Стоматологічні матеріали — що насправді у нас у роті?

Мета дослідження: Мета — провести огляд впливу попереднього нагрівання та/або нагрівання смолистих та іономерних матеріалів на їхні фізичні й механічні властивості, а також розглянути переваги та методи попереднього нагрівання/нагрівання, які застосовувалися.

Результати: Після перегляду назв і анотацій за результатами пошуку було відібрано 74 статті. Попереднє нагрівання композитних смол знижує в’язкість, полегшує їхнє прилягання до стінок підготовленої порожнини, підвищує ступінь конверсії та зменшує усадку під час полімеризації. Попереднє нагрівання смоляних цементів підвищує міцність, адгезію та ступінь конверсії. Стоматологічні адгезиви показали добрі результати, зокрема вищу міцність з’єднання з дентином. Однак, на відміну від смолистих матеріалів, під час нагрівання в’язкість іономерних матеріалів зростає. Попереднє нагрівання поліпшує механічні й фізичні властивості. Водночас бракує клінічних досліджень, які підтвердили б переваги методики попереднього нагрівання.

Мета дослідження: Метою цього систематичного огляду та метааналізу було зібрати й оцінити дані про клінічні ускладнення, успішність і виживаність непрямих реставрацій, встановлених із негайним герметизуванням дентину.

Результати: До цього огляду включили 11 досліджень. Частота клінічних ускладнень була нижчою за негайного герметизування дентину, ніж за протоколів без герметизування. Показник виживаності реставрацій, зафіксованих із застосуванням протоколу негайного герметизування дентину, був вищим (96.4%–100%), ніж без нього (81.8%–96.7%), і негативно корелював із тривалістю спостереження. Інтенсивність і частота післяопераційної чутливості були статистично значущо нижчими для реставрацій із негайним герметизуванням дентину, ніж для реставрацій без герметизування або зафіксованих звичайним способом (P<.05). Непрямі реставрації з негайним герметизуванням дентину мали менше клінічних ускладнень і вищі показники успішності та виживаності, ніж реставрації без герметизування дентину. Щоб уникнути післяопераційної чутливості або зменшити її інтенсивність, поверхні дентину слід герметизувати одразу після препарування. Для підтвердження цих висновків, заснованих на доказах, рекомендовано провести більше довгострокових рандомізованих клінічних досліджень.

Мета дослідження: Мета: надати рекомендації, засновані на доказах, щодо молочних зубів із глибоким карієсом або травмою, для яких потрібне лікування життєздатної пульпи (VPT). Методи: проведено систематичний огляд і метааналіз досліджень життєздатних молочних зубів після травми або через карієс. Для оцінки достовірності доказів, на яких ґрунтуються клінічні рекомендації, застосували систему GRADE.

Результати: Для життєздатних молочних різців із глибоким карієсом пульпотомія була статистично значущо ефективнішою за пульпектомію. Через 12 місяців лікування непряме лікування пульпи (IPT) або пульпотомія із силікатно-кальцієвим цементом показували подібну успішність у зубах із болем, пов’язаним зі зворотним пульпітом, і без нього. На успішність пульпотомії з MTA мало або зовсім не впливали такі чинники: спосіб видалення коронкової пульпи; розчин для промивання; спосіб зупинки кровотечі; основа поверх MTA; лікування за один чи два візити; передні чи задні зуби. Висновки: після 24 місяців непряме лікування пульпи або пульпотомія із силікатно-кальцієвим цементом, імовірно, підвищують успішність лікування життєздатної пульпи порівняно з іншими методами VPT, такими як пряме покриття пульпи та інші види пульпотомії (помірна достовірність).

Мета дослідження: У цьому рандомізованому контрольованому дослідженні порівнювали клінічну успішність і виживаність протягом 15 років зубів після ендодонтичного лікування, відновлених скловолоконними або металевими штифтами.

Результати: Середня тривалість спостереження становила 179.6 ± 7 місяців, а частка пацієнтів, які пройшли контрольний огляд, — 91.6 %. Показник успішності становив 48.0 % для металевих штифтів, 59.2 % для готових скловолоконних штифтів і 49.5 % для індивідуальних скловолоконних штифтів. Показник виживаності становив 53.6 % для металевих штифтів, 68.5 % для готових скловолоконних штифтів і 55.3 % для індивідуальних скловолоконних штифтів. Статистично значущого впливу матеріалу штифта не виявлено. Однак спостерігалася тенденція до кращої успішності/виживаності зубів із готовими скловолоконними штифтами. Зуби з металевими штифтами частіше втрачалися через перелом кореня, ніж зуби зі скловолоконними штифтами. Спостерігалася тенденція до кращої клінічної успішності та виживаності зубів, відновлених скловолоконними штифтами, хоча матеріал штифта не мав статистично значущого впливу на клінічний результат.

Мета дослідження: Вступ: Одним із фундаментальних принципів сучасної медицини, зокрема стоматології, є профілактика. Однак якщо лікування не розпочати, може статися втрата зуба, і тоді для відновлення функції та естетики зубощелепної системи знадобляться зубні протези.

Результати: На відміну від них, сплави неблагородних металів (кобальт-хром і нікель-хром) дуже схильні до біокорозії в кислому середовищі. Це може сприяти росту бактерій, що спричиняють карієс і запалення, та потенційно посилювати дисбіоз у ротовій порожнині. Висновки: вибір матеріалів відіграє важливу роль у підтриманні рівноваги мікробіому ротової порожнини та профілактиці захворювань, пов’язаних із зубним нальотом. Високоблагородні сплави й титан біосумісніші за сплави неблагородних металів. Однак для повного розуміння взаємодії матеріалів і мікроорганізмів потрібні додаткові довгострокові клінічні дослідження та моделі багатовидових біоплівок.