Лікування кореневих каналів — порятунок зуба чи джерело хронічних хвороб?

Мета дослідження: Мета — проаналізувати чинники, що впливають на збереження зуба протягом 5 років після лікування кореневих каналів (RCT) у пацієнтів із тріщинами зубів і хронічним незворотним пульпітом, а також побудувати номограму, щоб створити основу для вибору клінічної схеми лікування таких пацієнтів.

Результати: Успішно проліковані зуби та зуби зі зменшенням симптомів зараховували до тих, що вижили. Залежно від того, чи зберігся зуб протягом 5 років, пацієнтів розподілили на групу виживання (265 випадків) і групу без виживання (30 випадків); 5-річна виживаність зубів становила 89,9%. Багатофакторний аналіз визначив 2–3 візити для лікування кореневих каналів (відношення шансів (OR) [95% довірчий інтервал (CI)] = 0,15 [0,05, 0,50]), глибину зондування > 5 мм (OR [95% CI] = 2,99 [1,26, 7,09]) і відновлення коронкою (OR [95% CI] = 0,28 [0,09, 0,83]) як незалежні предиктори втрати зуба протягом 5 років (p < 0,05). На основі результатів багатофакторного аналізу побудували номограму; площа під ROC-кривою прогностичної моделі становила 0,73 (0,62,0,84). За тестом H-L p = 0,682, а калібрувальна крива моделі значною мірою збігалася з ідеальною кривою. Порогове значення ризику перебувало в межах від 4 до 68%. Лінія номограми моделі розташовувалася праворуч угорі від лінії None та лінії All.

Мета дослідження: Оцінити вплив чинників, не пов’язаних з ендодонтією, як-от пародонтит і ліки від хронічних захворювань (CDM), які переважно впливають на здоров’я літніх людей, на результати нехірургічного лікування кореневих каналів (NSRCT). Зростаюча кількість літніх людей із високою поширеністю крайового пародонтиту та застосуванням CDM отримує користь від належного ендодонтичного лікування, якщо виникає незворотний пульпіт або апікальний періодонтит.

Результати: Пародонтит і CDM не впливали на результат ендодонтичного лікування. Тривале застосування антикоагулянтів мало значущий зв’язок із результатом ендодонтичного лікування. У зубах із заповненими кореневими каналами та передопераційними періапікальними ураженнями частота невдалого ендодонтичного лікування була значно вищою, ніж у зубах без таких уражень. Загальний показник успіху NSRCT становив 87,1%; загоєння відбулося у 81 зубі. Пародонтит і CDM не впливають на результат NSRCT у людей віком від 60 років.

Мета дослідження: Метою цього систематичного огляду й метааналізу було оцінити застосування додаткових методів контролю болю під час лікування кореневих каналів нижніх молярів із незворотним пульпітом. Пошук літератури проводили в електронних базах даних до 2012 року.

Результати: Блокада нижнього альвеолярного нерва. Зміна техніки ін’єкції або додаткова ін’єкція не мали значущого впливу на знеболення пульпи порівняно зі стандартним лікуванням (P = 1.00 або P = 0.14), тоді як зміна властивостей анестетика й збільшення його об’єму забезпечували значно вищі показники знеболення, ніж стандартне лікування (P = 0.03 і P = 0.007 відповідно). Попереднє застосування нестероїдних протизапальних препаратів (NSAIDs) також значно підвищувало успішність знеболення (P = 0.001). Отже, збільшення об’єму анестетика та попереднє застосування NSAIDs забезпечують передбачуване знеболення й кращий контроль болю під час ендодонтичного лікування нижніх молярів із незворотним пульпітом.

Мета дослідження: Апікальний періодонтит — це запальна реакція перирадикулярних тканин, спричинена мікробною інфекцією в системі кореневих каналів. Гніздова алопеція (AA) — це аутоімунний стан, опосередкований T-клітинами, який уражає волосяні фолікули та спричиняє випадіння волосся без утворення рубців. Клінічно він проявляється невеликими залисинами на шкірі голови та/або на тілі.

Результати: У другому випадку за пацієнтом спостерігали протягом 9 місяців; після видалення ураженого зуба AA повністю минула. У третьому випадку волосся повністю відросло через 4 місяці після одноетапного ендодонтичного лікування. У статті підкреслено вплив інфекції ротової порожнини на ендогенні імунно-запальні медіатори, хоча лише на підставі цих спостережень не можна зробити висновок про причинно-наслідковий зв’язок. За ідіопатичної AA, якщо немає інших етіологічних чинників, потрібен міждисциплінарний підхід, щоб уникнути непотрібного медикаментозного лікування. З огляду на ці обмеження для вивчення можливого зв’язку між AA та апікальним періодонтитом доцільно провести більше епідеміологічних досліджень.

Мета дослідження: Мета: описати консервативне лікування складного невдалого закриття верхівки кореня постійного премоляра, ускладненого значним внутрішнім розсмоктуванням кореня, нерівномірним апікальним звапненням і надзвичайно тонкими стінками кореневого каналу, та оцінити довгострокові (56 місяців) клінічні й рентгенологічні результати. Методи: у 27-річного чоловіка виявили хронічний апікальний періодонтит першого правого нижнього премоляра.

Результати: Результати: під час огляду через 3 місяці у пацієнта повністю зникли симптоми, а рентгенівські знімки свідчили про початкове загоєння періапікальної кістки. Під час огляду через 56 місяців виявили поступове утворення мінералізованої тканини, помітне потовщення стінок кореневого каналу біля верхівки кореня, повне зникнення періапікального просвітлення та стабільне функціональне змикання зубів. Висновки: цей випадок показує, що зуби зі значним структурним пошкодженням і внутрішнім розсмоктуванням після невдалого закриття верхівки кореня не обов’язково безнадійні. Індивідуально підібраний консервативний підхід, що поєднує вдосконалену лазерну дезінфекцію, біокерамічні апікальні бар’єри, внутрішнє зміцнення смолою та ретельне коригування змикання зубів, може забезпечити дуже успішні довгострокові результати й зберегти природні зуби.

Мета дослідження: У цьому дослідженні описано лікування зуба № 9 із зовнішнім шийковим розсмоктуванням кореня (ECR) та апікальним розсмоктуванням кореня. Для усунення інфекції був необхідний комплексний підхід, що включав лікування кореневого каналу з апексифікацією за допомогою MTA, хірургічне видалення тканини в ділянці ECR та герметизацію дефекту.

Результати: У цьому дослідженні описано лікування зуба № 9 із зовнішнім шийковим розсмоктуванням кореня (ECR) та апікальним розсмоктуванням кореня. Для усунення інфекції був необхідний комплексний підхід, що включав лікування кореневого каналу з апексифікацією за допомогою MTA, хірургічне видалення тканини в ділянці ECR та герметизацію дефекту.