Печінка після вечірок — як її врятувати, поки не пізно?

Мета дослідження: Хронічне вживання алкоголю є важливою причиною смертей, пов’язаних із захворюваннями печінки. Певні профілі кишкової мікробіоти пов’язані зі схильністю до алкогольної хвороби печінки або стійкістю до неї як у мишей, так і в людей. Ми прагнули визначити механізми, завдяки яким вплив на кишкову мікробіоту може поліпшити ураження печінки, спричинені алкоголем.

Результати: Лікування пектином змінило мікробіом і метаболом у мишей, яких годували алкоголем і яким пересадили мікробіоту людини, що призвело до появи особливого профілю фекалій. Високе вироблення бактеріальних метаболітів триптофану було пов’язане з поліпшенням стану печінки. Агоніст AhR Ficz (6-форміліндоло(3,2-b)карбазол) зменшив ураження печінки так само, як і лікування пребіотиком. Натомість інактивація гена ahr у мишей із нокаутованим AhR, яких годували алкоголем, усунула сприятливий ефект пребіотика. Важливо, що в пацієнтів із тяжким алкогольним гепатитом низький рівень бактеріальних похідних триптофану, які є агоністами AhR. Поліпшення перебігу алкогольної хвороби печінки завдяки впливу на кишкову мікробіоту залучає шлях AhR, який слід розглядати як нову терапевтичну мішень.

Мета дослідження: Цинк — незамінний мікроелемент, потрібний для нормального росту, розвитку та диференціації клітин. Він бере участь у синтезі ДНК, транскрипції РНК, поділі й активації клітин.

Результати: Задокументовано, що добавки цинку блокують або послаблюють експериментальну алкогольну хворобу печінки завдяки низці механізмів, зокрема стабілізації кишкового бар’єра, зниженню ендотоксемії, вироблення прозапальних цитокінів і оксидативного стресу, а також послабленню апоптотичної загибелі клітин печінки. Клінічні дослідження на людях із захворюваннями печінки обмежені за масштабом і якістю, але очевидно, що добавки цинку усувають клінічні ознаки його дефіциту в пацієнтів із хворобами печінки. Деякі дослідження вказують на поліпшення функції печінки при алкогольній хворобі печінки та гепатиті C після приймання цинку, а одне дослідження свідчило про поліпшення маркерів фіброзу в пацієнтів із гепатитом C. Для лікування захворювань печінки зазвичай використовують 50 мг елементарного цинку під час їжі, щоб зменшити ймовірність нудоти.

Мета дослідження: Тривале вживання алкоголю порушує кишкову мікробіоту та роботу імунної системи, сприяючи розвитку алкогольної хвороби печінки (ALD). Втручання з використанням пробіотиків і постбіотиків може ефективно полегшувати перебіг ALD, підтримуючи рівновагу в кишківнику.

Результати: Імунна відповідь, спричинена термічно знищеними L. johnsonii, допомагає виправити дисбіоз кишкової мікробіоти, зокрема усуваючи зменшення кількості бактерій, що виробляють бутират (наприклад, Faecalibaculum rodentium), і надмірне розмноження умовно-патогенних мікроорганізмів (наприклад, Helicobacter sp. і Pichia kudriavzevii), спричинені етанолом. Ці результати дають нові уявлення про вісь «кишківник—мікробіота—печінка», які можна використати для вдосконалення лікування ALD.

Мета дослідження: Алкогольна хвороба печінки є провідною причиною цирозу у США, а після того, як препарати прямої противірусної дії дали змогу вилікувати гепатит C, вона стала головним показанням до трансплантації печінки. Пандемія COVID-19 посилила наявне занепокоєння через зростання поширеності алкогольного гепатиту; особливо помітним стало збільшення кількості випадків серед жінок віком 30–49 років.

Результати: Усіх дорослих необхідно обстежувати на предмет вживання алкоголю. Утримання від алкоголю залишається основним заходом при алкогольній хворобі печінки, хоча медикаментозні методи лікування ще оцінюють. Неінвазивна діагностика захворювань печінки, зокрема за аналізами крові та за допомогою візуалізаційних методів, розширює доступ до виявлення запущених захворювань печінки в закладах первинної медичної допомоги. Іншими причинами токсичного ураження печінки, пов’язаного з речовинами, є рецептурні й безрецептурні ліки, рослинні препарати та дієтичні добавки.

Мета дослідження: Передумови: алкогольна хвороба печінки (ALD) — це синдром прогресивного ураження печінки, спричинений хронічним надмірним вживанням алкоголю. Наявні методи лікування переважно обмежуються полегшенням симптомів, а тривале застосування пов’язане з ризиками для безпеки.

Результати: Висновки: аналіз NMDS на основі рівня OTU послідовно показав, що групи, які отримували IS, формували кластер окремо від групи EtOH і зміщувалися в бік контрольної групи. Це свідчить про часткове відновлення загальної структури мікробної спільноти до рівня здорового контролю. За складом видів лікування IS збільшувало кількість корисних мікробних спільнот і пригнічувало розмноження патогенних бактерій, ефективно відновлюючи рівновагу кишкової флори. Загалом ці результати свідчать, що захисний вплив IS на печінку тісно пов’язаний із послабленням дисбіозу кишкової мікробіоти та поліпшенням роботи кишкового бар’єра. Це вказує на можливу участь осі «кишківник—печінка», хоча її причинно-наслідкову роль ще потрібно підтвердити подальшими механістичними дослідженнями (наприклад, усуненням мікробіоти або пересадкою фекальної мікробіоти).