Піст докторки Еви Домбровської — чи справді організм зцілює себе сам?

Мета дослідження: Ми провели пілотне рандомізоване клінічне дослідження, щоб вивчити вплив дієти, що імітує піст (FMD), на перебіг аутофагії та показники метаболічного здоров’я у здорових людей. Тридцять здорових учасників випадковим чином розподілили між двома варіантами пероральної дієти FMD (ProLon і FMD2) та контрольною групою на 8 днів.

Результати: Ці результати свідчать, що FMD може поліпшувати перебіг аутофагії та показники метаболічного здоров’я. FMD може бути немедикаментозним втручанням для регулювання аутофагії; однак для підтвердження та подальшого розвитку цих висновків потрібні додаткові дослідження з більшою кількістю учасників. Це клінічне дослідження фінансувала компанія L-Nutra Inc.; його зареєстровано на ClinicalTrials.gov (NCT06115551).

Мета дослідження: Аутофагія — це процес лізосомного розщеплення та захисний механізм «прибирання», який усуває пошкоджені органели, довгоживучі неправильно згорнуті білки та патогени, що проникли в організм. Аутофагія забезпечує перероблення будівельних блоків і енергії для оновлення клітин та підтримання гомеостазу, допомагаючи клітинам пристосовуватися до стресу.

Результати: Серед різних стресових стимулів, що запускають аутофагію, піст і обмеження калорійності раціону (CR) є найпотужнішими немодифікованими генетично стимуляторами аутофагії та не мають небажаних побічних ефектів, пов’язаних з альтернативними втручаннями. Попри важливість аутофагії, зв’язок між постом або CR та стимуляцією аутофагії раніше не розглядали в оглядах. Тому ми поставили за мету оцінити дані про вплив CR або посту на стимуляцію аутофагії. Ми дійшли висновку, що і піст, і CR сприяють посиленню аутофагії; наявні дані переконливо свідчать, що у відповідь на позбавлення їжі аутофагія запускається в найрізноманітніших тканинах і органах.

Мета дослідження: Харчування з обмеженим часом приймання їжі (TRF) — це різновид періодичного голодування, за якого щоденний період голодування триває довше. Попередні дослідження свідчать, що TRF поліпшує кардіометаболічне здоров’я гризунів і людей.

Результати: Порівняно з контрольним режимом eTRF знизив середній рівень глюкози за 24 години на 4 ± 1 мг/дл (p = 0.0003), а коливання глікемії — на 12 ± 3 мг/дл (p = 0.001). Уранці перед сніданком eTRF підвищив рівні кетонів і холестерину, а також експресію гена відповіді на стрес і старіння SIRT1 та гена аутофагії LC3A (усі p < 0.04). Увечері він мав тенденцію підвищувати рівень нейротрофічного фактора мозку (BNDF; p = 0.10), а також підвищив експресію MTOR (p = 0.007) — важливого білка, що реагує на поживні речовини та регулює ріст клітин. eTRF також змінив добові коливання кортизолу та експресію кількох генів циркадного годинника (p < 0.05). eTRF поліпшує рівень глюкози протягом 24 годин, змінює ліпідний обмін і експресію генів циркадного годинника, а також може посилювати аутофагію та сповільнювати старіння у людей.

Мета дослідження: Обмеження калорійності та періодичне голодування подовжують тривалість життя і період здорового життя модельних організмів, а також поліпшують здоров’я людей. Природний поліамін спермідин так само пов’язують із посиленням аутофагії, захистом від старіння та зниженням частоти серцево-судинних і нейродегенеративних хвороб у різних видів.

Результати: Генетичне або фармакологічне блокування синтезу власного спермідину зменшувало спричинену постом аутофагію в дріжджів, нематод і клітин людини. Крім того, порушення поліамінового шляху в організмі зводило нанівець подовження тривалості життя та періоду здорового життя, а також кардіопротекторний і протиартритний ефекти посту. На механістичному рівні спермідин забезпечував ці ефекти через запуск аутофагії та гіпусинування регулятора трансляції eIF5A. Отже, вісь поліаміни—гіпусинування постає як еволюційно збережений центр метаболічного контролю, що посилює аутофагію та довголіття у відповідь на піст.

Мета дослідження: Люди в сучасному суспільстві зазвичай їдять щонайменше тричі на день, а лабораторних тварин годують без обмежень. Надмірне споживання їжі за таких режимів харчування часто призводить до метаболічних порушень (інсулінорезистентності, надмірного накопичення вісцерального жиру тощо), особливо в поєднанні з малорухливим способом життя.

Результати: Дослідження періодичного голодування (IF; наприклад, обмеження енергії на 60% два дні на тиждень або через день), періодичного тривалого посту (PF; наприклад, 5-денна дієта на 750–1100 ккал) і харчування з обмеженим часом приймання їжі (TRF; обмеження щоденного періоду приймання їжі до 8 годин або менше) за участю людей із нормальною або надмірною вагою показали ефективність для зниження ваги та поліпшення низки показників здоров’я, зокрема інсулінорезистентності й чинників ризику серцево-судинних хвороб. Клітинні й молекулярні механізми, завдяки яким IF поліпшує здоров’я та протидіє розвитку хвороб, включають активацію сигнальних шляхів адаптивної клітинної відповіді на стрес, що поліпшує стан мітохондрій, відновлення ДНК та аутофагію. PF також сприяє регенерації за участю стовбурових клітин і тривалим метаболічним ефектам.

Мета дослідження: Періодичне голодування, що передбачає чергування періодів голодування та харчування, розглядали як дієтичний підхід до зниження ваги й поліпшення метаболічного здоров’я. Однак його можливу користь при автоімунних хворобах вивчали недостатньо.

Результати: Дослідження показують, що періодичне голодування може сприятливо впливати на різні автоімунні хвороби, зокрема діабет 1 типу, ревматоїдний артрит і системний червоний вовчак: воно може зменшувати показники запалення, модулювати імунну систему, змінювати й поліпшувати кишкову мікробіоту, а також посилювати клітинні механізми відновлення за допомогою аутофагії. Однак дані про вплив періодичного голодування на інші автоімунні хвороби, як-от розсіяний склероз, системний червоний вовчак, захворювання щитоподібної залози та псоріаз, обмежені й не дають однозначних висновків. Потрібні подальші дослідження, щоб визначити оптимальні рекомендації щодо періодичного голодування та його довгостроковий вплив на автоімунні хвороби. Загалом цей огляд літератури свідчить, що періодичне голодування може бути перспективним дієтичним втручанням для контролю автоімунних хвороб.

Мета дослідження: Періодичне голодування (IF) — це режим харчування, за якого людина тривалий час споживає мало енергії або не споживає її зовсім, а в проміжках регулярно харчується. IF має низку сприятливих для здоров’я ефектів.

Результати: Крім того, IF активує кілька біологічних шляхів, що запускають аутофагію, сприяє оновленню клітин, запобігає розмноженню та поширенню ракових клітин і затримує старіння. Однак IF має певні небажані ефекти й обмеження для людей певного віку та статі. Тому потрібні систематичніші дослідження його сприятливого впливу на здоров’я та безпеки. У цій статті розглянуто дослідження про корисний вплив IF на здоров’я, подано теоретичне підґрунтя, напрямки для подальших фундаментальних досліджень і відомості щодо клінічного застосування IF.

Мета дослідження: Цукровий діабет 2 типу (T2DM) є серйозною глобальною проблемою охорони здоров’я; очікується, що його поширеність помітно зросте в найближчі десятиліття. Для контролю глікемії та зниження ваги важливі ефективні немедикаментозні методи лікування, зокрема зміни раціону.

Результати: IF продемонструвало значні короткострокові переваги, зокрема помітне зниження рівнів HbA1c, глюкози натще та маси тіла. Серед важливих механізмів виявили поліпшення чутливості до інсуліну, посилення жирового обміну та аутофагію. Натомість CCR пов’язували з тривалими метаболічними поліпшеннями, зокрема зі зменшенням вісцерального жиру та поліпшенням чутливості до інсуліну. Однак обидва дієтичні підходи мають обмеження.

Мета дослідження: Періодичне голодування (IF) і періодичний піст (PF) є біологічно обґрунтованими немедикаментозними втручаннями. Вони запускають основне метаболічне перепрограмування — перехід від катаболізму глюкози до кетогенезу — та активують консервативні мережі розпізнавання поживних речовин, зокрема AMPK і сиртуїни, одночасно пригнічуючи вісь mTOR/IGF-1.

Результати: У клінічних пілотних дослідженнях харчування з обмеженим часом (TRE) та дієти, що імітують піст (FMD), виявилися здійсненними та ефективними в короткостроковій перспективі, однак їхній довгостроковий потенціал для впровадження та стійкість користі ще не доведені. Нинішні дослідження мають серйозні перешкоди: надмірну залежність від однорідних тваринних моделей, недостатню кількість якісних довгострокових досліджень за участю людей, невивчені відмінності індивідуальних реакцій і брак валідованих неінвазивних біомаркерів та систематичних даних про довгострокову безпеку. У цьому короткому огляді систематично викладено основні регуляторні механізми IF і PF у межах ієрархічної схеми, яка розрізняє первинні чинники, вторинні наслідки та гіпотетичні механізми; критично оцінено доказову базу для різних модельних систем, проаналізовано основні перешкоди для впровадження та запропоновано пріоритетний план подальших досліджень.

Мета дослідження: Зниження когнітивних функцій, спричинене ожирінням, пов’язують зі змінами аутофагії в мозку. Однак досліджень впливу раціону з високим вмістом жиру (HFD) на мозок поки недостатньо, а результати суперечливі.

Результати: 24 самців щурів розподілили на контрольну групу, групу худих тварин із голодуванням, групу тварин з ожирінням (на HFD) і групу тварин з ожирінням, які голодували. Для оцінювання когнітивних функцій і механізмів, що лежать в їх основі, провели поведінкові тести, біохімічні аналізи та молекулярні дослідження (маркерів запалення, BDNF і генів, пов’язаних з аутофагією). Наші результати свідчать, що втручання IF значно послабило когнітивні порушення та нейрозапалення, спричинені HFD, підвищило рівень BDNF, поліпшило гістологічні зміни, знизило імуногістохімічну експресію Beclin-1 і p62 та підвищило експресію мРНК LC3 і ATG5. IF може запобігати когнітивним порушенням, спричиненим HFD, які можуть бути пов’язані з порушенням аутофагії в корі головного мозку та гіпокампі. Це підкреслює важливість аутофагічного шляху для нормальної роботи нейронів.