МРНК-вакцини та серце — чи може укол пошкодити кровоносні судини?

Мета дослідження: Вакцини проти COVID-19 пов’язували з міокардитом, який за певних обставин може бути смертельним. Мета цього систематичного огляду — дослідити можливий причинно-наслідковий зв’язок між вакцинами проти COVID-19 та смертю від міокардиту за допомогою посмертного аналізу.

Результати: Середній вік померлих становив 44,4 року. Середня та медіанна кількість днів від останньої вакцинації проти COVID-19 до смерті становила відповідно 6,2 та 3 дні. На підставі незалежного аналізу клінічної інформації, наведеної в кожній статті, ми встановили, що всі 28 смертей найімовірніше були причинно пов’язані з вакцинацією проти COVID-19. Часовий зв’язок, внутрішня та зовнішня узгодженість випадків у цьому огляді з відомим міокардитом, спричиненим вакцинами проти COVID-19, його патобіологічними механізмами та пов’язаною надлишковою смертністю, доповнені підтвердженням розтином, незалежною оцінкою та застосуванням критеріїв Бредфорда Гілла до загальної епідеміології вакцинного міокардиту, свідчать про високу ймовірність причинного зв’язку між вакцинами проти COVID-19 та смертю від міокардиту.

Мета дослідження: мРНК-вакцини проти SARS-CoV-2 мають високу ефективність і відіграли важливу роль у стримуванні пандемії COVID-19. Однак спостерігалися рідкісні випадки неінфекційного міокардиту, особливо в молодих чоловіків і зазвичай після другої дози.

Результати: Під час впливу цих цитокінів in vitro кардіоміоцити, отримані з людських індукованих плюрипотентних стовбурових клітин (iPSC-CM), демонстрували порушення скоротливості, схильність до аритмій і прозапальні моделі експресії генів. Геністеїн — фітоестроген, який пов’язують зі зменшенням серцево-судинного запалення, — послаблював ці ефекти в iPSC-CM. У мишей, на яких впливали ці цитокіни або яких вакцинували BNT162b2, лікування геністеїном знижувало маркери ушкодження серця та зменшувало проникнення нейтрофілів і макрофагів у серце. Ці результати вказують на те, що передавання сигналу CXCL10–IFN-γ може сприяти ушкодженню міокарда в експериментальних моделях мРНК-вакцинації, а також свідчать, що фармакологічне втручання, наприклад застосування геністеїну, може послабити ушкодження, спричинене цитокінами.

Мета дослідження: Міокардит є визнаною, але рідкісною побічною реакцією після введення вакцин проти коронавірусної хвороби 2019 року (COVID-19) на основі матричної РНК; найчастіше він виникає в підлітків і молодих дорослих чоловічої статі. Симптоми зазвичай розвиваються протягом кількох днів після вакцинації.

Результати: Симптоми зазвичай розвиваються протягом кількох днів після вакцинації. У більшості пацієнтів результати візуалізації серця свідчать про незначні відхилення, а стан швидко поліпшується за стандартного лікування. Однак потрібне триваліше спостереження, щоб з’ясувати, чи зберігаються відхилення на знімках, оцінити ризик несприятливих наслідків і зрозуміти ризик, пов’язаний із подальшою вакцинацією. Мета цього огляду — оцінити сучасну наукову літературу про міокардит після вакцинації проти COVID-19, зокрема щодо його частоти, факторів ризику, перебігу, результатів візуалізації та запропонованих патофізіологічних механізмів.

Мета дослідження: SARS-CoV-2 (коронавірус тяжкого гострого респіраторного синдрому, що спричиняє COVID-19) використовує білки Spike своєї оболонки, щоб інфікувати клітини-мішені, на мембрані яких є фермент ангіотензинперетворювальний фермент 2 (ACE2), що виконує роль рецептора. Для боротьби з пандемією створили генетично модифіковані вакцини, які мають викликати утворення нейтралізувальних антитіл до білків Spike.

Результати: ACE2 присутній у мембранній формі на кількох типах клітин, зокрема на слизовій оболонці верхніх дихальних шляхів і шлунково-кишкового тракту, в ендотелії та тромбоцитах, а також у розчинній формі в плазмі. Фермент ACE2 перетворює судинозвужувальний ангіотензин II на пептиди, що розширюють судини. У цій статті ми розглядаємо шляхи імунізації та молекулярні механізми, за допомогою яких білок Spike — як вірусу SARS-CoV-2, так і закодований у мРНК-вакцинах — взаємодіє із системою ренін-ангіотензин, якою керує ACE2, порушуючи таким чином рівновагу кровообігу та серцево-судинної системи. Розуміння молекулярної взаємодії білка Spike з ACE2 та її впливу на рівновагу серцево-судинної системи допоможе визначати діагностику й лікування побічних ефектів, пов’язаних із вакцинами, а також надасть інформацію для розробки персоналізованої вакцинації з урахуванням патофізіологічних станів, що підвищують схильність до таких побічних реакцій.

Мета дослідження: Тримерний білок Spike (S) на оболонці вірусу SARS-CoV-2 є основною структурою-мішенню для нині схвалених вакцин проти коронавірусу. Тому дві мРНК-вакцини проти коронавірусу — Comirnaty (BNT162b2, Pfizer/BioNTech) і Spikevax (mRNA-1273, Moderna) — спочатку запускають вироблення мономера Spike у клітинах організму.

Результати: У всіх трьох типах клітин і BNT162b2, і mRNA-1273 утворювали два продукти трансляції мономера різного розміру, з яких після ферментативного розщеплення формувалася одна субодиниця S1. Однак кількість виявлених субодиниць S2 відрізнялася — від двох до чотирьох — залежно від клітинної лінії та використаної мРНК. Протягом кількох годин із мономерів Spike та їхніх субодиниць утворювалися ковалентно зв’язані високомолекулярні комплекси. У кожному типі клітин ці комплекси завжди мали однакову структуру. Особливо в кардіоміоцитах AC16 різні похідні білка Spike не лише погіршували проліферацію клітин, а й викликали прозапальну реакцію та окиснювальний стрес. Лише секретовану субодиницю S1 було виявлено як імуноген у надосадовій рідині всіх трьох клітинних ліній.