Candida — чи контролюють дріжджі ваш кишківник?

Мета дослідження: Запальні захворювання кишківника залежать від складних мікробних спільнот, але роль взаємодії грибків і бактерій у прогресуванні хвороби досі вивчена недостатньо. У цій роботі ми виявили Cladosporium tenuissimum (C.

Результати: Важливо, що обмеження треоніну в раціоні значно послаблює коліт, спричинений C. albicans, у мишей. У сукупності наші результати виявляють метаболічну мережу між різними царствами організмів, яка визначає рівновагу C. albicans і, своєю чергою, впливає на запалення кишківника. Це відкриває нові концептуальні й терапевтичні можливості для лікування IBD.

Мета дослідження: Грибкова мікробіота (мікобіота) є невід’ємною частиною складної мікробної спільноти з різних царств, що заселяє шлунково-кишковий тракт ссавців, і відіграє важливу роль у регуляції імунітету1-6.

Результати: Серед цих ізолятів, отриманих із кишківника людини, штами з високою здатністю пошкоджувати імунні клітини (штами HD) відображали особливості захворювання окремих пацієнтів із виразковим колітом і посилювали запалення кишківника в живому організмі через механізми, залежні від IL-1β. Специфічна для цієї ніші запальна імунна відповідь, а також протигрибкова відповідь Т-хелперних клітин, що продукують інтерлейкін-17A (клітин TH17), на штами HD у кишківнику залежали від токсину-пептиду кандидалізину, який виділяє C. albicans під час переходу від нешкідливого коменсала до патобіонта. Ці результати показують, що взаємодія хазяїна з грибком у кишківнику людини залежить від конкретного штаму, та вказують на нові діагностичні й терапевтичні мішені для захворювань запального походження.

Мета дослідження: Грибок Candida albicans часто заселяє шлунково-кишковий тракт людини, звідки може поширитися й спричинити системне захворювання. Цей поліморфний вид здатен переходити від одноклітинної дріжджової форми до багатоклітинних гіф, пристосовуючись до середовища.

Результати: Отже, у кишківнику на гіфальні форми діють як позитивний, так і негативний відбір. Наше дослідження також показує, що кандидалізин безпосередньо пригнічує бактерії, зокрема обмежуючи їхню метаболічну активність. Тому ми припускаємо, що C. albicans еволюціонувала гіфоспецифічні чинники, зокрема кандидалізин, щоб краще конкурувати з бактеріями в кишковій ніші.

Мета дослідження: Патогенні грибки живуть у кишковій мікробіоті, але рідко спричиняють хвороби. Взаємодія грибків з імунною системою, що сприяє коменсалізму, вивчена недостатньо.

Результати: пошкодженню, пов’язаному з C. albicans, під час коліту. У сукупності наші результати показують, що набутий імунітет пригнічує шкідливі чинники грибків, приносячи користь і C. albicans, і її хазяїну. Таким чином, IgA особливим чином відокремлює колонізацію від патогенності у коменсальних грибків і сприяє підтриманню рівноваги.

Мета дослідження: Кишкова бактеріальна мікробіота відіграє важливу роль у фізіології людини та IBD. Хоча деякі дані вказують на роль грибкової мікробіоти в розвитку IBD, наявних даних мало. Метою нашого дослідження було охарактеризувати грибкову мікробіоту калу в пацієнтів з IBD.

Результати: Ми виявили зміщення складу грибкової мікробіоти при IBD: співвідношення Basidiomycota/Ascomycota було вищим, частка Saccharomyces cerevisiae — нижчою, а частка Candida albicans — вищою, ніж у здорових людей (HS). Також ми виявили специфічні для хвороби зміни різноманіття, що свідчать: середовище кишківника при хворобі Крона може сприяти грибкам коштом бактерій. Спільний аналіз бактеріальної та грибкової мікробіоти показав щільну й однорідну мережу кореляцій у здорових людей, але різко порушену мережу при IBD. Це вказує на міжцарственні зміни, специфічні для хвороби. Окрім бактеріального дисбіозу, наше дослідження виявило окремий грибковий дисбіоз при IBD, що характеризується змінами біорізноманіття та складу. Крім того, ми виявили при IBD специфічні для хвороби зміни міжцарственних мереж, що вказує на можливу роль грибків у розвитку IBD поряд із бактеріями.

Мета дослідження: Candida tropicalis — поширений грибок-коменсал у здорових людей — впливає на здоров’я та захворювання кишківника. Однак те, як коменсальна C.

Результати: Важливо, що клінічний штам C. tropicalis, виділений у пацієнтів із кандидемією, не мав захисної дії проти коліту у мишей, на відміну від референтного штаму. У сукупності наші результати показують нову роль C. tropicalis у зменшенні запалення кишківника через регуляцію метаболізму вітаміну B3.

Мета дослідження: Дисбіоз грибкової мікробіоти кишківника пов’язують із запальними захворюваннями кишківника (IBD), але способи впливу на мікобіоту кишківника при IBD досі не досліджені.

Результати: Серед 53 пацієнтів із виразковим колітом або хворобою Крона легкого чи помірного ступеня флуконазол, але не ністатин, ефективно зменшував кількість Candida у кишківнику та змінював склад грибкової спільноти кишківника. Лікування флуконазолом супроводжувалося збільшенням різноманіття бактерій, зростанням кількості видів, що виробляють коротколанцюгові жирні кислоти, відновленням протизапальних мікробних метаболітів і тривалими змінами міжцарственних мікробних мереж. Ці зміни мікробіому та метаболізму збігалися з поліпшенням показників активності хвороби й зниженням ризику її прогресування протягом 8-тижневого спостереження. Результати підтверджують можливість розподіляти пацієнтів на групи за особливостями мікобіому, свідчать, що цілеспрямована протигрибкова терапія може змінювати мікробіоту кишківника при IBD, і створюють основу для застосування додаткової протигрибкової терапії в пацієнтів із проявами хвороби, пов’язаними з грибками.

Мета дослідження: Candida albicans є частиною нормального мікробіому шлунково-кишкового тракту людини (GI). Зміни мікробіому (GM), спричинені антибіотиками, можуть порушувати колонізаційну резистентність і сприяти надмірному розростанню грибка. У цьому огляді узагальнено вплив антибіотиків на колонізацію шлунково-кишкового тракту C. albicans у дослідженнях на тваринах і людях.

Результати: Критеріям включення відповідали 26 статей: 16 досліджень на мишах і 10 досліджень на людях. У всіх дослідженнях застосування антибіотиків було пов’язане зі збільшенням колонізації шлунково-кишкового тракту C. albicans. Найбільше зростання спостерігали при застосуванні препаратів широкого спектра дії, активних проти анаеробних бактерій. Підвищена кількість грибків часто зберігалася і після припинення лікування. Дослідження на людях здебільшого підтвердили результати досліджень на мишах. Попри значне посилення колонізації шлунково-кишкового тракту, поширення за його межі траплялося нечасто. Наявні дані свідчать, що порушення мікробіому внаслідок застосування антибіотиків сприяє надмірному розростанню C. albicans у шлунково-кишковому тракті. Тому кількість C. albicans може бути показником впливу антибіотиків на мікробіом. Хоча сама лише посилена колонізація рідко призводить до інвазивного захворювання, пов’язане з антибіотиками розмноження дріжджів може бути важливим етапом розвитку дисемінованого кандидозу.