Суха шкіра, що свербить: креми чи проблема зсередини?

Мета дослідження: Сечовина — органічна сполука, яку клінічно застосовують для лікування дерматологічних захворювань понад століття. Сечовина є потужним пом’якшувальним і кератолітичним засобом, тому ефективна як єдиний препарат при станах, пов’язаних із сухою шкірою, що лущиться. Потрібен систематичний огляд літератури, щоб надати лікарям доказові дані щодо застосування сечовини для лікування дерматологічних захворювань.

Результати: Про ефективне лікування сечовиною повідомляли при таких станах: іхтіоз, ксероз, атопічний дерматит/екзема, контактний дерматит, дерматит, спричинений опроміненням, псоріаз/себорейний дерматит, оніхомікоз, грибок стопи, кератоз, свербіж і дистрофія нігтів. Крім того, сечовину застосовують разом з іншими ліками для посилення їх проникнення. Найчастішим побічним ефектом є легке подразнення, що свідчить про безпечність і добру переносимість місцевого препарату сечовини, який не має системної токсичності. Сечовина — безпечний та ефективний засіб дерматологічної терапії з широким клінічним застосуванням і мінімальними побічними ефектами, які не впливають на весь організм. Щоб оптимізувати допомогу пацієнтам, дерматологи мають добре знати показання до застосування сечовини та її ефективність.

Мета дослідження: Зволожувальні засоби є основою лікування ксерозу та пов’язаного з ним свербежу в літніх пацієнтів. У цьому дослідженні ми оцінювали ефективність і переносимість крему з 10% сечовини у пацієнтів із віковим ксерозом.

Результати: Через 7 і 14 днів лікування крем на основі сечовини забезпечив значне поступове клінічне поліпшення ксерозу та пов’язаного з ним свербежу в усіх пацієнтів. Клінічні результати підтвердила дермоскопія, яка показала зменшення або зникнення лусочок. Крем мав добрі косметичні властивості, добре переносився; про печіння, поколювання чи інші побічні ефекти не повідомляли. Сечовина підтверджує свою важливу роль у лікуванні вікового ксерозу.

Мета дослідження: З віком у шкірі відбуваються численні функціональні зміни як у дермі, так і в епідермісі. Схоже, що порушення функції епідермісу, порушення бар’єрного гомеостазу, зниження зволоженості рогового шару та підвищення pH поверхні шкіри сприяють розвитку шкірних і позашкірних розладів, пов’язаних зі старінням.

Результати: Недавні дослідження показали, що порушення функції епідермісу призводить до хронічного системного запалення низького ступеня, яке називають «інфламейджингом» і пов’язують із розвитком системних розладів, пов’язаних зі старінням. Отже, корекція порушень функції епідермісу може стати новою стратегією профілактики й лікування системних розладів, пов’язаних зі старінням. У цьому огляді ми узагальнюємо вікові зміни функції епідермісу, їхні механізми та клінічне значення. Також обговорюємо схеми, що допомагають поліпшити функцію епідермісу в літніх людей.

Мета дослідження: Цукровий діабет пов’язаний із кількома шкірними проявами, однак його зв’язок зі свербежем залишається неясним. Мета — докладно оглянути літературу, щоб проаналізувати частоту, механізми розвитку й перебіг свербежу при цукровому діабеті.

Результати: Серед 5 включених оригінальних статей частота свербежу при діабеті становила від 18.4% до 27.5%. Із розвитком свербежу при діабеті пов’язані два основні чинники: ксероз шкіри та діабетична полінейропатія. Зв’язок між контролем глікемії та генералізованим свербежем досі вивчений недостатньо. Найкращого методу лікування немає, однак місцева терапія (пом’якшувальні засоби) значно полегшує стан певної частини пацієнтів. Результати свідчать про користь обстеження на діабет людей із хронічним свербежем за відсутності первинних уражень шкіри.

Мета дослідження: Уремічний свербіж (UP), також відомий як свербіж, пов’язаний із хронічною хворобою нирок, — тяжкий стан, що вражає пацієнтів із термінальною стадією ниркової недостатності. Він проявляється постійним свербежем, істотно погіршує якість життя пацієнтів і спричиняє порушення сну, емоційне напруження та зниження загального добробуту.

Результати: Було показано, що місцеве лікування ефективно полегшує уремічний свербіж. Різні препарати для місцевого застосування, зокрема засоби на основі сечовини, фізіологічні ліпіди, натуральні олії, капсаїцин, анестетики й пом’якшувальні засоби з гліцерином, допомагають зменшити свербіж. Клінічні дослідження свідчать, що регулярне застосування пом’якшувальних засобів може зменшити сухість шкіри та полегшити свербіж. У цьому огляді узагальнено основні клінічні результати щодо місцевого лікування уремічного свербежу.

Мета дослідження: У цій статті розглянуто сучасні знання про свербіж, спричинений водою. Наразі розрізняють три форми: аквагенний свербіж (AP), аквагенний свербіж у літніх людей (APE) та свербіж, пов’язаний із водою, при поліцитемії вера (PRV).

Результати: У цій статті розглянуто сучасні знання про свербіж, спричинений водою. Наразі розрізняють три форми: аквагенний свербіж (AP), аквагенний свербіж у літніх людей (APE) та свербіж, пов’язаний із водою, при поліцитемії вера (PRV). Попри клінічну схожість, патофізіологія цих трьох форм, схоже, відрізняється. Нині найефективніше лікування AP — додавання бікарбонату натрію у воду, APE — контроль ксерозу за допомогою пом’якшувальних засобів, а свербежу, спричиненого водою, при PRV — аспірин.

Мета дослідження: Ксероз шкіри характеризується порушенням бар’єрної функції епідермісу, підвищеною трансепідермальною втратою води (TEWL), зниженням зволоженості та такими симптомами, як свербіж. Мета — оцінити ефективність, переносимість і суб’єктивне сприйняття засобу для місцевого застосування, що містить пантенол, ніацинамід і дикалію гліциризат, у поліпшенні зволоженості шкіри та її бар’єрної функції в людей із сухою чутливою шкірою.

Результати: У дослідженні взяли участь 35 осіб (31 жінка; середній вік 47.3 ± 2.0 року). Порівняно з початковими показниками (зволоженість: 21.3 ± 1.0 c.u., 95% CI: 19.3-23.3; TEWL: 9.2 ± 0.3 g/h/m2, 95% CI: 8.6-9.8) і ділянкою без лікування, на обробленій нозі в усі моменти вимірювання спостерігалося вище корнеометричне значення зволоженості: на 66.2% (33.9 ± 1.4 c.u., 95% CI: 31.1-36.7) на 7-й день і на 74.1% (35.2 ± 1.2 c.u., 95% CI: 32.8-37.6) на 28-й день (усі p < 0.001). TEWL знизилася на 11.3% (8.2 ± 0.2 g/h/m2, 95% CI: 7.8-8.6) і 13.5% (7.9 ± 0.2 g/h/m2, 95% CI: 7.5-8.3) відповідно (усі p < 0.05). Глибоке зволоження збільшилося на 5.7% (39.5 ± 0.9 μS на 7-й день, 95% CI: 37.7-41.3) і на 7.3% (41.1 ± 0.8 μS на 28-й день, 95% CI: 39.5-42.7) (p < 0.05). Індекс лущення знизився на 13.0% (29.50% ± 1.67% на 7-й день, 95% CI: 26.1-32.9) і на 15.8% (26.77% ± 1.25% на 28-й день, 95% CI: 24.2-29.3); SEr зріс на 46.9% (3.38 ± 0.15 a.u. на 7-й день, 95% CI: 3.08-3.68) і на 54.2% (3.47 ± 0.15 a.u.

Мета дослідження: Старіння шкіри призводить до зниження рівня ліпідів і води, викликаючи ксероз і порушення бар’єрної функції. Ксероз вражає ≈56% людей старшого віку; зазвичай він проявляється лущенням, свербежем і тріщинами, переважно на гомілках, спричиняючи дискомфорт, обмеження рухливості та підвищений ризик екземи й інфекцій.

Результати: Після 4 тижнів лікування спостерігалося помітне поліпшення оцінок за шкалою загальної клінічної оцінки ксерозу, загальної сухості шкіри, її шорсткості й сухості, загальної тяжкості ксерозу гомілок, а також вираженості почервоніння, ліхеніфікації, лущення та площі ураження. Вимірювання корнеометром показали зменшення трансепідермальної втрати води, що узгоджується з поліпшенням бар’єрної функції шкіри. За повідомленнями пацієнтів, показники значно поліпшилися, що свідчить про загальне зростання користі лікування в їхньому сприйнятті та якості життя. Це дослідження надало вагомі докази потенційної користі пом’якшувального засобу U10% як високоефективного рішення, пристосованого до особливих потреб при віковому ксерозі та свербежі.

Мета дослідження: Мета: імунотерапія може супроводжуватися побічними реакціями з боку шкіри, які негативно впливають на якість життя (QoL) пацієнта. У цьому дослідженні оцінювали ефективність двох нових засобів догляду за шкірою для профілактики й контролю побічних реакцій шкіри, пов’язаних з імунотерапією.

Результати: Зрештою, 70.7% пацієнтів були задоволені засобами, а 74.6% рекомендували б їх іншим пацієнтам. Висновок: це дослідження показує, що два нові пом’якшувальні засоби ефективно полегшують дерматологічні побічні ефекти, пов’язані з імунотерапією. У результаті поліпшилася якість життя пацієнтів, а рівень задоволеності був високим і багато хто був готовий рекомендувати ці засоби. Для остаточних висновків потрібні подальші дослідження з контрольною групою.

Мета дослідження: Монетоподібна екзема, також відома як монетоподібний дерматит або дискоїдна екзема, — хронічне запальне захворювання шкіри, для якого характерні сверблячі монетоподібні або дископодібні екзематозні бляшки. Найчастіше уражаються кінцівки, особливо гомілки. Постійний свербіж, порушення бар’єрної функції та повторне розчісування можуть погіршувати сон і якість життя. Прямі докази ефективності акупунктури для лікування монетоподібної екземи поки що обмежені.

Результати: У цьому випадку акупунктура була пов’язана в часі з поступовим полегшенням свербежу та майже повним зникненням проявів монетоподібної екземи після обмеженого ефекту короткочасного стандартного медикаментозного лікування. Для окремих пацієнтів акупунктуру можна розглядати як можливий додатковий метод, однак для з’ясування її конкретної ефективності й безпеки потрібні контрольовані дослідження.