Озон у стоматолога — чи може газ лікувати зуби без свердління?

Мета дослідження: Оцінити місцевий вплив газоподібного озону на бактерії в глибоких каріозних ураженнях після неповного видалення карієсу, використовуючи хлоргексидин як контроль, а також дослідити його вплив на судинний ендотеліальний фактор росту (VEGF), нейрональну синтазу оксиду азоту (nNOS) і супероксиддисмутазу (SOD) у пульпі.

Результати: Застосування озону зменшило загальну кількість бактерій (p = 0.001) і Lactobacillus spp. (p < 0.001), так само як і хлоргексидин. Після застосування озону рівні VEGF (p < 0.001) і nNOS (p = 0.012) у пульпі зуба були вищими, а активність SOD — нижчою (p = 0.001), ніж у контрольній пульпі. Антибактеріальний ефект озону щодо бактерій, які залишилися після неповного видалення карієсу, був подібним до ефекту 2% хлоргексидину. Вплив озону на VEGF, nNOS і SOD у пульпі свідчив про його біосумісність.

Мета дослідження: Метою дослідження було оцінити ефективність трьох методів ремінералізації емалі за початкового апроксимального карієсу: (1) гелю нано-гідроксиапатиту, (2) терапії газоподібним озоном, (3) поєднання гелю нано-гідроксиапатиту й озону.

Результати: У групі III через 1 рік спостерігалася значна ремінералізація, а через 2 роки — демінералізація. Отже, гель нано-гідроксиапатиту й озонотерапія мають певну здатність ремінералізувати підповерхневі ураження емалі та дентину апроксимальних поверхонь премолярів і молярів. Крім того, поєднання обох методів дає найкращий ефект порівняно із застосуванням лише нано-гідроксиапатиту або озонотерапії. Однак лікування потрібно продовжувати тривалий час, щоб досягти відновлення каріозного ураження без реставрації.

Мета дослідження: Метою цього систематичного огляду й метааналізу було дослідити ефективність і безпеку озонотерапії для лікування карієсу зубів.

Результати: До огляду включили 12 рандомізованих контрольованих досліджень, у яких озонотерапію порівнювали з відсутністю озону, диглюконатом хлоргексидину, герметиками для фісур (окремо й у поєднанні з озоном) і фтором. За основними результатами озонотерапія показала: (а) менше зниження кількості бактерій, ніж диглюконат хлоргексидину, у дітей (середня різниця [MD]: -5.65 [-9.79 до -1.51]), але серед дорослих різниці не спостерігалося (MD: -0.10 [-1.07 до 0.88]); (б) більше зниження кількості бактерій, ніж герметик (MD: 12.60 [3.86-21.34]), але після остаточного препарування різниці не спостерігалося (MD: -0.00 [-0.01 до 0.01]). Щодо безпеки озонотерапії, в окремих дослідженнях не повідомлялося про побічні явища під час лікування або після нього. Більшість цих результатів неточні, тому їх слід тлумачити обережно через клінічні та методологічні проблеми, малу вибірку й широкі довірчі інтервали, що не дають змоги визначити справжній напрям ефекту.

Мета дослідження: У статті досліджується вплив обробки озоном (O3) на мікроструктурні зміни зубної емалі через різні проміжки часу після обробки. Озонування проводили газоподібним O3, отриманим за допомогою HealOzone X4; рівень демінералізації вимірювали приладом DiagnoDent Pen 2190, а зміни мікроструктури поверхні емалі спостерігали за допомогою сканувальної електронної мікроскопії (SEM).

Результати: У статті досліджується вплив обробки озоном (O3) на мікроструктурні зміни зубної емалі через різні проміжки часу після обробки. Озонування проводили газоподібним O3, отриманим за допомогою HealOzone X4; рівень демінералізації вимірювали приладом DiagnoDent Pen 2190, а зміни мікроструктури поверхні емалі спостерігали за допомогою сканувальної електронної мікроскопії (SEM). Результати показали, що вплив O3 протягом 40-50 секунд підвищував мікротвердість емалі й забезпечував рівень ремінералізації від 96.82 до 97.38%. Отже, у пошуку нових малоінвазивних рішень для лікування карієсу та забезпечення протимікробної підтримки ротової порожнини застосування O3 як альтернативи традиційним методам може бути дієвим рішенням у стоматології.

Мета дослідження: Карієс раннього дитячого віку (ECC) — надзвичайно руйнівна форма карієсу зубів. Метою цього дослідження було вивчити дію озону (O3), а також поєднання фториду натрію (NaF) із хлоргексидином (CHX) на бактерії, пов’язані з ECC.

Результати: Дані дослідження O3 аналізували за допомогою дисперсійного аналізу (ANOVA) і критерію Тьюкі (p < 0.05). Для даних щодо NaF-CHX використовували двофакторний дисперсійний аналіз (ANOVA) і критерій Бонферроні (p < 0.05). Кількість КУО/мл засвідчила загибель понад 3log10 (99.9%) усіх бактерій (озон ≥ 20ppm), тоді як комбінація NaF-CHX була ефективнішою (p < 0.001) порівняно з кожною речовиною окремо та контрольною групою. Досліджені протимікробні засоби змогли пригнітити всі досліджені бактерії; O3, схоже, є доброю альтернативою для контролю прогресування каріозних уражень, а поєднання NaF-CHX виявилося добрим протимікробним засобом, який легко й недорого застосовувати.

Мета дослідження: Передумови: Аутологічні тромбоцитарні концентрати, зокрема матриці з фібрину, збагаченого тромбоцитами (PRF), запропоновано як біологічно активні каркаси для лікування життєздатної пульпи. Дані про клінічне застосування різних твердих матриць PRF для прямого накриття пульпи залишаються обмеженими.

Результати: В обох випадках життєздатність пульпи збереглася, а під час 12-місячного спостереження не виявили клінічних симптомів чи змін у періапікальній ділянці. Висновки: Ці два випадки дають підстави припустити, що пряме накриття пульпи мембранами PRF (A-PRF+ або H-PRF) у поєднанні з дезінфекцією дентину за допомогою озону та належною коронковою герметизацією може бути пов’язане зі збереженням життєздатності пульпи й відновленням твердих тканин після оголення пульпи через карієс, діагностованого як оборотний пульпіт. Через описовий дизайн із двома випадками та значні чинники, що могли вплинути на результат (зокрема вік і характеристики ураження), порівняльні висновки зробити неможливо. Потрібні проспективні контрольовані клінічні дослідження зі стандартизованими протоколами.