Пазухи та зуби — чи починається хронічний нежить у роті?

Мета дослідження: Варіанти лікування одонтогенного синуситу (OS) включають медикаментозне лікування, зокрема антибіотики та промивання носа сольовим розчином, ендоскопічну операцію на пазухах (ESS) і стоматологічне лікування. Метою цього дослідження було з’ясувати, чи можна вилікувати OS, спричинений карієсом і періапікальним абсцесом, лише стоматологічним лікуванням, а також визначити, яким пацієнтам варто раніше розглянути можливість операції.

Результати: Серед 33 пацієнтів, включених у дослідження, 22 (67%) одужали після стоматологічного та медикаментозного лікування, а 11 (33%) потребували ESS, оскільки стоматологічне та медикаментозне лікування не допомогло. За результатами багатофакторного аналізу, пацієнтам, які курили (OR 33.4) і мали вищий показник Lund-Mackay на КТ (OR 2.0), була потрібна ESS після невдалого стоматологічного та медикаментозного лікування. Дві третини пацієнтів з OS, спричиненим карієсом і періапікальним абсцесом, одужали завдяки стоматологічному та медикаментозному лікуванню без ESS. Ми рекомендуємо спочатку стоматологічне та медикаментозне лікування при OS, спричиненому карієсом і періапікальним абсцесом. Однак пацієнтам, які курять і мають тяжкі зміни пазух на КТ, ми рекомендуємо раннє проведення ESS.

Мета дослідження: Одонтогенний верхньощелепний синусит (OMS) — це підтип верхньощелепного синуситу (MS). По суті, це запалення верхньощелепної пазухи, спричинене інфекційним ураженням розташованого поруч верхньощелепного зуба.

Результати: Надзвичайно важливою є міждисциплінарна співпраця отоларингологів і стоматологів, щоб розв’язати ці питання та розробити стандартизовані протоколи діагностики й лікування OMS. Однак цьому захворюванню досі приділяють мало уваги, а кількість і якість публікацій про нього відносно невисокі. Спираючись на систематичний огляд літератури та практичний досвід експертів, цей консенсус зосереджується на особливостях, симптомах, класифікації та діагностиці OMS, а також пропонує міждисциплінарні рішення щодо лікування OMS і розглядає поширені ускладнення лікування та способи їх усунення. Мета цього консенсусу — привернути більше уваги до OMS і вдосконалити клінічну діагностику та ухвалення рішень щодо OMS, щоб забезпечити доказові варіанти клінічного лікування OMS.

Мета дослідження: Хронічний риносинусит (CRS) — поширене захворювання, яке істотно погіршує якість життя. Його причини багатофакторні, а причинним патологічним процесом є запалення, а не інфекція.

Результати: Для визначення показань до хірургічного лікування та його планування потрібна КТ. Крім того, діагностичний процес при CRS доповнюють такі обстеження, як алергологічні тести, оцінювання нюху, лабораторні та мікробіологічні дослідження, біопсія й тести на чутливість до аспірину. Лікування місцеве; за потреби застосовують пероральні стероїди, промивання носа сольовим розчином і тривалий курс пероральних антибіотиків. Якщо консервативне лікування не допомагає, слід розглянути хірургічне лікування — функціональну ендоскопічну операцію на пазухах (FESS).

Мета дослідження: Вступ: Одонтогенний синусит (ODS) — недостатньо визнана причина запалення верхньощелепних пазух, яка часто пов’язана зі стоматологічними, пародонтологічними, ендодонтичними та ятрогенними чинниками. Для належного планування лікування важливо точно визначити одонтогенне джерело.

Результати: Ці результати було систематизовано у 16 рентгенологічних категоріях, що відображають основні шляхи виникнення ODS. Запропонована класифікація допомогла співвіднести рентгенологічну картину з рекомендованим стоматологічним, хірургічним та отоларингологічним лікуванням. Висновки: КЛКТ є цінним методом візуалізації для виявлення одонтогенних причин запалення верхньощелепних пазух і надає точнішу діагностичну інформацію, ніж звичайна рентгенографія сама по собі. Структуроване оцінювання на основі КЛКТ може поліпшити діагностику причин захворювання, сприяти міждисциплінарному ухваленню рішень і допомогти підібрати індивідуальне лікування пацієнтів з ODS.

Мета дослідження: Оцінити поширеність патологічних змін зубного походження та анатомічних варіантів, пов’язаних із зубами, у пацієнтів з однобічним хронічним риносинуситом із поліпозом носа або без нього, яким проводять хірургічне лікування, а також дослідити їхній зв’язок з однобічним поліпозом носа.

Результати: Із 107 проаналізованих пацієнтів 25 (23%) повідомили про захворювання зуба поруч або втручання на ньому в анамнезі. Періапікальне просвітлення виявили у 67 пацієнтів (63%), а ороантральні нориці — у семи (6%). У 78 пацієнтів (73%) рентгенологічно виявили потовщення слизової оболонки. Серед 78 пацієнтів, чиї рентгенологічні дані вказували на можливе одонтогенне ураження, найчастіше гістопатологічне дослідження виявляло однобічні запальні поліпи носа й пазух у 41 пацієнта (53%) та хронічні запальні зміни, характерні для синуситу, у 26 пацієнтів (33%). Антрохоанальні поліпи виявили у чотирьох пацієнтів (5%). Ці результати свідчать про часте одночасне виявлення одонтогенних і запальних змін у носі та пазухах при однобічному захворюванні.