Холестерин у літніх людей — чи може високий рівень захищати?

Мета дослідження: Зв’язок між холестерином та інсультом не був однозначним. Метою цього дослідження було вивчити зв’язок між загальним холестерином (TC) і смертністю від усіх типів інсульту та його підтипів.

Результати: Виявлено нелінійний зв’язок із загальною смертністю від інсульту (U-подібна крива) та геморагічного інсульту (L-подібна крива), особливо внутрішньомозкового крововиливу (ICH), але лінійний зв’язок з ішемічним інсультом. У діапазоні <200 мг/дл TC був обернено пов’язаний зі смертністю від інсульту (HR на кожне підвищення на 39 мг/дл [1 ммоль/л] = 0,88 [95% ДІ = 0,80–0,95]), переважно через геморагічний інсульт (HR = 0,78 [0,68–0,90]), особливо ICH (HR = 0,72 [0,62–0,85]). У верхньому діапазоні (200–349 мг/дл) TC був прямо пов’язаний зі смертністю від інсульту (HR = 1,09 [1,01–1,16]); смертність від ICH і субарахноїдального крововиливу не мала оберненого зв’язку. Загалом зв’язки були подібними в людей середнього віку (40–64 роки) та літніх (≥65 років). У верхньому діапазоні кожне підвищення TC на 1 ммоль/л (39 мг/дл) було пов’язане зі збільшенням смертності від інсульту на 11% (95% ДІ = 2%–21%) серед літніх людей. У людей середнього віку (39%) та літніх (23%) рівень TC ≥240 мг/дл був пов’язаний із вищою смертністю від ішемічного інсульту порівняно з рівнем <200 мг/дл.

Мета дослідження: Мета — оцінити на рівні населення, чи є загальний холестерин (TC) чинником ризику смертності, а також з’ясувати, чи справджується це для обох статей.

Результати: Рівень загального холестерину прямо передбачав смертність від ішемічної хвороби серця в чоловіків [RR у п’ятому квінтилі порівняно з першим: 2,40 (1,40–4,14)] і смертність від інших причин у жінок. Також він обернено передбачав смертність від інших причин в обох статей. Ця тенденція була виразнішою, коли низький рівень холестерину був пов’язаний із недостатнім харчуванням або курінням. Високий рівень TC залишається вагомим чинником ризику смертності від ішемічної хвороби серця в літніх чоловіків. Водночас дуже низький рівень холестерину не подовжує життя літніх людей; навпаки, низький холестерин передбачає смертність від новоутворень у жінок і смертність від інших причин, не пов’язаних із серцево-судинними захворюваннями, в обох статей.

Мета дослідження: Мета: дослідити зв’язок нових метаболічних фенотипів холестерину ліпопротеїнів високої щільності (HDL-C) — метаболічного HDL-C (mHDL-C) та його залишкового показника (mHDL-CΔ) — з ризиком смерті від усіх причин і серцево-судинних захворювань (CVD) у літніх людей, які проживають у громаді в Пекіні.

Результати: Натомість mHDL-CΔ був прямо пов’язаний з обома типами смертності (від усіх причин: HR=1,28, 95% ДІ: 1,17–1,40; від CVD: HR=1,42, 95% ДІ: 1,25–1,61). mHDL-CΔ найкраще покращував класифікацію ризику смерті від усіх причин (NRI=0,122). Висновки: серед літніх людей, які проживають у громадах Пекіна, нові метаболічні фенотипи mHDL-C і mHDL-CΔ були значущо пов’язані з ризиком смерті від усіх причин і CVD. Ці показники дають змогу виявити метаболічну неоднорідність і залишковий ризик смертності, які неможливо визначити за традиційною концентрацією HDL-C. Це свідчить про їхній потенціал як додаткових показників ризику смертності та інструментів для стратифікації серцево-судинного ризику й персоналізованої профілактики в цій групі населення.

Мета дослідження: Мета цього дослідження — вивчити зв’язок і залежність «доза–відповідь» між співвідношенням холестерину ліпопротеїнів невисокої щільності (не-HDL) до холестерину ліпопротеїнів високої щільності (NHHR) та саркопенією в літніх людей. Кінцева мета — з’ясувати його прогностичну цінність для оцінювання ризику саркопенії.

Результати: Після коригування за чинниками, що могли спотворити результати, було виявлено, що збільшення NHHR на одиницю пов’язане зі зниженням ризику саркопенії на 31% у поперечних дослідженнях (OR = 0,69, 95% ДІ: 0,56–0,86, P < 0,001). У проспективних когортних дослідженнях ризик саркопенії знизився на 37% (HR = 0,63, 95% ДІ: 0,51–0,77, P < 0,001). Між двома змінними виявлено стійкий лінійний обернений зв’язок без порогового ефекту; аналізи підгруп підтвердили надійність цього зв’язку. Крім того, показники, пов’язані з TyG, мали значущий опосередкований вплив на зв’язок між NHHR і ризиком саркопенії; частка опосередкування становила від 22,48 до 29,47%. NHHR має значний обернений зв’язок із ризиком саркопенії в літніх людей у Китаї та може бути потенційним біомаркером для стратифікації ризику саркопенії. Показники, пов’язані з TyG, частково опосередковують цей зв’язок.