Кетогенна дієта при епілепсії — старий метод повертається?

Мета дослідження: Кетогенна дієтотерапія (KDT) є усталеним немедикаментозним методом лікування різних видів епілепсії. Ми прагнемо оцінити якість систематичних оглядів і метааналізів (SRMA) кетогенної дієтотерапії при епілепсії та узагальнити докази її впливу.

Результати: Загалом спостерігали позитивний вплив кетогенної дієтотерапії при епілепсії: зниження частоти нападів, а також покращення когнітивних функцій і поведінки. Натомість її вплив на якість життя, ріст і розвиток викликав більше суперечок. Цей огляд свідчить, що кетогенна дієтотерапія є безпечною. Найпоширенішими побічними явищами були порушення з боку шлунково-кишкового тракту, втрата ваги та порушення обміну речовин. Найчастіше лікування припиняли через відсутність помітної ефективності та непереносимість дієти.

Мета дослідження: Кетогенна дієта є немедикаментозним методом лікування дітей із фармакорезистентною епілепсією. Мета цього систематичного огляду й метааналізу — оцінити ефективність кетогенної дієти щодо частоти нападів у дітей.

Результати: Наш загальний метааналіз підтвердив значну ефективність. У групі кетогенної дієти ймовірність зменшення кількості нападів на 50% після трьох місяців дієти або раніше була у 5,6 раза вищою, ніж у контрольній групі. Оцінювання за шкалами QUADAS і AMSTAR показало низький ризик систематичної похибки та належну точність. Результати свідчать, що кетогенна дієта зменшує частоту нападів у дітей із фармакорезистентною епілепсією. Кетогенна дієта є ефективним методом лікування дітей і підлітків із фармакорезистентною епілепсією.

Мета дослідження: У численних дослідженнях за допомогою метааналізів вивчали вплив кетогенних дієт (KD) на показники здоров’я. Однак наявність систематичних похибок може знижувати надійність висновків.

Результати: Крім того, кетогенна дієта була пов’язана зі зменшенням кількості нападів у дітей, що можна пояснити станом кетозу, спричиненим дієтою. Також кетогенна дієта краще допомагала при фармакорезистентній дитячій епілепсії: медіанні показники зменшення кількості нападів на ≥50%, ≥90% і повного припинення нападів були вищими. Однак доказова база на підтримку цих зв’язків загалом була слабкою, що ставить під сумнів їхню достовірність. Тому в майбутніх дослідженнях слід зосередитися на суворих дослідницьких протоколах, щоб з’ясувати, чи можуть кетогенні дієтичні втручання з тривалішим періодом застосування стати дієвим методом лікування різних захворювань.

Мета дослідження: Епілепсії, пов’язані з KCNT1, охоплюють три основні фенотипи: (i) епілепсію немовлят із мігруючими фокальними нападами (EIMFS), (ii) автосомно-домінантну або спорадичну гіпермоторну епілепсію, пов’язану зі сном [(AD)SHE], і (iii) різні типи енцефалопатій розвитку та епілептичних енцефалопатій (DEE). У багатьох пацієнтів спостерігаються фармакорезистентні напади та затримка загального розвитку.

Результати: Було розглянуто загалом 43 дослідження за участю 197 пацієнтів. Серед пацієнтів з EIMFS (32 дослідження, 135 пацієнтів) кетогенна дієта допомогла у 62,5% випадків (25/40), усі типи CBD — у 50% (6/12), а QUIN — у 44,6% (25/56). Серед пацієнтів із (AD)SHE (10 досліджень, 32 пацієнти) ми знайшли лише одне повідомлення про лікування кетогенною дієтою, в якому не було відзначено користі. QUIN випробували у 8 пацієнтів, але користі не повідомляли. Серед пацієнтів із DEE (10 досліджень, 30 пацієнтів) кетогенна дієта допомогла 4 із 7, CBD — 1 із 2, а QUIN — 6 із 9. У всіх групах про користь звичайних протисудомних препаратів повідомляли рідко (у 5%–25% пацієнтів).

Мета дослідження: Більшість людей з епілепсією реагують на медикаментозне лікування, однак приблизно у 20–30% розвивається фармакорезистентна епілепсія. Когнітивні побічні ефекти протиепілептичних препаратів є поширеними й можуть негативно впливати на переносимість, дотримання режиму лікування та його тривале продовження.

Результати: Кетогенна дієта позитивно впливає на поведінкові та когнітивні функції дітей і підлітків із фармакорезистентною епілепсією. Зокрема, спостерігається покращення настрою, стійкої уваги та соціальної взаємодії.

Мета дослідження: Кетогенні дієтотерапії, зокрема кетогенна дієта із середньоланцюговими тригліцеридами (MCT KD), є усталеними немедикаментозними методами лікування фармакорезистентної епілепсії (DRE). MCT також можуть мати протисудомну дію, частково незалежну від кетозу. У цьому огляді оцінювали ефективність, переносимість, безпеку та дотримання режиму втручань на основі MCT, що застосовувалися як разом із кетогенною дієтою, так і без неї.

Результати: Було включено дванадцять досліджень: три рандомізовані контрольовані випробування та дев’ять обсерваційних досліджень. Одне педіатричне рандомізоване контрольоване випробування не виявило чіткої різниці в результатах щодо нападів між MCT KD і класичною кетогенною дієтою (CKD), хоча рівень кетонів при CKD був вищим; однак еквівалентність не була встановлена. Невелике перехресне дослідження за участю дітей вказало на можливу користь кетогенної дієти з підвищеним вмістом C10, а невелике рандомізоване контрольоване випробування за участю дорослих — на можливий терапевтичний ефект добавок MCT. В обсерваційних дослідженнях зазвичай повідомляли про покращення порівняно з початковим рівнем, однак ці дослідження мали методологічні обмеження. Побічні явища з боку шлунково-кишкового тракту були поширеними, але часто піддавалися контролю. Достовірність доказів була низькою або дуже низькою. Втручання на основі MCT можуть бути гнучким варіантом лікування DRE. Докази низької достовірності свідчать, що MCT KD може забезпечити результати щодо нападів, подібні до CKD, але еквівалентність не доведена. Докази щодо добавок MCT без суворого дотримання кетогенної дієти дуже непевні.

Мета дослідження: Синдром Міллера—Дікера (MDS) — рідкісне генетичне захворювання, для якого характерні класична лісенцефалія, тяжке порушення нейророзвитку та ранній початок фармакорезистентної епілепсії. Труднощі з годуванням і аспіраційна пневмонія значно підвищують захворюваність і смертність.

Результати: Ми повідомляємо про випадок немовляти з MDS і фармакорезистентною епілепсією, ускладненими тяжкою непереносимістю годування та повторною аспіраційною пневмонією. Кетогенну дієту розпочали через постпілоричне ентеральне годування, а згодом вводили через черезшкірну ендоскопічну єюностому, використовуючи низьке співвідношення кетогенних компонентів — 1,25:1. Дієта добре переносилася, а напади не повторювалися аж до смерті дитини від не пов’язаного з ними хірургічного ускладнення (завороту кишківника). Також покращився нутритивний статус, і протягом кількох місяців клінічний стан залишався стабільним. Цей випадок демонструє можливість застосування ентеральної кетогенної дієтотерапії як частини мультидисциплінарного підходу, орієнтованого на паліативну допомогу дітям із MDS та фармакорезистентною епілепсією.

Мета дослідження: Кетогенна дієта (KD) є усталеним методом лікування фармакорезистентної епілепсії, однак механізми її протисудомної дії залишаються нез’ясованими. У цьому дослідженні з’ясовують, чи впливає KD на гени, пов’язані з метаболізмом ліпідів, забезпечуючи протисудомний ефект у мишачій моделі скроневої епілепсії.

Результати: У мишей, які отримували KD, частота й тяжкість нападів були значно нижчими, ніж у контрольних мишей, які отримували CD. Транскриптомний аналіз виявив у групі KD 41 ген, пов’язаний із метаболізмом ліпідів, рівень експресії якого відрізнявся. Perilipin 1 (Plin1) виявився одним із ключових генів і його рівень значно підвищився в гіпокампі мишей, які отримували KD; це супроводжувалося значним збільшенням утворення ліпідних крапель у нейронах. У дослідах in vitro ефект KD відтворювався агоністом PPARγ і блокувався антагоністом, що показало роль PPARγ у цій регуляції транскрипції. Пригнічення Plin1 у нейронах, оброблених KA, зменшило утворення ліпідних крапель і водночас підвищило збудливість нейронів (експресію c-Fos), установивши прямий механістичний зв’язок. Протисудомна дія кетогенної дієти може бути пов’язана з активацією шляху PPARγ, який підвищує рівень Plin1 і сприяє утворенню ліпідних крапель у нейронах гіпокампа.