Кавітації в кістці щелепи — приховані вогнища запалення після видалення зубів?

Мета дослідження: У цьому дослідженні оцінювали можливість застосування техніки нейромодуляції (NMT), різновиду медицини, заснованої на намірі, для стимулювання утворення кістки та загоєння кавітаційного остеонекрозу — поширеної прогресуючої форми ішемічного захворювання альвеолярного відростка.

Результати: Під час першого сканування в усіх учасників виявили від однієї до шести кавітаційних уражень, більшість із яких (92%) були пов’язані з місцями попереднього видалення зубів. У пацієнтів, які отримували NMT, у 27 із 34 проаналізованих уражень (79%) спостерігалося значне покращення щільності кістки. Медіанна кількість уражень на одного пацієнта становила 4 до лікування і 0 після лікування (p < 0,01). Одному пацієнту, який отримував NMT, одному пацієнту після хірургічного лікування та учаснику контрольної групи також зробили знімки пізніше. Вони показали стійке загоєння уражень завдяки NMT, порівнянне з результатами хірургічного лікування, тоді як у нелікованого учасника контрольної групи хвороба зберігалася. Терапія NMT є безпечним і потенційно ефективним методом лікування остеонекрозу щелепної кістки. Рекомендується провести доклінічні плацебо-контрольовані дослідження, щоб ґрунтовно вивчити потенціал NMT для лікування запальних і дегенеративних патологій.

Мета дослідження: Наявність дефектів кісткового мозку щелепи (BMDJ) пов’язана з підвищеним рівнем запальних цитокінів, таких як RANTES/CCL5. Метою цього дослідження було з’ясувати, чи знижує лікування BMDJ у реальних умовах рівень RANTES/CCL5 у сироватці крові пацієнтів із BMDJ.

Результати: У всіх пацієнтів виявили BMDJ: у середньому 4,42 ± 2,75 знахідки BMDJ на пацієнта. Порівняно з відсутністю лікування будь-яке лікування суттєво знижувало рівень RANTES/CCL5 (p < 0,001; розмір ефекту d = 0,90). Найвиразнішим цей ефект був у групі хірургічного лікування BMDJ (p < 0,001; розмір ефекту d = 1,30). Натомість у нелікованих пацієнтів концентрація RANTES/CCL5 у сироватці крові продовжувала зростати. Середній проміжок між вимірюваннями RANTES/CCL5 до та після лікування становив 22,86 ± 19,36 тижня; у жодній групі втручання та в загальній вибірці він не був пов’язаний із рівнем RANTES/CCL5 (p = 0,104). Хірургічне лікування BMDJ, видалення зуба та лікування кореневого каналу суттєво знижують концентрацію RANTES/CCL5 у сироватці крові пацієнтів із BMDJ; найбільшу користь дає хірургічне втручання. Потрібні подальші дослідження, щоб обґрунтувати регулярне визначення рівня RANTES/CCL5 як частину вдосконаленої діагностики, моніторингу та оцінювання успішності лікування пацієнтів із BMDJ.

Мета дослідження: Це дослідження з’ясовує, чи сприяють поширені стоматологічні процедури (DP), як-от пломбування кореневих каналів (RF) і видалення зубів мудрості (WT), хронічному запаленню кістки щелепи. Під час проведення цих процедур стоматологи можуть, не знаючи про зв’язок із медіаторами запалення та про можливість того, що це є прихованою причиною хронічних системних захворювань (SYD), спричинити порушення загоєння ран у кістці щелепи.

Результати: У всіх зразках жирової некротичної та остеолітичної тканини щелепи (FDOJ) єдиними надмірно експресованими цитокінами були RANTES (цитокін, експресія якого активується, він зазвичай експресується Т-клітинами та секретується) і фактор росту фібробластів (FGF)-2. У групах із FDOJ середній рівень експресії RANTES був у 30 разів, а рівень FGF-2 — у 20 разів вищим, ніж у здорових контрольних групах. Оскільки в наукових працях RANTES розглядають як можливий чинник запальних захворювань, а також припускають, що він може мати онкогенні ефекти, ми висуваємо гіпотезу, що FDOJ у ділянках неправильного й неповного загоєння ран у кістці щелепи може діяти як гіперактивований сигнальний шлях і водночас бути невідомим джерелом «прихованого запалення». Зважаючи на широкий спектр зв’язків RANTES з імунними захворюваннями, лікування FDOJ може враховувати багато потенційних прогнозів індивідуальних наслідків.

Мета дослідження: Вступ. У цьому дослідженні ми з’ясовуємо можливу причинну роль хронічного субклінічного запалення кістки щелепи в пацієнтів з атиповим болем в обличчі (AFP) і невралгією трійчастого нерва (TRN) у локальній надмірній експресії хемокіну RANTES (ліганд 5 мотиву C-C, CCL5), експресія якого активується, він зазвичай експресується Т-клітинами та секретується.

Результати: У групі FDOJ із AFP/TRN середній рівень експресії RANTES був у 30 разів вищим, ніж у здоровій кістці щелепи. Висновки. Наскільки нам відомо, жодне інше дослідження не визначало надмірну експресію RANTES у ділянках прихованого запалення щелепи як можливу причину AFP/TRN. Тому ми висуваємо гіпотезу, що хірургічне очищення ділянок FDOJ може зменшити активність сигнальних шляхів RANTES у нейронах і сприяти усуненню хронічного неврологічного болю в пацієнтів з AFP/TRN.

Мета дослідження: Роль сигнальних шляхів у міжклітинній комунікації під час прогресування раку стала важливою сферою досліджень. Хемокін RANTES (регульований активацією, зазвичай експресований і секретований Т-клітинами), також відомий як хемокіновий ліганд 5 мотиву C-C (CCL5) (R/C), — це білок, який вивчають у зв’язку з його асоціацією з агресивним розвитком раку.

Результати: У всіх зразках FDOJ виявили значну надмірну експресію R/C. Після операції з приводу FDOJ рівень R/C у сироватці крові статистично значуще знизився (p=0.0241). Автори висунули гіпотезу, що FDOJ може сприяти прогресуванню раку молочної залози (BC) через надмірну експресію R/C, і закликають медичних працівників стоматологічної та медичної сфер звертати увагу на FDOJ у випадках BC.