Інсулінорезистентність — тиха епідемія, про яку ми дізнаємося запізно?

Мета дослідження: Вплив дієти на інсулінорезистентність (ІР) при синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ) є предметом суперечок. Тому ми провели систематичний огляд і метааналіз, щоб оцінити, чи може дієта зменшити ІР у жінок із СПКЯ та водночас надати оптимальні й точні рекомендації з харчування для клінічної практики.

Результати: До аналізу включили загалом 19 досліджень (1193 учасники). Аналіз показав, що дієта суттєво пов’язана з поліпшенням ІР і складу тіла (наприклад, показників моделі гомеостазу інсулінорезистентності, інсуліну натще, глюкози плазми натще, індексу маси тіла [ІМТ], ваги та окружності талії) у пацієнток із СПКЯ. Дієта DASH (дієтичний підхід до зупинення гіпертензії) та дієти з обмеженням калорій можуть бути оптимальним вибором відповідно для зменшення ІР і поліпшення складу тіла в жінок із СПКЯ. Крім того, ефект залежав від тривалості лікування: що довше воно тривало, то більше було поліпшення. Порівняно з метформіном дієта також краще сприяла схудненню (зокрема, зменшенню ІМТ і ваги) та так само впливала на регуляцію інсуліну. Загалом наші висновки свідчать, що дієта є ефективним, прийнятним і безпечним способом зменшити ІР, а професійні рекомендації з харчування слід надавати всім пацієнткам із СПКЯ.

Мета дослідження: Оптимальний режим харчування для поліпшення обміну речовин досі не визначено. У 21-денному рандомізованому контрольованому перехресному дослідженні з харчуванням у стаціонарі за участю 20 жінок з ожирінням та інсулінорезистентністю ми оцінили, наскільки дві ізокалорійні дієти — середземноморська (M) і високобілкова (HP) — поліпшують метаболічні показники.

Результати: Порівняно з дієтою M, дієта HP була ефективнішою у: (i) зменшенні інсулінорезистентності (інсулін: бета-коефіцієнт (95% ДІ) = -6.98 (-12.30, -1.65) µIU/mL, p = 0.01; HOMA-IR: -1.78 (95% ДІ: -3.03, -0.52), p = 9 × 10-3); і (ii) поліпшенні варіабельності глікемії (-3.13 (-4.60, -1.67) mg/dL, p = 4 × 10-4), що є чинником ризику розвитку діабету 2 типу. Потім ми визначили набір із 10 родів мікроорганізмів, які прогнозували різницю у варіабельності глікемії між двома дієтами. Серед них були роди Coprococcus і Lachnoclostridium, які раніше пов’язували з гомеостазом глюкози та інсулінорезистентністю. Наші результати свідчать, що жінки з морбідним ожирінням та інсулінорезистентністю можуть краще контролювати інсулінорезистентність і варіабельність глікемії на дієті з високим вмістом білка порівняно із середземноморською дієтою.

Мета дослідження: Синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) — один із найпоширеніших ендокринних розладів у жінок репродуктивного віку. Він характеризується гіперандрогенією, відсутністю овуляції та полікістозними яєчниками.

Результати: Корекція харчування за допомогою продуктів із низьким глікемічним індексом; обмеження калорійності; раціонів із високим вмістом клітковини та омега-3 жирних кислот; кетогенних і середземноморських дієт; продуктів, багатих на антиоксиданти; а також протизапальних дієт поліпшує чутливість до інсуліну та гормональний баланс у жінок із СПКЯ. Фізична активність, як-от аеробні та силові вправи, підвищує чутливість до інсуліну, допомагає схуднути й поліпшує метаболічні та репродуктивні результати в жінок із СПКЯ. Крім того, поведінкові та освітні програми можуть підвищити обізнаність, прихильність до лікування й ефективність стандартного лікування, а також допомогти впоратися з пов’язаними із СПКЯ проблемами психічного здоров’я. Загалом зміни способу життя не лише поліпшують біохімічні, гормональні й антропометричні показники в пацієнток із СПКЯ, а й знижують довгостроковий ризик метаболічних і серцево-судинних захворювань.

Мета дослідження: Інсулінорезистентність (ІР) — характерна ознака метаболічних порушень, зокрема діабету 2 типу (T2DM), метаболічного синдрому, стеатотичної хвороби печінки, пов’язаної з метаболічною дисфункцією (MASLD), ожиріння, синдрому полікістозних яєчників (СПКЯ) та серцево-судинних захворювань. Вона виникає через порушення передавання сигналу інсуліну в м’язах, печінці та жировій тканині, спричинене накопиченням жиру поза звичними місцями, хронічним запаленням, окисним стресом і порушенням балансу кишкової мікробіоти.

Результати: Для оцінювання ІР золотим стандартом є гіперінсулінемічний еуглікемічний клемп-тест, а HOMA-IR і QUICKI — підтверджені клінічні непрямі показники. Середземноморська дієта має найкраще доказове підґрунтя: вона стабільно знижує HOMA-IR, зменшує частоту виникнення T2DM на 31% (PREDIM-Plus) і показала ефективність при T2DM, MASLD і СПКЯ. Дієти з низьким ГІ та DASH поліпшують динаміку інсуліну після їди й особливо ефективні при СПКЯ. Низьковуглеводні та кетогенні дієти забезпечують найбільше короткострокове зниження глюкози натще та секреції інсуліну, хоча їхню довгострокову придатність ще треба вивчити. Рослинні дієти та періодичне голодування поліпшують ІР переважно завдяки схудненню й впливу на кишкову мікробіоту. У більшості досліджень використовують непрямі показники ІР, а самі дослідження короткострокові (≤26 тижнів). Тип дієти слід добирати індивідуально, з урахуванням метаболічного фенотипу, супутніх захворювань і ймовірності дотримання рекомендацій.

Мета дослідження: З роками ми дедалі частіше перебуваємо в постпрандіальному, а не постабсорбтивному стані. Хронохарчування є невіддільною частиною обміну речовин, функції підшлункової залози та секреції гормонів.

Результати: Зміни способу життя, що передбачають невелике зниження ваги (7-10%), 150 хвилин помірної фізичної активності на тиждень і поведінкову терапію, можуть бути дуже ефективними для профілактики й лікування діабету 2 типу. Так само зменшення кількості вуглеводів у їжі суттєво поліпшує глікемічну та інсулінову відповіді, але ступінь обмеження слід визначати індивідуально, з урахуванням потреб пацієнта та під наглядом. Також варто розглянути такі продукти чи складники, як оцет, йогурт, сироватковий білок, арахіс і деревні горіхи, щоб послабити постпрандіальну гіперглікемію та інсулінорезистентність. Мета цього огляду — описати наявні дані про вплив дієти, хронохарчування, альтернативних дієтичних підходів і фізичних вправ на глікемію після їди та інсулінорезистентність.

Мета дослідження: За останні 30 років спостерігається значне зростання поширеності інсулінорезистентності (ІР). Вона пов’язана з частішим виникненням порушеної толерантності до глюкози, діабету, надмірної ваги, серцево-судинних захворювань та ендокринних порушень.

Результати: Підтверджено корисний вплив дієти DASH (дієтичного підходу до зупинення гіпертензії) та середземноморської дієти. Позитивний зв’язок між низьковуглеводними й дуже низьковуглеводними дієтами потребує підтвердження в довгострокових дослідженнях за участю людей з інсулінорезистентністю. Дослідження свідчать про користь збільшення калорійності раціону в першій половині дня, особливо завдяки поживному сніданку з низьким глікемічним індексом. Крім того, багато дослідників вважають, що повільне й усвідомлене споживання їжі є важливою складовою належного раціону для людей з інсулінорезистентністю.

Мета дослідження: Персоналізоване харчування з урахуванням метаболічного фенотипу може підвищити ефективність втручань. У цьому дослідженні, що перевіряло цю концепцію, ми вивчали вплив зміни складу макронутрієнтів у раціоні відповідно до фенотипу інсулінорезистентності м’язів (MIR) або печінки (LIR) на кардіометаболічне здоров’я.

Результати: Жінок і чоловіків із MIR або LIR (n = 242, індекс маси тіла [ІМТ] 25-40 kg/m2, вік 40-75 років) випадковим чином розподілили до групи A або B дієти за фенотипом (PhenoDiet). Протягом 12 тижнів вони дотримувалися дієти з високим вмістом мононенасичених жирних кислот (HMUFA) або дієти з низьким вмістом жиру, високим вмістом білка й клітковини (LFHP) (група A PhenoDiet: MIR/HMUFA і LIR/LFHP; група B PhenoDiet: MIR/LFHP і LIR/HMUFA). У групі B PhenoDiet не було значного поліпшення основного показника — індексу диспозиції, але спостерігали більше поліпшення чутливості до інсуліну, гомеостазу глюкози, рівня триацилгліцеролу в сироватці крові та C-реактивного білка порівняно з групою A PhenoDiet. Ми показуємо, що зміна складу макронутрієнтів у межах дієтичних рекомендацій з урахуванням тканинно-специфічного фенотипу інсулінорезистентності (ІР) посилює поліпшення кардіометаболічного здоров’я. Реєстрація Clinicaltrials.gov: NCT03708419, реєстрація CCMO NL63768.068.17.

Мета дослідження: Інсулінорезистентність (ІР), тобто ослаблена біологічна відповідь на інсулін у крові, є основним порушенням при ожирінні та діабеті 2 типу (T2D), а також пов’язана з широким спектром патологічних станів, як-от неалкогольна жирова хвороба печінки (NAFLD), когнітивні порушення, дисфункція ендотелію, хронічна хвороба нирок (CKD), синдром полікістозних яєчників (СПКЯ) та деякі ендокринні пухлини, зокрема рак молочної залози.

Результати: За ожиріння незбалансоване вироблення прозапальних і протизапальних адипоцитокінів може призводити до розвитку ІР та пов’язаних із нею метаболічних ускладнень, які потенційно можна усунути за допомогою програм зниження ваги. Середземноморська дієта (MedDiet), що передбачає значне споживання оливкової олії першого холодного віджиму (EVOO), горіхів, червоного вина, овочів та інших продуктів, багатих на поліфеноли, пов’язана з більшим поліпшенням ІР у людей з ожирінням порівняно з іншими дієтичними втручаннями. Крім того, останні дослідження на тваринних моделях і за участю людей дали обнадійливі результати щодо харчових добавок із сенсибілізувальною дією на інсулін, отриманих із продуктів середземноморської дієти. Вони впливали на характерні ознаки деяких станів, пов’язаних з ІР: зокрема, поліненасичені жирні кислоти з оливкової олії та насіння, антоціани з фіолетових овочів і фруктів, ресвератрол із винограду та олеацин, отриманий з EVOO.

Мета дослідження: Метою цього дослідження було вивчити вплив рослинної дієти з низьким вмістом жиру на ліпіди клітин печінки та м’язів, кінцеві продукти глікації (AGE), інсулінорезистентність і функцію бета-клітин у дорослих із діабетом 2 типу.

Результати: Середня маса тіла зменшилася на 6.0 kg (95% ДІ -7.0 до -5.1; p<0.001), тобто на 6.6% (95% ДІ -7.5 до -5.8) від початкового рівня. Переважно це сталося завдяки зменшенню жирової маси (-4.2 kg, 95% ДІ -5.7 до -2.7; p<0.001). Об’єм вісцерального жиру зменшився на 290 cm3 (95% ДІ -467 до -114; p=0.003). Кількість ліпідів у клітинах печінки зменшилася на 33.0% (95% ДІ -48.7 до -17.3; p<0.001). Показник AGE знизився на 0.4 (95% ДІ -0.6 до -0.2; p=0.002). Індекс HOMA-IR, показник інсулінорезистентності, знизився (-2.5, 95% ДІ -4.1 до -0.9; p=0.004), тоді як показник чутливості до інсуліну PREDIM на веганській дієті зріс (+1.3 mg/min/kg, 95% ДІ +0.6 до +2.1; p=0.002). На веганській дієті поліпшилися кілька показників функції бета-клітин. Зокрема, зросли секреція інсуліну за рівня глюкози 6 і 7 mmol/L, чутливість бета-клітин до глюкози, швидкість відповіді та коефіцієнт підсилення.

Мета дослідження: Ожиріння порушує гомеостаз глюкози та передавання сигналів інсуліну, частково через зміну секреції кишкових гормонів і запалення кишківника. У попередній роботі ми показали, що фруктоолігосахариди (FOS), пребіотична клітковина, пригнічували запалення товстої кишки та змінювали кишкову мікробіоту, коли їх застосовували разом із добавками вітаміну D.

Результати: FOS послабили метаболічні порушення, спричинені дієтою з високим вмістом жиру (HFD), знизивши рівень інсуліну в сироватці крові та HOMA-IR в особин обох статей. Примітно, що FOS по-різному впливали на фізичні показники самців і самок: у самців мишей вони на 10% зменшили набір маси тіла, а в самок на 36% зменшили накопичення вісцерального жиру. Фенотипові зміни у самців мишей супроводжувалися підвищенням рівня GLP-1. Крім того, FOS по-різному впливали на сигнальний шлях PI3K/Akt у товстій кишці самців і самок та знижували пов’язане з HFD підвищення експресії мРНК Glp1r. Як і в попередній роботі, FOS зменшували вміст RI; це зниження було пов’язане з нижчою експресією мРНК Tlr4 у товстій кишці та поліпшенням індексу інсулінорезистентності. FOS підвищують чутливість до інсуліну при ожирінні, спричиненому HFD, і специфічно посилюють вироблення GLP-1 у самців мишей. Хоча механізм досі не з’ясований, спостережувані фенотипові зміни можуть бути зумовлені поєднанням змін у кишкових шляхах PI3K/Akt і цільових змін складу бактерій.