Петрушка — звичайна зелень чи ліки від хвороб нирок і набряків?

Мета дослідження: Узагальнити всебічні відомості про етномедичне використання петрушки, її фітохімічний склад і фармакологічні властивості.

Результати: У традиційній і народній медицині петрушку застосовували як засіб від газів, для зміцнення шлунка, як сечогінний засіб, антисептик сечовивідних шляхів, засіб проти сечокам’яної хвороби та отруєнь, а також як протизапальний засіб. Її використовували для лікування аменореї, дисменореї, розладів шлунково-кишкового тракту, гіпертонії, хвороб серця, захворювань сечовивідних шляхів, отиту, нежитю, діабету й різних шкірних захворювань. Серед активних сполук, виявлених у Petroselinum crispum, — фенольні сполуки та флавоноїди, зокрема апігенін, апіїн і 6″-ацетилапіїн; ефірна олія, основними складниками якої є міристицин та апіол; а також кумарини. У сучасній медицині для цієї рослини виявлено широкий спектр фармакологічної дії, зокрема антиоксидантну, гепатопротекторну, нейропротекторну, протидіабетичну, знеболювальну, спазмолітичну, імуносупресивну, антиагрегантну, гастропротекторну, цитопротекторну, проносну, естрогенну, сечогінну, гіпотензивну, антибактеріальну та протигрибкову.

Мета дослідження: Інтерес до користі трав і рослин для здоров’я та самопочуття зростає. І це не безпідставно: вони можуть природним чином захищати від розвитку певних захворювань і, ймовірно, слугувати засобом лікування деяких хвороб.

Результати: Наразі найперспективнішими серед них є види Foeniculum vulgare, Fraxinus excelsior, Hibiscus sabdariffa, Petroselinum sativum і Spergularia purpurea, а також види родів Cucumis (Cucumis melo і Cucumis trigonus), Equisetum (Equisetum bogotense, Equisetum fluviatile, Equisetum giganteum, Equisetum hiemale var. affine та Equisetum myriochaetum), Lepidium (Lepidium latifolium і Lepidium sativum), Phyllanthus (Phyllanthus amarus, Phyllanthus corcovadensis і Phyllanthus sellowianus) та Sambucus (Sambucus mexicana і Sambucus nigra). Однак кількість досліджень обмежена, тому ми рекомендуємо провести подальші дослідження, щоб підтвердити повідомлені ефекти. Такі докази потрібні, щоб науково обґрунтувати народне використання традиційних ліків, а також можуть допомогти в розробці майбутніх ліків, методів лікування та рекомендацій.

Мета дослідження: Мелазма, також відома як хлоазма, — поширене шкірне захворювання, для якого характерна набута гіперпігментація. Багато пацієнтів із цим станом воліють використовувати рослинні засоби замість хімічних препаратів. Мета цього дослідження — оглянути клінічні випробування ефективності рослинних засобів у лікуванні мелазми.

Результати: Ми знайшли загалом 21 клінічне випробування ефективності рослинних засобів у лікуванні мелазми. Огляд літератури показав, що солодка, ревінь, суміш насіння дині та нуту, щавель, гель із листя Aloe vera, петрушка, помідор, папороть, олива, кора сосни та індійський аґрус позитивно впливали на лікування мелазми. Солодка — найбільш досліджений рослинний засіб для лікування мелазми. У деяких пацієнтів, які застосовували солодку, ревінь і петрушку, виникали почервоніння та шкірні алергічні реакції. Ефективність рослинних засобів у лікуванні мелазми оцінювали лише в небагатьох дослідженнях. Щоб оцінити ефективність рослинних засобів і натуральних продуктів, а також їхні можливі побічні ефекти, потрібні подальші дослідження, зокрема клінічні випробування, систематичні огляди та метааналізи.

Мета дослідження: Петрушку використовували як експериментальний засіб, щоб запобігти змінам поведінки, біохімічних показників і морфології тканин мозку білих мишей після тривалого введення кадмію (Cd).

Результати: Інтоксикація Cd може спричинити порушення поведінки, біохімічні та гістопатологічні зміни у мишей, які отримували його. Сік петрушки значно послабив зміни поведінки, пов’язані з Cd, зменшив підвищення рівня перекисного окиснення ліпідів і нормалізував вплив Cd на рівень відновленого глутатіону та активність пероксидази в мозку мишей. Гістологічні дані підтвердили ці результати: введення Cd спричинило дегенерацію нейронів, хроматоліз і пікноз у великих півкулях, мозочку та довгастому мозку. Низька доза петрушки (5 г/кг/добу) допомогла зменшити шкідливі зміни поведінки, рівня нейромедіаторів, окисного стресу та нейронів мозку в мишей, яким вводили Cd.

Мета дослідження: Нирковокам’яна хвороба вражає приблизно 12% населення світу, і її дедалі частіше діагностують у молодшому віці. Це підкреслює потребу в безпечніших і ефективніших методах лікування. Хоча Petroselinum crispum (P.

Результати: Гістопатологічний аналіз підтвердив захисну дію: відкладення кристалів зменшилося, а структура ниркових канальців збереглася. Ці результати свідчать, що P. crispum має різнобічну захисну дію проти сечокам’яної хвороби — сечогінну, антиоксидантну та нефропротекторну. Потрібні подальші дослідження, щоб з’ясувати молекулярні механізми дії екстракту й підтвердити його клінічний потенціал як рослинного засобу для профілактики та лікування каменів у нирках.

Мета дослідження: Глікація білків є одним з основних чинників розвитку ускладнень діабету. Антиглікаційні властивості лікарських рослин можуть стати перспективним доповненням до лікування таких ускладнень. У дослідженні перевіряли антиглікаційний потенціал екстрактів 19 лікарських рослин на альбуміні, оцінюючи різні показники: (1) глікацію на ранніх і пізніх стадіях, (2) окиснення альбуміну та (3) утворення амілоїдних агрегатів.

Результати: Petroselinum crispum, Boerhavia diffusa, Terminalia chebula, Swertia chirayita та Glycyrrhiza glabra продемонстрували значну антиглікаційну активність. P. crispum і A. barbadensis пригнічували карбонільний стрес і захищали тіолову групу від окисного ушкодження. Виявлено значущий зв’язок між білковими тіолами та пригніченням утворення амілоїду (R = -.69, p < .001). Найсильнішу антиглікаційну активність мали P. crispum, B. diffusa і T. chebula. Ці рослини помітно пригнічували різні зміни альбуміну, спричинені глікацією. Ці результати важливі для виявлення рослин, які можуть допомогти боротися з ускладненнями діабету.

Мета дослідження: Поліфеноли — важливі біологічно активні речовини їжі, що зменшують окисний стрес і нейродегенерацію. У цьому дослідженні вивчали антиоксидантний і нейропротекторний потенціал екстрактів деяких їстівних фруктів (абрикосів, слив, інжиру) та овоча (петрушки) in vitro у зв’язку з їхнім фітохімічним складом.

Результати: Аналіз HPTLC із визначенням активних компонентів підтвердив, що хлорогенова кислота робить значний внесок в антиоксидантну здатність. Наскільки нам відомо, це перше дослідження, у якому для порівняння трьох їстівних фруктів і одного овоча, які часто споживають разом у раціоні середземноморського типу, поєднано спектрофотометричні аналізи антиоксидантної активності, кількісний профіль фенольних сполук на основі UHPLC, біоавтографію HPTLC із визначенням активних компонентів і аналіз пригнічення AChE. Це дало змогу встановити зв’язок між сполуками та їхньою активністю в різних видів. Ці рослини мають різні, але взаємодоповнювальні фітохімічні та біологічні властивості. Їхнє спільне використання може допомогти створити функціональні продукти харчування із синергічним антиоксидантним і нейропротекторним ефектом.