Інозитол — тиха вітамінна речовина для нервів, гормонів і фертильності?

Мета дослідження: Інсулінорезистентність поширена серед жінок із синдромом полікістозних яєчників (СПКЯ). Інозитол може підвищувати чутливість до інсуліну, однак його ефективність у лікуванні СПКЯ залишається невизначеною. Щоб підготувати міжнародні доказові рекомендації щодо СПКЯ на 2023 рік, у цьому систематичному огляді та метааналізі оцінювали ефективність інозитолу — окремо або в поєднанні з іншими методами лікування — у лікуванні СПКЯ.

Результати: Докази на користь застосування інозитолу для лікування СПКЯ обмежені й непереконливі. Лікарям і пацієнткам слід враховувати невизначеність доказів, а також індивідуальні цінності та вподобання під час спільного ухвалення рішення щодо застосування інозитолу при СПКЯ.

Мета дослідження: Доведено, що кілька пероральних препаратів, які підвищують чутливість до інсуліну, зокрема метформін, тіазолідиндіони, інозитоли й берберин, є безпечними та ефективними для поліпшення ендокринних, метаболічних і репродуктивних порушень при синдромі полікістозних яєчників (СПКЯ). Це дає медичним працівникам і пацієнтам більше варіантів. Такі пероральні засоби зручніші, практичніші й економніші за препарати, які потрібно вводити ін’єкційно.

Результати: У дослідження включили 22 випробування за участю 1079 пацієнток із СПКЯ. Порівняно з метформіном лікування міо-інозитолом + D-хіро-інозитолом було пов’язане з більшим покращенням частоти менструацій (відношення шансів 14.70 [95% довірчий інтервал (ДІ) 2.31–93.58]). Комбінована терапія міо-інозитолом + D-хіро-інозитолом і метформіном + тіазолідиндіонами краще знижувала рівень загального тестостерону, ніж відповідна монотерапія. Тіазолідиндіони, метформін + тіазолідиндіони та міо-інозитол + D-хіро-інозитол були пов’язані з нижчим індексом інсулінорезистентності (HOMA-IR), ніж лише метформін (середня різниця: від - 0.72 [95% ДІ (- 1.11)–(- 0.34)] до - 0.89 [95% ДІ (- 1.460)–(- 0.32)]).

Мета дослідження: Інсулінорезистентність (ІР) відіграє ключову роль при СПКЯ. Було показано, що засоби, які підвищують чутливість до інсуліну, зокрема метформін та інозитоли, покращують ендокринні й метаболічні прояви СПКЯ.

Результати: Чутливість до інсуліну покращилася в обох групах лікування. ІМТ значно знизився, а менструальний цикл нормалізувався приблизно у 50% жінок. Значних змін акне й гірсутизму не спостерігали. Обидва засоби, що підвищують чутливість до інсуліну, — метформін і міо-інозитол — виявилися корисними для жінок із СПКЯ: вони знижували ІМТ, покращували чутливість до інсуліну й менструальний цикл, причому значущої різниці між двома методами лікування не було.

Мета дослідження: У цьому дослідженні оцінювали частоту метаболічних порушень у пацієнток із СПКЯ та вплив міо-інозитолу (MI) і D-хіро-інозитолу (DCI) у співвідношенні 40:1 на гормональні й метаболічні показники.

Результати: На початку дослідження 55.9% учасниць мали надлишкову вагу або ожиріння, 50% — інсулінорезистентність (ІР), у 17.6% в анамнезі був гестаційний діабет, а 61.8% мали сімейний анамнез цукрового діабету. Наприкінці дослідження ІМТ (p = 0.0029) і HOMA-IR (p < 0.001) значно знизилися, як і кількість пацієнток із підвищеним рівнем інсуліну. Приймання добавки знизило рівні загального тестостерону (p < 0.001), вільного тестостерону (p < 0.001), FAI (p < 0.001) і LH (p < 0.001), а також підвищило рівні SHBG (p < 0.001) та естрадіолу (p < 0.001). Добавка покращила метаболічний і гормональний профіль у пацієнток із фенотипом A СПКЯ (тип EMS I). Це доповнює попередні дослідження, які показали, що комбіноване лікування інозитолом може бути ефективним при СПКЯ. У цьому дослідженні застосовували нижчу концентрацію, ніж у попередніх публікаціях, однак гормональні й метаболічні показники все одно значно змінилися.

Мета дослідження: Міо-інозитол (цис-1,2,3,5-транс-4,6-циклогексангексол; MI) — найпоширеніший із дев’яти стереоізомерів інозитолу. MI, його фосфатні похідні та пов’язані з ним ліпіди широко представлені в овочах і тканинах тварин та беруть участь у багатьох біологічних процесах. Мета — провести огляд наявності й функцій MI та його впливу на чоловічу фертильність.

Результати: Було зібрано й узагальнено опубліковані дані про виявлення MI, його природні харчові джерела та всмоктування, біосинтез і концентрації, а також про роль MI та його похідних (PI, PIP, GPI, IPG) у різних тканинах і рідинах організму людини за нормального стану та хвороб. Окремий розділ присвячено наявності, біосинтезу й функціям MI у статевому тракті ссавців чоловічої статі та сперматозоїдах, а також узагальнено дані про вплив приймання MI in vivo та in vitro на якість сперми й фертильність людини. У дослідженнях повідомляли про помірне покращення рухливості сперматозоїдів у свіжій і замороженій із подальшим розморожуванням спермі, а також про кращі результати природного та допоміжного запліднення. MI описували як ефективну добавку для покращення якості сперми. Однак у кількох дослідженнях бракує належних контрольних груп або аналізу даних, щоб підтвердити значущість отриманих результатів.

Мета дослідження: Поліендокринний метаболічний синдром яєчників (PMOS) — поширене гормональне порушення, яке розбалансовує овуляцію та фертильність у жінок репродуктивного віку. Він часто пов’язаний з інсулінорезистентністю та гормональним дисбалансом, що може перешкоджати успішному зачаттю, насамперед за допомогою допоміжних репродуктивних технологій (ART).

Результати: До цього метааналізу включили загалом 39 досліджень. Метформін значно підвищив частоту народження живої дитини (LBR: RR 1.24, 95% ДІ: 1.06–1.38; p = 0.006) і знизив ризик синдрому гіперстимуляції яєчників (OHSS) (RR: 0.68, 95% ДІ: 0.48–0.97; p = 0.03). Частота клінічної вагітності (CPR) зросла несуттєво (RR: 1.10, 95% ДІ: 0.99–1.23; p = 0.09). Міо-інозитол значно зменшив частоту нерегулярних менструацій (RR: 0.78, 95% ДІ: 0.68–0.89; p = 0.0004), але суттєво не вплинув на CPR. На завершення, це дослідження підкреслює потенційну роль метформіну та міо-інозитолу в лікуванні PMOS, особливо в контексті допоміжної репродукції. Міо-інозитол може покращувати регулярність менструацій, тоді як метформін може бути пов’язаний із кращими результатами щодо зачаття та нижчим ризиком синдрому гіперстимуляції яєчників (OHSS). Однак ці результати слід тлумачити обережно, оскільки дослідження істотно відрізнялися між собою, а для деяких результатів довірчі інтервали наближалися до відсутності ефекту.

Мета дослідження: Гестаційний цукровий діабет (GDM) — поширене метаболічне порушення, що вражає приблизно 14% вагітностей у всьому світі. Його частота зростає разом із поширенням ожиріння серед жінок репродуктивного віку. GDM суттєво впливає на структуру й функції плаценти, що призводить до несприятливих наслідків для матері та плода.

Результати: Ми розглядаємо можливі механізми, за допомогою яких міо-Ins може впливати на регуляцію рівня глюкози, окиснювальний стрес, запалення та обмін ліпідів у плаценті, а також наголошуємо на потенційній захисній дії проти порушень функції плаценти, спричинених GDM. Деякі клінічні дані свідчать, що добавки з міо-Ins можуть знижувати ризик GDM, покращувати чутливість до інсуліну та зменшувати несприятливі наслідки вагітності. Однак для оптимізації лікувального ефекту потрібно додатково дослідити час початку приймання, дозування та конкретний вплив на плаценту. Цей огляд підкреслює потенціал міо-Ins як додаткового засобу лікування GDM і вказує на потребу в подальших дослідженнях, щоб з’ясувати механізми його дії та довгострокові переваги для здоров’я матері й плода.