Випадіння волосся — чи винні гормони?

Мета дослідження: Андрогенетична алопеція (АГА) — найпоширеніша форма алопеції. Протягом життя вона уражає до 80% чоловіків і 50% жінок. АГА спричиняє поступове зменшення діаметра, довжини та пігментації волосся.

Результати: Для чоловічого типу характерне двобічне відступання лінії росту волосся на скронях, після чого волосся рідшає по всій тім’яній ділянці. Сьогодні дермоскопію шкіри голови регулярно застосовують у пацієнтів з андрогенетичною алопецією: вона полегшує діагностику та диференційну діагностику з іншими захворюваннями, дає змогу визначити ступінь тяжкості та стежити за перебігом хвороби й відповіддю на лікування. АГА — прогресуюче захворювання, яке з часом зазвичай погіршується. Медикаментозне лікування АГА включає місцеве застосування міноксидилу, антиандрогенні засоби та інгібітори 5-альфа-редуктази.

Мета дослідження: Менопауза, яку визначають як припинення менструацій, може супроводжуватися коливаннями рівня гормонів у перехідний період, що починається за 10 років до неї. У цей час гормональні зміни, зокрема відносне підвищення рівня андрогенів і припинення вироблення естрогену яєчниками, безпосередньо впливають на волосяний фолікул — тканину, чутливу до естрогену.

Результати: Ці гормональні коливання можуть змінювати стрижень волосини та цикл росту волосся, зокрема зменшувати густоту й товщину волосся та змінювати його текстуру. Крім того, зниження рівня естрогену після настання менопаузи може погіршувати обмінні та судинні функції волосяного фолікула. Загальне зменшення густоти волосся, зміни його вигляду та складність догляду за ним можуть значно впливати на емоційний стан і психічне здоров’я, спричиняючи стрес, тривогу та зниження самооцінки. Окрім фізіологічних змін у волосяному фолікулі під час менопаузи, у жінок після менопаузи частіше спостерігають певні порушення стану волосся, зокрема жіночий тип випадіння волосся, телогенове випадіння та лобну фіброзну алопецію.

Мета дослідження: Менопауза, яка зазвичай настає у віці від 45 до 55 років, пов’язана зі зниженням рівня естрогену через виснаження запасу фолікулів яєчників. Вплив цього процесу на серцево-судинну систему та щільність кісток добре вивчений, однак для встановлення його впливу на шкіру й волосся потрібні додаткові дослідження.

Результати: Андрогени й естрогени беруть участь у регуляції циклу росту волосся; у жінок після менопаузи спостерігають зменшення кількості волосин у фазі анагену. Жіночий тип випадіння волосся та лобну фіброзну алопецію пов’язують із перименопаузою та постменопаузою. Очевидно, що менопауза та зміни рівня гормонів впливають на цикл росту волосся й поширені порушення його стану. Однак потрібні додаткові дослідження, зокрема для з’ясування терапевтичних мішеней і ролі гормональної терапії.

Мета дослідження: Андрогенетична алопеція (АГА) протягом життя виникає майже у 50% жінок і є найпоширенішою формою хронічного випадіння волосся в цій групі. Попри високу поширеність, АГА у жінок недостатньо діагностують і лікують. Це має значні психосоціальні наслідки, зокрема зниження самооцінки, погіршення соціального функціонування та якості життя, які часто перевищують наслідки, що спостерігаються у чоловіків.

Результати: Лікування поза затвердженими показаннями включає міноксидил для приймання всередину в низьких дозах, антиандрогени, як-от спіронолактон, інгібітори 5-альфа-редуктази (фінастерид і дутастерид), а також трансплантацію волосся. Додаткові методи лікування, зокрема низькоінтенсивна світлотерапія та збагачена тромбоцитами плазма, можуть посилити ефект і найкраще застосовуються разом із медикаментозним лікуванням. Важливі прогалини в дослідженнях залишаються: зокрема, мало рандомізованих контрольованих досліджень АГА за участю жінок. Необхідно терміново розробити й затвердити FDA додаткові методи лікування АГА у жінок, щоб розширити доступ до лікування та зменшити психосоціальний тягар захворювання.

Мета дослідження: Жіноча андрогенетична алопеція (FAGA) — найпоширеніша причина випадіння волосся у жінок. Хоча її поширеність різниться в різних популяціях, дослідження незмінно свідчать, що з віком вона зростає.

Результати: Однак патогенез захворювання залишається нез’ясованим, оскільки сучасні дослідження не підтвердили зв’язку між рівнями загального та вільного тестостерону й поширеністю FAGA. У цій статті наведено огляд літератури про вплив гормонів на цикл росту волосся та їхню роль у жінок після менопаузи. Зокрема, розглянуто роль андрогенів, естрогенів, прогестерону, гормонів стресу та гормонів, що виділяються жировою тканиною, у розвитку АГА. Крім того, у статті розглянуто чинники ризику FAGA у жінок після менопаузи, як-от інсулінорезистентність, високий індекс маси тіла та метаболічний синдром, і пояснено їхню можливу роль у патогенезі захворювання.

Мета дослідження: До ветеринарної клініки доставили 18-місячного південного волохатого вомбата (Lasiorhinus latifrons) із прогресуючою алопецією. Гістопатологічне дослідження виявило атрофовані волосяні фолікули у фазі телогену.

Результати: Гістопатологічне дослідження виявило атрофовані волосяні фолікули у фазі телогену. Рівень гормонів щитоподібної залози був нижчим, ніж у контрольних тварин того самого віку. Лікування тироксином поліпшило волосяний покрив. Цей випадок показує, що вроджені ендокринні порушення слід розглядати як можливу причину незапальної алопеції у молодих вомбатів.

Мета дослідження: Психологічно зумовлене стресом випадіння волосся стає дедалі поширенішим серед молоді, однак ефективних харчових засобів для втручання небагато. Мета дослідження — вивчити лікувальну дію природної сполуки олеанолової кислоти (OA) та механізми її впливу на випадіння волосся, спричинене стресом.

Результати: Приймання OA всередину значно зменшило поведінку, схожу на тривожну, та усунуло зупинку росту волосся у мишей CUMS. Фармакокінетичний аналіз підтвердив розподіл OA у тканинах мозку та шкіри. Механізм дії полягав у відновленні балансу нейромедіаторів (зниженні співвідношень 5-HIAA/5-HT і Glu/GABA) та зменшенні рівнів гормонів гіпоталамо-гіпофізарно-надниркової (ГГН) осі (кортикостерону, кортизолу). У мозку OA послаблювала дегенерацію нейронів і оксидативний стрес через сигнальний шлях BDNF/CREB. У шкірі OA зменшувала запалення й оксидативне ушкодження, сприяла відновленню волосяних фолікулів і збільшувала товщину шкіри, активуючи шлях Wnt/β-катеніну та підвищуючи рівень GAS6. Крім того, дослідження in vitro показали, що OA послаблювала спричинені кортикостероном зміни, подібні до фероптозу (відновлюючи рівні SLC7A11 і GPX4), у клітинах HT22.