Чи є у нас закислення? Чому звичайна сода може допомогти більше, ніж аптечні засоби?

Мета дослідження: Гострий метаболічний ацидоз часто виникає у критично хворих, і його можна лікувати відновленням об’єму рідини, бікарбонатом натрію та замісною нирковою терапією (RRT). Дослідження BICARICU-1 і BICARICU-2 надали нові дані про терапію бікарбонатом. Ми мали на меті систематично оцінити вплив бікарбонату натрію на критично хворих пацієнтів.

Результати: У критично хворих дорослих із гострим метаболічним ацидозом бікарбонат натрію суттєво зменшує потребу в RRT. Байєсівський аналіз свідчить про можливість зниження смертності, хоча наявні докази поки що не є остаточними. Щоб підтвердити ефективність бікарбонату натрію щодо зниження смертності, потрібні масштабніші рандомізовані контрольовані дослідження або високоякісні дослідження реальних даних.

Мета дослідження: У пацієнтів із ХНН порушене виведення кислоти нирками призводить до розвитку метаболічного ацидозу (MA). Однак доказів щодо впливу бікарбонату натрію на лікування ХНН із MA поки що недостатньо для остаточних висновків.

Результати: Чотирнадцять рандомізованих контрольованих досліджень за участю 2037 пацієнтів показали, що добавки бікарбонату натрію суттєво поліпшили eGFR (стандартизована середня різниця [SMD], 0.33; 95% довірчий інтервал [CI], від 0.03 до 0.63; P = 0.03). У групі, яка отримувала бікарбонат натрію, рівень госпіталізації був нижчим (відношення шансів 0.37; 95% CI, від 0.25 до 0.55; P < 0.001). Порівняно з учасниками, які не отримували бікарбонат натрію, у тих, хто його приймав, спостерігалася більша окружність середньої частини плеча (SMD, 0.23; 95% CI, від 0.08 до 0.38; P = 0.003, I2<0.001). Водночас застосування бікарбонату натрію було пов’язане з вищим ризиком підвищення систолічного артеріального тиску (SMD, 0.10; 95% CI, від 0.01 до 0.20; P = 0.03). Значущої різниці в загальній смертності не виявлено. У пацієнтів із ХНН і MA добавки бікарбонату натрію можуть допомогти запобігти погіршенню функції нирок і збільшити м’язову масу. Однак лікування може бути пов’язане з підвищенням артеріального тиску.

Мета дослідження: Бікарбонат натрію часто застосовують для лікування метаболічного ацидозу у відділеннях інтенсивної терапії (ICU). Даних рандомізованих досліджень на підтвердження цієї практики небагато, а результати обсерваційних досліджень суперечливі. Ми мали на меті провести моделювання цільового випробування, щоб оцінити вплив терапії бікарбонатом на смертність.

Результати: Ми виявили 6157 відповідних госпіталізацій, у 1764 (29%) випадках застосовували бікарбонат натрію. У первинному аналізі терапія бікарбонатом була пов’язана з абсолютним зниженням смертності на 1.9% [відношення ризиків 0.86, 95% довірчий інтервал (CI) від 0.80 до 0.91], а суттєву користь спостерігали в усіх оцінених підгрупах. У аналізі чутливості отримали подібну оцінку — 2.1%; зниження смертності зберігалося протягом 30 днів. У цьому моделюванні цільового випробування введення бікарбонату було пов’язане з невеликим, але статистично значущим зниженням смертності пацієнтів із метаболічним ацидозом. Щоб продемонструвати цей ефект у рандомізованому дослідженні, потрібні великі вибірки.

Мета дослідження: Визначити найкращу групу пацієнтів і дизайн втручання, а також оцінити біохімічну різницю між групами на підготовчому етапі перед майбутнім дослідженням III фази.

Результати: Основною метою оцінки здійсненності було визначити відповідність критеріям участі, темп залучення учасників, дотримання протоколу та розділення груп за кислотно-лужними показниками. Основним клінічним результатом була кількість годин на 7-й день, протягом яких пацієнт був живий і не потребував вазопресорів. Темп залучення та співвідношення кількості включених до дослідження пацієнтів до кількості обстежених становили відповідно 1.9 пацієнта на місяць і 0.13 пацієнта. Час до корекції BE (медіанна різниця, -45.86 [95% CI, від -63.11 до -28.61] год; p < 0.001) і pH (медіанна різниця, -10.69 [95% CI, від -19.16 до -2.22] год; p = 0.020) був коротшим у групі бікарбонату натрію; середній рівень бікарбонату протягом перших 24 годин був вищим (медіанна різниця, 6.50 [95% CI, від 4.18 до 8.82] ммоль/л; p < 0.001). Через сім днів після рандомізації медіанна кількість годин, протягом яких пацієнти в групах бікарбонату натрію та плацебо були живі й не потребували вазопресорів, становила відповідно 132.2 (85.6-139.1) і 97.1 (69.3-132.4) (медіанна різниця, 35.07 [95% CI, від -9.14 до 79.28]; p = 0.131).