Вакцини мРНК і серце та судини — про що застерігає професор Бхакді?

Мета дослідження: Вакцини проти COVID-19 пов’язували з міокардитом, який за певних обставин може бути смертельним. Мета цього систематичного огляду — дослідити можливий причинно-наслідковий зв’язок між вакцинами проти COVID-19 і смертю від міокардиту за допомогою посмертного аналізу.

Результати: Середній вік померлих становив 44,4 року. Середня та медіанна кількість днів від останньої вакцинації проти COVID-19 до смерті становила відповідно 6,2 і 3 дні. На основі незалежного аналізу клінічної інформації, наведеної в кожній статті, ми встановили, що всі 28 смертей, найімовірніше, були причинно пов’язані з вакцинацією проти COVID-19. Часовий зв’язок, внутрішня та зовнішня узгодженість випадків у цьому огляді з відомим міокардитом, спричиненим вакцинами проти COVID-19, його патобіологічними механізмами та пов’язаною надлишковою смертністю, а також підтвердження розтином, незалежна оцінка й застосування критеріїв Бредфорда Гілла до загальних даних про міокардит після вакцинації свідчать про високу ймовірність причинно-наслідкового зв’язку між вакцинами проти COVID-19 і смертю від міокардиту.

Мета дослідження: Вакцини на основі матричної РНК (мРНК) проти SARS-CoV-2 є високоефективними й відіграли важливу роль у стримуванні пандемії COVID-19. Однак спостерігалися рідкісні випадки неінфекційного міокардиту, особливо у молодих чоловіків і зазвичай після другої дози.

Результати: Після впливу цих цитокінів in vitro кардіоміоцити, отримані з індукованих плюрипотентних стовбурових клітин людини (iPSC-CM), демонстрували порушення скоротливості, схильність до аритмії та прозапальні моделі експресії генів. Геністеїн — фітоестроген, який пов’язують зі зменшенням запалення серцево-судинної системи, — послаблював ці ефекти в iPSC-CM. У мишей, які зазнали впливу цих цитокінів або отримали щеплення BNT162b2, лікування геністеїном зменшило показники ушкодження серця та послабило проникнення нейтрофілів і макрофагів у серце. Ці результати вказують, що передавання сигналів CXCL10–IFN-γ сприяє ушкодженню міокарда в експериментальних моделях вакцинації мРНК, а також свідчать, що фармакологічне втручання, наприклад застосування геністеїну, може зменшити ушкодження, спричинене цитокінами.

Мета дослідження: Міокардит є відомою, але рідкісною побічною реакцією після введення вакцин проти коронавірусної хвороби 2019 року (COVID-19) на основі матричної РНК. Найчастіше він трапляється у підлітків і молодих дорослих чоловічої статі. Симптоми зазвичай з’являються протягом кількох днів після вакцинації.

Результати: Симптоми зазвичай з’являються протягом кількох днів після вакцинації. У більшості пацієнтів під час візуалізаційних обстежень серця виявляють незначні відхилення, а клінічний стан швидко поліпшується після стандартного лікування. Однак потрібне триваліше спостереження, щоб з’ясувати, чи зберігаються відхилення на зображеннях, оцінити ризик несприятливих наслідків і зрозуміти ризики наступної вакцинації. Мета цього огляду — оцінити сучасні наукові дані про міокардит після вакцинації проти COVID-19, зокрема його поширеність, чинники ризику, перебіг, результати візуалізаційних обстежень і запропоновані патофізіологічні механізми.

Мета дослідження: SARS-CoV-2 (коронавірус, що спричиняє тяжкий гострий респіраторний синдром і хворобу COVID-19) використовує білки Spike своєї оболонки, щоб інфікувати клітини-мішені, на мембранах яких є фермент ангіотензинперетворювальний фермент 2 (ACE2), що виконує роль рецептора. Для стримування пандемії розробили генетично модифіковані вакцини, які мають викликати утворення нейтралізувальних антитіл до білків Spike.

Результати: ACE2 наявний у мембранній формі на різних типах клітин, зокрема на слизових оболонках верхніх дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, в ендотелії та тромбоцитах, а також у розчинній формі в плазмі. Фермент ACE2 перетворює судинозвужувальний ангіотензин II на пептиди з судинорозширювальними властивостями. У цій статті ми розглядаємо шляхи імунізації та молекулярні механізми, за допомогою яких білок Spike — із SARS-CoV-2 або закодований у вакцинах на основі мРНК — взаємодіє з ренін-ангіотензиновою системою, якою керує ACE2, змінюючи таким чином рівновагу кровообігу та серцево-судинної системи. Розуміння молекулярної взаємодії білка Spike з ACE2 та її впливу на рівновагу серцево-судинної системи допоможе діагностувати й лікувати побічні реакції, пов’язані з вакцинами, а також надасть інформацію для розроблення індивідуального підходу до вакцинації з урахуванням патофізіологічних станів, які можуть сприяти таким реакціям.

Мета дослідження: Тримерний білок Spike (S) на оболонці вірусу SARS-CoV-2 є основною мішенню для нині схвалених вакцин проти коронавірусу. Тому дві мРНК-вакцини проти коронавірусу — Comirnaty (BNT162b2, Pfizer/BioNTech) і Spikevax (mRNA-1273, Moderna) — спершу змушують клітини організму виробляти мономер Spike.

Результати: У всіх трьох типах клітин і BNT162b2, і mRNA-1273 утворювали два мономерні продукти трансляції різного розміру, з яких після ферментативного розщеплення формувалася одна субодиниця S1. Водночас кількість виявлених субодиниць S2 коливалася від двох до чотирьох залежно від клітинної лінії та використаної мРНК. Упродовж кількох годин із мономерів Spike та їхніх субодиниць утворювалися ковалентно зв’язані великі молекулярні комплекси. У кожному типі клітин ці комплекси завжди мали однакову структуру. Особливо в кардіоміоцитах AC16 різні похідні білка Spike не лише порушували розмноження клітин, а й викликали прозапальну реакцію та оксидативний стрес. У надосадовій рідині всіх трьох клітинних ліній як антиген виявили лише секретовану субодиницю S1.