Вітамін D і депресія — чи осіння хандра спричинена браком сонця?

Мета дослідження: Сезонні зміни настрою в різних людей бувають різної інтенсивності; узимку посилюються тривожність і депресія. Крайній прояв сезонності — клінічний синдром сезонного афективного розладу (САР), для якого також характерні потяг до вуглеводів, надмірна сонливість, млявість і зміни циркадних ритмів.

Результати: Було висловлено припущення, що сезонність і симптоми САР можуть бути зумовлені змінами рівня вітаміну D3 — гормону сонячного світла, — що призводять до змін рівня серотоніну в мозку. У рандомізованому подвійному сліпому дослідженні 44 здорові учасники отримували 400 МО, 800 МО або не отримували вітамін D3 протягом 5 днів наприкінці зими. За результатами самооцінювання вітамін D3 значно посилив позитивний настрій; також були певні свідчення зменшення негативного настрою. Результати обговорюються з огляду на їхнє значення для сезонності, САР, серотоніну, харчових уподобань, сну та циркадних ритмів.

Мета дослідження: Було проведено небагато досліджень того, чи пов’язаний дефіцит вітаміну D із депресією у здорових молодих жінок, хоча обидві проблеми часто трапляються серед жінок. Студентки (n=185), які навчалися на Тихоокеанському Північному Заході восени, узимку та навесні, щотижня протягом 4 тижнів (W1-W5) заповнювали шкалу депресії Центру епідеміологічних досліджень (CES-D).

Результати: Зимові та весняні відмінності пояснювалися вищим рівнем вітаміну D3. Симптоми депресії на W1 не передбачали змін рівня вітаміну D3 від W1 до W5. Отримані результати узгоджуються з часовим зв’язком між низьким рівнем вітаміну D і клінічно значущими симптомами депресії. Профілактичну користь добавок слід дослідити далі.

Мета дослідження: У цьому інтегративному огляді оцінено дослідження зв’язку між вітаміном D і розладами настрою в жінок, щоб визначити, чи варто й надалі досліджувати цей зв’язок. Для пошуку рецензованих досліджень розладів настрою, у яких вимірювали рівень 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові (25[OH]D), було проведено пошук літератури в базах CINAHL, PsycINFO, MEDLINE і PubMed.

Результати: У цьому інтегративному огляді оцінено дослідження зв’язку між вітаміном D і розладами настрою в жінок, щоб визначити, чи варто й надалі досліджувати цей зв’язок. Для пошуку рецензованих досліджень розладів настрою, у яких вимірювали рівень 25-гідроксивітаміну D у сироватці крові (25[OH]D), було проведено пошук літератури в базах CINAHL, PsycINFO, MEDLINE і PubMed. Чотири з шести розглянутих досліджень дали статистично значущі результати: усі чотири виявили зв’язок між низьким рівнем 25(OH)D і більшою частотою чотирьох розладів настрою: передменструального синдрому, сезонного афективного розладу, неуточненого розладу настрою та великого депресивного розладу. Цей огляд вказує на можливий біохімічний механізм зв’язку між вітаміном D і розладами настрою в жінок. Потрібні подальші дослідження з ретельною методологією.

Мета дослідження: Вітамін D відіграє важливу роль в обміні кальцію та мінералізації кісток, а також впливає на серцево-судинні, психологічні й когнітивні функції. Ультрафіолетове випромінювання типу B у сонячному світлі, рівень якого в Антарктиді помітно змінюється залежно від сезону, впливає на синтез вітаміну D. Депресія та розлади настрою пов’язані з таким екстремальним фотоперіодом.

Результати: Після прибуття легкий дефіцит вітаміну D був у двох (10 %) учасників; під час полярної зими, через 6 місяців, їхня кількість зросла до семи (35 %). Середній результат за шкалою BDI-II для оцінювання депресії був значно вищим у середині зими (4.8 ± 3.9), ніж на початку дослідження (2.9 ± 2.1). Лише 2/20 (10 %) учасників відповідали критеріям легкої депресії. Вищий рівень ПТГ через 6 місяців корелював із вищим балом PANAS X (p = 0.021). Середні значення кальцію, неорганічного фосфору й ALP залишалися подібними протягом експедиції. Протягом року перебування в Антарктиді низький рівень освітлення під час темної полярної зими, нижчий рівень вітаміну D і підвищення рівня інтактного ПТГ були пов’язані з депресією. Низьке споживання вітаміну D з їжею та зменшення сонячного випромінювання під час полярної зими знижують його рівень у сироватці крові навіть у загалом здорових людей, що свідчить про можливу потребу в добавках.

Мета дослідження: Дані про роль вітаміну D у патофізіології депресії викликали інтерес до його використання як біомаркера психічного здоров’я. Оскільки даних про цей зв’язок серед населення Румунії небагато, метою цього дослідження було оцінити кореляцію між рівнем вітаміну D і тяжкістю симптомів депресії у групі дорослих пацієнтів із Румунії.

Результати: Для шкали BDI-II (B = -0.3170444, β = -0.2621328, p = 0.007) і шкали HAM-D17 (B = -0.1495026, β = -0.2829461, p = 0.002) виявлено статистично значущий негативний зв’язок, який залишався стійким після коригування з урахуванням супутніх чинників (BDI-II: B = -0.2110473, β = -0.1744942, p = 0.050; HAMD17: B = -0.1153659, β = -0.2183397, p = 0.018). Порівняно з учасниками з дефіцитом вітаміну D, ті, хто мав достатній його рівень, значно рідше належали до категорій із вищою тяжкістю депресії за обома шкалами (BDI-II: коефіцієнт = -0.6855429, p = 0.004; HAM-D17: коефіцієнт = -0.7029572, p = 0.005). Дослідження виявило статистично значущу негативну кореляцію між рівнем вітаміну D і тяжкістю депресії; вона зберігалася після коригування з урахуванням супутніх чинників. Достатній рівень вітаміну D був пов’язаний зі значно меншою ймовірністю належати до категорії з вищою тяжкістю депресії, ніж його дефіцит.

Мета дослідження: Великий депресивний розлад (MDD) — поширений психічний розлад, для якого характерні симптоми депресії та клінічні ознаки, пов’язані із самогубством. Рівень вітаміну D досліджували як можливий клінічний чинник, пов’язаний із депресією та суїцидальними думками, але напрямок і специфічність цих зв’язків залишаються невизначеними.

Результати: Дефіцит вітаміну D виявили у 61.9% учасників, а середній рівень 25(OH)D у сироватці крові становив 18.4 ± 11.9 ng/mL. Нижчий рівень 25(OH)D у сироватці крові був значно пов’язаний із вищими загальними й підшкальними балами HDRS, SIS і SPS. У скоригованих моделях вищий рівень 25(OH)D у сироватці крові й надалі був обернено пов’язаний із балами HDRS, SIS і загальним балом SPS. Наявність дітей також була пов’язана з нижчими балами SIS, тоді як історія спроб самогубства була пов’язана з вищими балами за підшкалою SPS «Суїцидальні думки». У дорослих із MDD нижчий рівень 25(OH)D у сироватці крові був пов’язаний із тяжчими симптомами депресії та вищими показниками за шкалами суїцидальної поведінки, особливо у когнітивно-емоційних сферах, важливих для ймовірності самогубства.

Мета дослідження: Хоча нещодавні лабораторні дослідження значно поглибили наше розуміння дії вітаміну D у мозку, багато чого про його зв’язок із настроєм досі невідомо. Нечисленні епідеміологічні дослідження вітаміну D і депресії дали суперечливі результати й загалом мали значні методологічні обмеження.

Результати: Нечисленні епідеміологічні дослідження вітаміну D і депресії дали суперечливі результати й загалом мали значні методологічні обмеження. Нові результати рандомізованого дослідження свідчать, що високі дози вітаміну D у добавках можуть полегшувати легкі симптоми депресії. Однак залишаються важливі питання: як вітамін D може впливати на функцію моноамінів і реакцію гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової осі на стрес; чи можуть добавки вітаміну D поліпшити настрій у людей із помірною або тяжкою депресією; і чи захищає достатній рівень вітаміну D від виникнення депресії та її повторних епізодів. Наразі зарано робити висновок, що рівень вітаміну D пов’язаний із виникненням депресії. Необхідні додаткові проспективні дослідження цього зв’язку.

Мета дослідження: Депресія вражає 5% населення світу, створюючи значні проблеми для здоров’я та економіки. У цьому дослідженні оцінюють ефективність добавок вітаміну D для зменшення симптомів депресії та досліджують залежність ефекту від дози.

Результати: Результати було наведено у 15 дослідженнях за участю 962 осіб. Добавки вітаміну D значно поліпшили симптоми депресії порівняно з групою плацебо (SMD: -0.98; 95% CI - 1.28 to -0.68; p < 0.001). Статистична неоднорідність була високою (I2 = 79%; p < 0.001). Серед вторинних результатів у групах, що отримували добавки, виявлено значне зниження рівня ПТГ у сироватці крові (MD: -4.19; 95% CI - 8.18 to -0.2 pg./mL) і TNFα (MD: -0.3; 95% CI - 0.44 to -0.16 pg./mL). Інші показники, як-от ІМТ, вага й IL-6, істотно не змінилися. Аналіз залежності ефекту від дози також показав, що вищі добові дози вітаміну D, зокрема до 5,000 IU/day, були пов’язані з найбільшим зменшенням симптомів депресії. Результати цього систематичного огляду й метааналізу свідчать, що добавки вітаміну D можуть бути ефективним додатковим засобом для полегшення симптомів депресії.

Мета дослідження: Дефіцит вітаміну D і депресивні розлади часто трапляються в людей із розладами харчової поведінки (EDs). Однак зв’язок між рівнем вітаміну D і поточним депресивним розладом (CDD) у людей із EDs досі вивчений недостатньо.

Результати: Дефіцит вітаміну D був значно пов’язаний із вищою ймовірністю CDD (OR 1.98, 95% CI 1.20-3.28; p = 0.008). Цей зв’язок зберігався після коригування з урахуванням тяжкості EDs, супутніх психічних розладів і сезону обстеження. Значущих взаємодій між дефіцитом вітаміну D і підтипом розладу харчової поведінки, показником EDE-Q або сезоном не виявлено. Дефіцит вітаміну D був пов’язаний із наявністю поточного депресивного розладу в людей із розладами харчової поведінки незалежно від підтипу й тяжкості EDs та сезонності. Ці результати підтверджують клінічну важливість оцінювання рівня вітаміну D у людей із EDs, які мають симптоми депресії. Щоб з’ясувати напрямок і клінічне значення цього зв’язку, потрібні дослідження з тривалим спостереженням.