлят віком до 12 місяців.

Результати: Для аналізу ми включили 24 дослідження: 18 рандомізованих контрольованих випробувань (РКВ), три інтервенційні дослідження та три обсерваційні дослідження. Лише одне РКВ було плацебо-контрольованим. Найчастіше повідомляли про реакції в місці ін’єкції, гарячку, висип, шлунково-кишкові симптоми, симптоми з боку дихальних шляхів, кон’юнктивіт і симптоми, пов’язані із загальним станом немовляти. Частота будь-яких побічних явищ зазвичай була <10%; однак у плацебо-контрольованому дослідженні різниці між немовлятами, які отримали MCV1, і тими, кому ввели плацебо, не було. Штами Едмонстона B і вакцина проти кору, свинки, краснухи та вітряної віспи (MMRV) були пов’язані з вищою частотою високої гарячки >39 °C. Більшість побічних явищ виникала менш ніж у 10% немовлят, які отримали MCV1 у віці до 12 місяців. Плацебо-контрольоване дослідження свідчило, що раннє введення MCV не підвищувало реактогенності.

Мета дослідження: Кір, свинка, краснуха та вітряна віспа — вірусні інфекції, які можуть спричинити серйозні довгострокові наслідки для хворих і навіть для ненародженої дитини. Вакцини проти кожної з цих хвороб доступні вже давно.

Результати: Нині ці вакцини вважаються імуногенними та безпечними. Вакцина MMRV має подібні показники імуногенності й загальної безпеки до вакцини MMR, яку вводять окремо або разом із вакциною проти вітряної віспи. У цьому випуску розглянуто різні вакцини, способи введення, надолужувальну імунізацію та профілактику після контакту, а також протипоказання й побічні ефекти вакцинації проти кору, свинки, краснухи та вітряної віспи. У статті подано огляд важливої інформації про профілактику цих хвороб із наголосом на наявних комбінованих вакцинах.

Мета дослідження: Надати медичним працівникам огляд кору та вакцинації.

Результати: До огляду включили сім систематичних оглядів, 15 оглядів, 15 обсерваційних досліджень, одне якісне дослідження, п’ять епідеміологічних звітів і дві книги, а також дані, позиційні документи й заяви Всесвітньої організації охорони здоров’я та Центрів з контролю та профілактики захворювань. Кір передається від людини до людини через краплі з дихальних шляхів або безпосередній контакт. Діагноз встановлюють за клінічною картиною, а підтвердити його можна лабораторними аналізами, як-от серологічними тестами або полімеразною ланцюговою реакцією. Інфекція кору призводить до пригнічення імунітету на тижні або місяці. Ускладнення кору часті й тяжкі. Специфічного противірусного лікування кору немає; дітям молодшого віку рекомендують лікування вітаміном A, щоб знизити смертність від кору. Вакцинація проти кору ефективна, економічно доцільна та безпечна. Зв’язку між вакцинацією проти кору й аутизмом немає.

Мета дослідження: Мета цього огляду — узагальнити важливі статті про кір і вакцини, що містять компонент проти кору, опубліковані у 2004 році.

Результати: Ендемічний кір успішно взяли під контроль в Америці та, меншою мірою, у Європі. Цього досягли завдяки високому охопленню двома дозами вакцини, що містить компонент проти кору. Навіть у промислово розвинених країнах із низьким охопленням вакцинацією, наприклад у Японії, хвороба досі є важливою причиною захворюваності та смертності. Невдачі вакцинації зумовлені переважно первинною відсутністю імунної відповіді, яка частково може мати генетичне походження та бути пов’язаною з типом HLA. Показано, що вакцини, які містять компонент проти кору, пов’язані з фебрильними судомами, але переконливих доказів зв’язку з атопією немає. Є значні докази відсутності причинно-наслідкового зв’язку з аутистичними розладами. Попри це, багато батьків і деякі фахівці непокояться щодо безпеки вакцин, що може призводити до недостатнього їх використання.

Результати: Наявні дані свідчать, що клінічно стабільним дітям із ювенільним ідіопатичним артритом можна обережно вводити бустерну дозу MMR або проводити повторну вакцинацію, а також вакцинувати проти вітряної віспи під наглядом фахівця. Головне невирішене питання — не послідовний сигнал небезпеки, а неповний або менш тривалий захист у деяких пацієнтів, які отримують біологічні препарати: зокрема, від кору й краснухи через 5 років після бустерної дози MMR і від вітряної віспи в тих, хто відповів на вакцину недостатньо. Ці результати свідчать на користь індивідуального вибору часу вакцинації та розгляду перевірки рівня антитіл після вакцинації в окремих дітей із підвищеним ризиком.

Мета дослідження: Управління з контролю за продуктами й ліками США рекомендує відкласти введення живих вакцин під час лікування дупілумабом через брак даних про безпеку та ефективність. Розуміння профілю безпеки вакцин проти кору, свинки та краснухи (MMR) і вітряної віспи для дітей, які приймають дупілумаб, важливе для забезпечення належної вакцинації.

Результати: Серед 19 пацієнтів, які отримали вакцини проти MMR і вітряної віспи під час приймання дупілумабу, ніхто не мав серйозних явищ або інфекцій, пов’язаних із вакцинацією. Один пацієнт повідомив про гарячку й реакцію в місці ін’єкції, а п’ятеро — про загострення атопічного дерматиту (АД). Загалом введення 21 бустерної дози вакцини проти вітряної віспи (9,7%) і 25 бустерних доз MMR (11,5%) відклали через те, що діти приймали дупілумаб. Порівняння періодів до та після лікування дупілумабом виявило значну затримку введення бустерних доз MMR і вакцини проти вітряної віспи. Вакцинація проти MMR і вітряної віспи може бути безпечною для дітей, які отримують дупілумаб. Переривання лікування дупілумабом для введення живих вакцин може призвести до загострення АД. Крім того, лікування дупілумабом у ранньому дитинстві може спричинити зниження та/або затримку охоплення вакцинацією проти MMR і вітряної віспи.

Мета дослідження: Широко рекомендується вакцинувати дітей двома дозами проти кору, свинки, краснухи та вітряної віспи. Чотиривалентні вакцини (MMRV) можна використовувати для однієї або обох доз вакцинації проти цих хвороб.

Результати: Щонайменше одне серйозне побічне явище (жодне з них не вважали пов’язаним із вакциною) виникло в кожній групі. За винятком одного зареєстрованого смертельного випадку, усі серйозні явища минули. Порівняно з ліцензованою стандартною вакциною MMRV досліджувані варіанти MMRVNS забезпечували зіставну імунну відповідь і мали так само прийнятний профіль безпеки під час введення як другої дози. Ці результати обґрунтовують подальшу клінічну розробку MMRVNS.