Низький тестостерон — чому чоловіки втрачають силу і як відновити її без гормонів?

Мета дослідження: Дефіцит тестостерону визначають як загальний рівень тестостерону <300 нг/дл, підтверджений за результатами двох лабораторних аналізів, проведених рано-вранці. Історично чоловікам із симптоматичним дефіцитом тестостерону призначали терапію тестостероном у вигляді ін’єкцій, гелів або імплантів.

Результати: Однак цей препарат дорогий і потребує самостійного введення пацієнтом ін’єкцій. Безрецептурні рослинні добавки та так звані дизайнерські стероїди й досі доступні, хоча їх мало досліджували; вони можуть спричиняти зловживання, а також підвищувати ризик ураження печінки й серцево-судинних захворювань. Мета цього огляду — обговорити наявні альтернативи традиційній терапії тестостероном, зокрема їхню ефективність, безпеку й побічні ефекти. Автори вважають, що селективний модулятор естрогенових рецепторів кломіфену цитрат (CC) є найперспективнішим варіантом лікування дефіциту тестостерону без застосування тестостерону.

Мета дослідження: Патологічний гіпогонадизм виникає, коли рівень тестостерону в сироватці крові значно й постійно знижений через незворотні органічні порушення (структурні або генетичні) гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі. Чоловікам із патологічним гіпогонадизмом потрібна замісна терапія тестостероном упродовж усього життя.

Результати: У цій статті ми показуємо, як клінічно значуще схуднення суттєво усуває пов’язане з ожирінням зниження рівня тестостерону в сироватці крові та полегшує неспецифічні симптоми, подібні до симптомів дефіциту андрогенів, але не спричинені ним. До важливих чинників, на які можна вплинути, належать зниження ваги та оптимізація лікування цукрового діабету 2-го типу, обструктивного апное сну, депресії та інших супутніх захворювань, пов’язаних з ожирінням, а також перегляд схем супутньої медикаментозної терапії. Якщо патологічного гіпогонадизму немає, зміна харчування та способу життя ефективніша за лікування тестостероном для усунення зворотних причин неспецифічних симптомів і пов’язаного з ними зниження рівня тестостерону в сироватці крові, що спостерігаються в чоловіків з ожирінням. Тому лікування тестостероном не показане, а необґрунтоване застосування тестостерону поза затвердженими показаннями може спричинити побічні ефекти, як-от безпліддя, підвищення гематокриту, що потребує кровопускання, стан підвищеного згортання крові та залежність від тестостерону.

Мета дослідження: Найважливішим чинником ризику дефіциту тестостерону в чоловіків є ожиріння. Патофізіологічні механізми вторинного гіпогонадизму в чоловіків, пов’язаного з ожирінням, надзвичайно складні.

Результати: Зміни способу життя є основою лікування, оскільки можуть полегшити симптоми дефіциту андрогенів незалежно від впливу на рівень тестостерону. У деяких пацієнтів баріатрична хірургія може усунути гіпогонадизм, спричинений ожирінням. Якщо ці заходи не допомагають полегшити симптоми й нормалізувати рівень тестостерону, належно відібраним чоловікам можна розпочати замісну терапію тестостероном. Інгібітори ароматази та селективні модулятори естрогенових рецепторів не рекомендують через відсутність послідовних доказів клінічних досліджень.

Мета дослідження: Ожиріння та порушення регуляції глюкози (зокрема інсулінорезистентність, метаболічний синдром і цукровий діабет 2-го типу), тобто діабетне ожиріння, пов’язані зі зниженням рівня тестостерону в крові та, у деяких чоловіків, клінічними ознаками дефіциту андрогенів. Мета — оглянути вплив пізнього гіпогонадизму на обмін речовин.

Результати: Ожиріння є одним із найвагоміших змінюваних чинників ризику пізнього гіпогонадизму, а супутній діабет додатково пригнічує гіпоталамо-гіпофізарно-гонадну вісь. Це пригнічення є функціональним і тому потенційно зворотним; воно відбувається переважно на рівні гіпоталамуса. Хоча остаточних даних про механізм бракує, наявні докази вказують, що пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі спричиняє порушення регуляції прозапальних цитокінів, яке призводить до запалення гіпоталамуса. Також можуть відігравати роль порушення центральної передачі сигналів лептину та інсуліну. Натомість нові дані ставлять під сумнів твердження, що надлишок естрадіолу є важливою причиною пригнічення гіпоталамо-гіпофізарно-гонадної осі. Натомість відносний дефіцит сигналізації естрадіолу може сприяти порушенню обміну речовин у чоловіків із діабетним ожирінням.

Мета дослідження: Ожиріння, поширеність якого зростає в усьому світі, є клінічним станом, найбільш тісно пов’язаним зі зниженням концентрації тестостерону в чоловіків, і належить до найвагоміших чинників, що зумовлюють призначення терапії тестостероном.

Результати: Короткострокові дослідження показали, що лікування тестостероном у ретельно відібраних чоловіків з ожирінням може помірно полегшити симптоми дефіциту андрогенів і поліпшити склад тіла — навіть додатково до дієти. Однак необхідні масштабніші й довготривалі рандомізовані контрольовані дослідження (RCT), розроблені з урахуванням важливих для пацієнтів результатів і потенційних ризиків. Поки таких досліджень немає, лікування тестостероном не можна регулярно рекомендувати чоловікам із некласичним гіпогонадизмом, пов’язаним з ожирінням. Зміни способу життя, а за показаннями — баріатрична хірургія для зниження ваги, та оптимізація лікування супутніх захворювань залишаються першочерговими заходами.

Мета дослідження: Протягом останнього десятиліття виникали побоювання щодо безпеки терапії тестостероном (TTh) у чоловіків із гіпогонадизмом. Багато з них стосувалися застосування TTh і можливого зв’язку із серцево-судинними (CV) подіями, раком простати та доброякісною гіперплазією передміхурової залози (BPH).

Результати: Більшість пацієнтів, які сьогодні отримують TTh, лікуються поза затвердженими показаннями. Низький рівень тестостерону в сироватці крові пов’язаний із підвищенням частоти серцево-судинних (CV) подій. Наразі доказів того, що TTh підвищує ризик серцево-судинних подій, недостатньо. Немає доказів зв’язку TTh із розвитком раку простати або погіршенням симптомів доброякісної гіперплазії передміхурової залози (BPH). Нарешті, зміни способу життя, наприклад зниження ваги й поліпшення сну, можуть підвищити рівень тестостерону в сироватці крові чоловіків із гіпогонадизмом. Лікарі, які призначають тестостерон, мають знати про нинішні суперечки навколо TTh. Наявна література не свідчить про значний ризик раку простати, погіршення симптомів BPH або серцево-судинних подій у зв’язку з TTh. Однак потрібні додаткові дослідження, зокрема рандомізовані плацебо-контрольовані випробування. Нарешті, перед початком TTh пацієнтам слід належно пояснити показання до цього лікування та переваги зміни способу життя.

Мета дослідження: Агоністи рецептора глюкагоноподібного пептиду-1 (GLP-1) та подвійний агоніст рецепторів глюкозозалежного інсулінотропного поліпептиду (GIP) і GLP-1 тирзепатид дедалі частіше застосовують для лікування ожиріння й цукрового діабету 2-го типу в чоловіків репродуктивного віку, однак практичних рекомендацій щодо консультування чоловіків, які планують стати батьками, досі мало. Цей структурований наративний огляд розглядає окремо ендокринні показники, показники сперми, сексуальну функцію та клінічні результати щодо фертильності.

Результати: Доказів щодо впливу застосування препарату майбутнім батьком до зачаття недостатньо, а застереження в інструкціях щодо вагітності самі по собі не доводять ризику від застосування препарату батьком. Під час цього пошуку не було виявлено жодного відповідного контрольованого дослідження саме тирзепатиду, у якому оцінювали б сперму або клінічні результати щодо фертильності. Ці препарати слід застосовувати за затвердженими метаболічними показаннями, а не як засоби лікування чоловічого безпліддя. Запропоновану схему розробили автори на основі доказів; вона не пройшла валідацію та призначена для індивідуального консультування й подальшої перспективної оцінки.