Вакциновані й невакциновані діти — чи порівнював їх хтось узагалі?

Мета дослідження: Кір (рубеола) — дуже заразне захворювання зі значним рівнем захворюваності та смертності. Вакцина проти кору, епідемічного паротиту та краснухи (MMR) — жива ослаблена вакцина, яку використовують у Сполучених Штатах (США) з початку 1970-х років для запобігання зараженню кором. У цьому ретроспективному поздовжньому когортному дослідженні оцінювали ефективність вакцинації дітей вакциною MMR у запобіганні діагностованим випадкам кору.

Результати: У вакцинованих учасників когортного дослідження ризик кору був значно нижчим, ніж у невакцинованих, як у нескоригованій (VE = 83.6, 95% CI = 67.2-91.8%), так і в скоригованій (VE = 80.7, 95% CI = 61.5-83.9%) моделях. Ефективність вакцини становила 80% серед молодших дітей, які отримали MMR (12-15 місяців), і 90% серед старших дітей (16-20 місяців) порівняно з невакцинованою когортою. Рутинна дитяча вакцинація MMR значно знизила частоту випадків кору серед дітей; ефективність вакцини була вищою у старших дітей (16-20 місяців), ніж у молодших (12-15 місяців).

Мета дослідження: Даних про непрямий захист дітей завдяки вакцинації членів домогосподарства проти коронавірусної хвороби 2019 року (COVID-19) недостатньо, а аналізи для оцінювання ефективності вакцин проти COVID-19 обмежені.

Результати: Загалом 18.4% (2289) учасників були вакциновані: 91.4% з них отримали мРНК-вакцину BNT162b2, а 8.6% — інактивовану вакцину проти COVID-19; 48.7% отримали одну дозу, а 51.3% — дві дози. Частка позитивних результатів ПЛР у реальному часі була значно вищою у старших дітей (P < 0.001) і вищою серед дітей віком від 12 років [відношення шансів (OR), 1.34; 95% довірчий інтервал (CI): 1.21-1.47] порівняно з іншими. Частота інфікування SARS-CoV-2 була значно нижчою у вакцинованій групі (повністю та частково) (P < 0.001). Невакциновані (OR, 4.88; 95% CI: 3.77-6.13) і частково вакциновані діти (OR, 1.83; 95% CI: 1.52-2.12) мали вищий ризик інфікування COVID-19 порівняно з повністю вакцинованими. Не виявили значущого зв’язку між частотою позитивних результатів ПЛР у реальному часі на COVID-19 у пацієнтів і вакцинальним статусом або вибором вакцин членами їхніх домогосподарств (для кожного P > 0.05). Частота інфікування SARS-CoV-2 була значно нижчою серед вакцинованих дітей, особливо тих, хто отримав мРНК-вакцини.

Мета дослідження: У Туреччині у 2012 році запровадили програму вакцинації дітей двома дозами інактивованої вакцини проти гепатиту А як частину національного календаря щеплень. Однак даних про тривале збереження спричиненого вакциною імунітету в турецьких дітей досі мало. Метою цього дослідження було оцінити стійкість відповіді анти-HAV IgG після планової вакцинації дітей проти гепатиту А.

Результати: Серопозитивність за анти-HAV IgG становила 97.8% серед вакцинованих дітей. З часом рівень серопозитивності залишався високим, але поступово знижувався: з 99.4% у перший рік до 90.0% на восьмий рік після вакцинації. Незважаючи на це зниження, більшість вакцинованих дітей залишалися серопозитивними протягом усього періоду спостереження. Натомість у невакцинованій групі серопозитивність становила 38.7%, що відображає природний контакт населення з вірусом гепатиту А. Через ретроспективний поперечний дизайн дослідження не вдалося систематично оцінити зміни рівня антитіл із часом, клінічно підтверджені випадки гепатиту А та можливі безсимптомні інфекції HAV. Наші результати показують, що схема вакцинації двома дозами інактивованої вакцини проти гепатиту А забезпечує стійкий серологічний захист у турецьких дітей до восьми років.

Мета дослідження: Нещодавно ВООЗ рекомендувала включити вакцину проти ротавірусу до національних програм імунізації всіх країн. У країнах Америки, Європи та Австралії, де запровадили планову вакцинацію дітей проти ротавірусу, спостерігали значне зменшення тягаря тяжкої діареї в дітей.

Результати: Нещодавно ВООЗ рекомендувала включити вакцину проти ротавірусу до національних програм імунізації всіх країн. У країнах Америки, Європи та Австралії, де запровадили планову вакцинацію дітей проти ротавірусу, спостерігали значне зменшення тягаря тяжкої діареї в дітей. Окрім захисту вакцинованих дітей, схоже, знизилася й захворюваність серед невакцинованих дітей, що свідчить про непряму користь вакцинації (тобто колективний захист). Ранні дані клінічних випробувань в Африці та Азії обнадійливі; потрібні подальші зусилля, щоб оптимізувати користь вакцинації в країнах, що розвиваються, де вакцини, ймовірно, матимуть найбільший вплив.

Мета дослідження: Інфекції, спричинені Streptococcus pneumoniae (також відомими як пневмококи), становлять загрозу для здоров’я людей. Пневмококові інфекції — найпоширеніша причина легших інфекцій дихальних шляхів, таких як отит і синусит, а також тяжчих захворювань, зокрема пневмонії (із септицемією або без неї) та менінгіту.

Результати: Отже, потрібні нові підходи до лікування та профілактики пневмококових інфекцій, а нещодавні досягнення в цій галузі можуть відкрити шлях до нових стратегій. Останнім часом з’явилося кілька важливих результатів щодо епідеміології та геноміки пневмокока, а також впливу запровадження пневмококових кон’югованих вакцин і пандемії COVID-19. Крім того, дослідження патогенезу показали, що взаємодію факторів вірулентності пневмокока з рецепторами організму-хазяїна можна використати для створення нових методів лікування; також запропоновано нових кандидатів у вакцини. У цьому огляді ми узагальнюємо деякі нещодавні результати — від клінічних проявів захворювання до базових досліджень патогенезу, — що можуть бути важливими для майбутніх стратегій контролю.