Синдром хронічної втоми — хвороба чи відмовка?

Мета дослідження: Міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (ME/CFS) — це хронічне виснажливе захворювання, що характеризується широким спектром симптомів, які суттєво впливають на всі сфери життя. Попри значну поширеність, ME/CFS залишається одним із найменш досліджених і найменш зрозумілих захворювань у сучасній медицині.

Результати: Виходячи за межі традиційних розрізнених поглядів, які обмежували наше розуміння захворювання та підходи до його лікування, наш аналіз сучасних відомостей про ME/CFS є значним зрушенням у науковій парадигмі, оскільки об’єднує багатофакторне походження захворювання в цілісну модель. Ми розглядаємо, як ME/CFS виникає внаслідок складної взаємодії генетичної вразливості та чинників довкілля, зокрема вірусних інфекцій, що призводить до низки патологічних реакцій, серед яких порушення імунної регуляції, хронічне запалення, дисбіоз кишечника та порушення обміну речовин. Ця всеохопна модель не лише поглиблює розуміння патофізіології ME/CFS, а й відкриває нові шляхи для досліджень і можливих терапевтичних стратегій.

Мета дослідження: Цей огляд написано з погляду лікаря, який лікує пацієнтів, щоб поінформувати медичних працівників і громадськість про міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (ME/CFS). Він охоплює клінічне визначення ME/CFS з акцентом на діагностиці, етіологію, патофізіологію, підходи до лікування, довгостроковий прогноз і економічні витрати, пов’язані з ME/CFS.

Результати: Точна етіологія ME/CFS залишається невідомою, але останні досягнення та результати досліджень починають проливати світло на цю загадкову хворобу. Серед можливих чинників — інфекційні, генетичні, імунні, когнітивні (зокрема пов’язані зі сном), метаболічні та біохімічні порушення. Допомога пацієнтам із ME/CFS полягає в підтримувальному симптоматичному лікуванні з індивідуальним підходом, що починається з симптомів, які найбільше турбують пацієнта. На нашу думку, дозування активності з запланованими періодами відпочинку — найважливіша стратегія подолання хвороби, якої пацієнти можуть навчитися, щоб краще давати собі раду із захворюванням і запобігати втомі та нездужанню після навантаження. Такий підхід дає змогу пацієнтам знову планувати справи й поступово, невеликими кроками, покращувати функціональні можливості.

Мета дослідження: Міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (ME/CFS) — це хронічне неврологічне захворювання, якому часто передує інфекція. Останнім часом інтерес до ME/CFS зріс через значний перетин із постковідним синдромом (тривалий COVID або постгострі наслідки COVID); за оцінками кількох досліджень, критеріям ME/CFS відповідає половина пацієнтів із постковідним синдромом.

Результати: Міалгічний енцефаломієліт/синдром хронічної втоми (ME/CFS) — це хронічне неврологічне захворювання, якому часто передує інфекція. Останнім часом інтерес до ME/CFS зріс через значний перетин із постковідним синдромом (тривалий COVID або постгострі наслідки COVID); за оцінками кількох досліджень, критеріям ME/CFS відповідає половина пацієнтів із постковідним синдромом. У нашому стислому огляді описано загальний підхід до ME/CFS, зокрема діагностику, обстеження та стратегії лікування.

Мета дослідження: Синдром хронічної втоми (CFS), який іноді називають міалгічним енцефаломієлітом (ME), а часто — CFS/ME, — це захворювання, що характеризується виснажливою втомою та іншими симптомами, які зазвичай посилюються під час активності. Основними методами лікування, що ґрунтуються на доказах, є реабілітаційні підходи, зокрема окремі види когнітивно-поведінкової терапії (CBT) та градуйованої терапії фізичними вправами (GET).

Результати: Зокрема, ми наголошуємо, що успішна реабілітація при CFS/ME не означає, що це захворювання несправжнє. Ми рекомендуємо завжди проводити ретельне клінічне обстеження перед реабілітаційним лікуванням, яке мають здійснювати належно підготовлені терапевти у тісній співпраці з пацієнтом. Ми дійшли висновку, що правильно застосована реабілітація дає пацієнтам із CFS/ME найкращу надію на безпечне зменшення втоми й покращення функціонування. Водночас ми визнаємо необхідність подальших досліджень лікування цього недостатньо вивченого захворювання, особливо серед людей із найтяжчими обмеженнями.

Мета дослідження: Зібрати наявні дані про ефективність нейронаукової освіти щодо болю (PNE) для зменшення болю й інвалідизації та покращення психосоціальних чинників у пацієнтів із хронічним м’язово-скелетним болем (MSK) і центральною сенситизацією (CS).

Результати: До огляду включили 15 рандомізованих контрольованих досліджень (RCT). Результати розподілили за діагностичними критеріями: фіброміалгія (FM), синдром хронічної втоми (CFS), біль у попереку (LBP), хронічний біль у хребті (CSP). PNE застосовували окремо або разом з іншими підходами; для оцінювання основних результатів використовували різні показники. Висновки та практичне значення: PNE ефективна для зменшення болю й інвалідизації та покращення психосоціальних чинників у пацієнтів із фіброміалгією, хронічним болем у попереку (CLBP), особливо в поєднанні з іншими терапевтичними підходами, а також у пацієнтів із CFS і CSP. Загалом PNE, схоже, ефективніша, коли її проводять у формі індивідуальних усних занять і доповнюють засобами закріплення матеріалу. Проте в більшості RCT досі бракує конкретних критеріїв відбору пацієнтів із хронічним м’язово-скелетним болем, спричиненим CS. Тому в майбутніх дослідженнях необхідно чітко визначати такі критерії в первинних роботах.

Мета дослідження: Синдром хронічної втоми/міалгічний енцефаломієліт (CFS/ME) — це виснажливе захворювання, що характеризується постійною втомою, порушенням функціонування та значним тягарем для суспільства. Хоча когнітивно-поведінкову терапію (CBT) часто застосовують при CFS/ME, ефективні її складники та формати проведення залишаються нез’ясованими.

Результати: На рівні лікування терапія CBT із супроводом для самодопомоги (середня різниця [MD], -6.89; 95% ДІ, від -9.56 до -4.22; помірна достовірність) та індивідуальна CBT (MD, -4.81; 95% ДІ, від -6.98 до -2.65; помірна достовірність), імовірно, зменшували втому за вимірювання одразу після лікування. На рівні компонентів постановка цілей (інкрементальна середня різниця [iMD], -8.83; 95% ДІ, від -16.92 до -0.74), компоненти третьої хвилі (iMD, -6.02; 95% ДІ, від -11.33 до -0.72) і когнітивна реструктуризація (iMD, -4.41; 95% ДІ, від -8.83 до 0.01) були пов’язані зі зменшенням втоми за вимірювання одразу після лікування. Психоосвіта потенційно могла мати зворотний ефект (iMD, 5.23; 95% ДІ, від 0.64 до 9.82). Наприкінці періоду спостереження когнітивна реструктуризація була пов’язана зі зменшенням втоми й депресії та покращенням фізичного функціонування; постановка цілей також була пов’язана з покращенням фізичного функціонування.

Мета дослідження: Синдром хронічної втоми або міалгічний енцефаломієліт (CFS/ME) — це медичний стан, що характеризується сильною і тривалою втомою, яка не минає після відпочинку й не пояснюється жодним основним медичним або психологічним захворюванням. Вважається, що люди з CFS/ME мають підвищений ризик низки супутніх захворювань, зокрема серцево-судинних (CVD).

Результати: Анамнез CFS/ME був суттєво пов’язаний із CVD (скориговане відношення шансів [aOR] 3.26, 95% ДІ 2.85, 3.72, p-значення: <0.001) після коригування з урахуванням традиційних чинників ризику CVD. Анамнез CFS/ME був незалежно пов’язаний із CVD після коригування з урахуванням традиційних чинників ризику CVD. Пацієнтам із CFS/ME необхідне ретельне обстеження на CVD. Щоб краще зрозуміти зв’язок між CFS/ME і CVD, потрібні подальші дослідження.

Мета дослідження: Визначити поширеність хронічного болю, описати його характеристики та оцінити його вплив на якість життя дорослих жителів США із синдромом хронічної втоми/міалгічним енцефаломієлітом (CFS/ME).

Результати: Частка дорослих жителів США, які повідомили про CFS/ME, становила 1.4% (з урахуванням ваг). Серед людей із CFS/ME критеріям дослідження щодо хронічного болю відповідали 70.7% (з урахуванням ваг). У людей із супутніми CFS/ME та хронічним болем біль часто виникав у багатьох частинах тіла й впливав на різні сфери функціонування, зокрема повсякденну діяльність і роботу, а також стосунки в сім’ї. Порівняно з людьми, які мали хронічний біль, але не CFS/ME, люди із CFS/ME та хронічним болем значно частіше отримували позитивні результати в скринінгових тестах на депресію й тривожність, а також повідомляли про задовільний/поганий загальний стан здоров’я та незадоволення життям (p < .05). Хронічний біль поширений серед людей із CFS/ME та пов’язаний зі зниженням якості життя. Хоча хронічний біль буває не в усіх людей із CFS/ME, значна їх частка його відчуває.

Мета дослідження: Основна мета цього дослідження — оцінити короткостроковий вплив лісового купання (FB) у середземноморському лісі на людей із фіброміалгією (FM) та/або синдромом хронічної втоми/міалгічним енцефаломієлітом (CFS/ME), зокрема на відчуття болю й втоми, ситуативну тривожність, позитивні та негативні емоції, настрій і ситуативну усвідомленість.

Результати: Усі показники, крім болю за самооцінкою, продемонстрували статистично значущі зміни до і після сеансу FB. Зокрема, спостерігалися значні та дуже значні покращення позитивних і негативних емоцій, ситуативної тривожності, напруження, депресії, гніву та бадьорості. Також повідомлялося про малий або помірний розмір ефекту щодо втоми, доброзичливості та ситуативної усвідомленості. Це дослідження надає попередні докази короткострокової користі FB для людей із FM та/або CFS/ME, особливо щодо ситуативної тривожності й негативних емоцій.